ПАМ’ЯТІ ПЕРШОГО ДЕКАНА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ПРОФЕСОРА, ДОКТОРА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ НАУК ВОЛОХА ДМИТРА СТЕПАНОВИЧА

 

«Моя мрія –  щоб більше у нас було порядних і працьовитих людей, справжніх патріотів України»

                                                                                                        Д.С. Волох

 

Дмитро Степанович Волох –  (29.01.1936 – 07.12.2020) – вчений-фармацевт, організатор аптечної справи, доктор фармацевтичних наук (1991), професор, академік Міжнародної Академії інформатизації (1995), перший декан фармацевтичного факультету (1996-2005), завідувач кафедри організації та економіки фармації (з 1997 року), начальник Головного аптечного управління МОЗ України (1979-1992), Заслужений працівник охорони здоров’я України.

Дмитро Степанович народився 29 січня 1936 року в селі Горобіївка Срібнянського району Чернігівської області у селянській родині.

Ще у дитинстві з’явилася у Дмитра мрія – стати лікарем, щоб повертати людям здоров’я і радість повноцінного життя. Після закінчення Озернянської середньої школи вступив на фармацевтичний факультет до Львівського медичного інституту. Вчився добре, завжди пам’ятаючи слова батька: «Якщо обрав професію, що служить людям, то не шукай легкого шляху у житті. Знай: твоє щастя – це радість тих людей, яким ти дарував здоров’я. А щоб бути хорошим спеціалістом – одного диплома замало…»

Медичний інститут Дмитро Степанович закінчив у 1959 році. Трудову діяльність розпочав завідувачем Іваницької районної аптеки Чернігівської області. Працював завідувачем аптеки, фармацевтичним інспектором, заступником, а згодом начальником Чернігівського обласного аптечного управління (1959-1979). За цей період створив ефективну, одну з найкращих у країні, систему медикаментозного забезпечення населення.

У 1979 році Дмитра Степановича було переведено до Києва у Міністерство охорони здоров’я України на посаду заступника начальника Головного аптечного управління МОЗ України. Через два роки його призначили начальником Головного аптечного  управління МОЗ України, яке він очолював понад 10 років. За період його керівництва було значно розбудовано аптечну мережу України, зміцнилася матеріальна база аптек, побудовано аптечні склади, бази, фармацевтичні фірми, створено Республіканське виробниче об’єднання «Укрфармація».

У квітні 1986 року Д.С. Волоха одного з перших працівників МОЗ України було направлено до Чорнобиля для організації та забезпечення медичної допомоги контингенту ліквідаторів наслідків аварії на атомній електростанції. Під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Д.С. Волох працював у Чорнобильській поліклініці, відповідаючи за медичне забезпечення шахтарів та будівельників, які працювали в зоні реактора.

Цього ж 1986 року Дмитро Степанович захистив кандидатську дисертацію, а через п’ять років у 1991 році – докторську на тему: «Наукові основи та шляхи підвищення соціально-економічної ефективності управління лікарським забезпеченням».  Він займається впровадженням комп’ютерних технологій комунікацій для машинних обробок структурно-статистичних даних стосовно проблем створювання автоматизованих систем збору, накопичення та сервісної подачі інформації щодо наявності та застосування в практичній охороні здоров’я сучасних лікарських засобів.

У серпні 1997 року в зв’язку зі створенням фармацевтичного факультету в складі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Д.С. Волох був обраний за конкурсом на посаду декана та завідувача кафедри фармації. Він казав тоді, що наявність у НМУ навчальної, наукової та матеріальної бази, які відповідають вимогам сьогоднішнього стану розвитку медико-біологічних та фармацевтичних наук, дає змогу здійснювати підготовку висококваліфікованих фармацевтичних кадрів для аптечної мережі та фармацевтичної промисловості. «Фармація – для тих, хто хоче мати глибокі і всебічні знання в медицині», – так вважав професор Волох, котрий пройшов шлях від сільського аптекаря до видатного вченого.

Він – блискучий аналітик, прекрасний педагог, чудовий організатор навчального процесу, висококласний фахівець. Перші кроки на викладацькій ниві були нелегкими, але він вправно вирішував питання, пов’язані з університетським життям. Ініціативність професора Волоха надихала колег, студентів та послідовників. Декан Дмитро Волох вважав факультет, що очолював, своєю сім’єю. Він думав не тільки про міцні знання студентів, але й про здоров’я викладачів, розумів їх проблеми. Піклування про студента, про добрі взаємини між викладачами у нього на першому місці: «Треба підвищувати навчальну і методичну базу, треба показати студентам, що є піклування про них, щоб вони розуміли своїх викладачів, які докладають багато зусиль, аби майбутні фахівці були кваліфікованими, професійно грамотними».

Життєвий досвід професора Волоха, його вміння долати труднощі допомагали передбачати події, ситуації, виходити з будь-якого  становища.

Професор Д. С. Волох є автором більш ніж 200 наукових праць, у тому числі 5 монографій, 3 довідників та ряду навчальних посібників. Серед його наукових праць у співавторстві: «Довідник аналогів лікарських засобів», «Довідник провізора-аналітика», «Лікарські засоби та їх аналоги», «Історія фармації України» тощо. Наукові дослідження присвячено удосконаленню організаційної структури фармацевтичної галузі та впровадженню в практику науково-методичних розробок по створенню та модернізації аптечної системи України. За значний особистий внесок у розвиток фармацевтичної служби України нагороджений орденами: «Знак Пошани», «Трудового Червоного прапора» (1986), «Знак Пошани» (1971), «За заслуги» ІІІ ступеню (2006), медаллю «За відзначення 1500-річчя Києва» (1984), почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1976), Срібною медаллю ВДНГ (1990), почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України» (1977), Почесні Грамоти МОЗ України та Верховної Ради України (1996, 2011), за заслуги з відродження духовності України, утвердження Помісної Української Православної церкви орден «Святого Юрія переможця» (2011) та ін.

Не тільки науковими надбаннями відзначається діяльність Дмитра Степановича, а і глибиною творчої краси. Він мав прекрасний голос і не раз бентежили душу пісні у його виконанні. А ще п’янять жагучим почуттям рідності, проникаючи у саму душу, його вірші:

Пора щемливо-золота –

Моєї осені літа,

Крилом журливим в вирій…

І я прошу їх – не спішить!

Так швидко-швидко не летіть,

За обрій в небі синім.

Ще не допитий келих днів,

Не сказано ще стільки слів,

А є про що сказати…

Ще пісня у душі дзвенить,

І птахом в небеса летить,

І мрії ще крилаті…

Ви не спішить, мої літа!

Пора у мене золота!

Та вас не перейняти.

(Дмитро Волох)

 

Земля просторів Чернігівщини сприяла формуванню в нього якостей талановитого поета, любов до народної пісні в поєднанні з чудовим голосом. Висока духовність цієї людини благотворно впливала на формування молодого покоління та співробітників кафедри організації та економіки фармації.

 

Кафедра організації та економіки фармації