До Міжнародного дня боротьби за права жінок: жінки у медицині та науці

06.03.2026

Міжнародний день боротьби за права жінок – день вшанування досягнень, підтримки гендерної рівності та привернення уваги до прав жінок. Жінки-медики часто стикалися із труднощами у професійному становленні. Перші лікарки мусили долати численні перепони, щоб отримати освіту та право працювати нарівні з чоловіками. В наш час вони представлені у всіх сферах медицини – від сімейної практики до високоспеціалізованої хірургії. Жінки очолюють наукові дослідження, рятують людей під час конфліктів та епідемій, а також розробляють нові методи лікування.

Однією із перших офіційно визнаних лікарок була Елізабет Блеквелл, яка у 1849 році стала першою жінкою у США з медичним дипломом. Її досягнення відкрило шлях тисячам інших жінок по всьому світу. Першою ж в світі лікаркою-українкою прийнято вважати уродженку Галичини Софію Окуневську-Морачевську, яка стала першою в Австро-Угорщині випускницею закладу вищої медичної освіти після навчання на медичному факультеті Цюрихського університету. Українка першою в Австро-Угорщині почала використовувати променеву терапію у боротьбі з онкологією та вперше в Західній Україні організувала курси для сестер милосердя, курси акушерок. Також Софія Окуневська-Морачевська ініціювала створення першої лікарської профспілки, уклала словник української медичної термінології і стала першою гінекологинею в Галичині, що відкрила власну лікарську практику, практикуючи у Львові, у Швейцарії, Чехії та Австрії.

Серед видатних жінок-лікарок України – Віра Гедройць, яка стала однією із перших жінок-професорів хірургії у світі, учениця академіка Миколи Амосова, засновниця школи реконструктивної хірургії трахеї та бронхів, лікарка-хірургиня Ольга Авілова, лікарка-терапевтка Любов Мала, яка створила першу в Україні систему поетапного лікування хворих з інфарктом міокарда, мережу спеціалізованих кардіологічних відділень із блоками інтенсивної терапії, відділеннями реабілітації та санаторно-курортної реабілітації та інші видатні українські лікарки.

Докладніше про видатних українських лікарок-жінок читайте за посиланням.

Варто зазначити, що історично не менш важливим є фундаментальний внесок жінок у розвиток медичної науки. Зокрема, американської біохімікині Герті Терези Корті, яка у 1947 році стала першою жінкою, що отримала Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття каталітичного перетворення глікогену, що є важливим для вивчення діабету. Інша лауреатка Нобелівської премії з хімії, британська біохімікиня Дороті Ходжкін розробила методи рентгеноструктурного аналізу, за допомогою яких визначила структуру пеніциліну та вітаміну В12, а згодом – інсуліну, що мало революційне значення для лікування. Французька вірусологиня Франсуаза Барре-Сі також стала лауреаткою Нобелівської премії з медицини за відкриття вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ).

У наш час жінки складають основу української медичної галузі і продовжують справу видатних попередниць. Станом на 2020-2021 роки, коли в країні налічувалося понад 147 тисяч лікарів усіх спеціальностей, кількість жінок-лікарів в Україні становила приблизно 94-97 тисяч осіб (близько 64–66% від загальної кількості лікарів). Частка жінок серед середнього медичного персоналу ще вища – близько 90-95%. Найбільш «жіночими» медичними напрямками традиційно залишаються акушерство та гінекологія, терапія та педіатрія.

Сучасні жінки в медичній науці відкривають нові горизонти знань, проводять важливі дослідження та формують інноваційні підходи до лікування, зокрема в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця. Так, станом на 1 січня 2026 року в НМУ імені О.О. Богомольця працює 105 докторок наук, 508 кандидаток наук, 88 професорок та 343 доцентки. Багато з них успішно поєднують викладання із лікарською практикою і пошуком нових відкриттів у медичній галузі. Кожна з них робить свій вагомий внесок не лише в медицину та науку, але й у становлення майбутніх поколінь лікарів, що своєю чергою свідчить про те, що талант та відданість медицині не мають статі.

Центр комунікацій, організаційної і редакційної роботи