ЗАВІДУВАЧ КАФЕДРИ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ, ПСИХОСОМАТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ ТА ПСИХОТЕРАПІЇ, ПРОФЕСОР О.С. ЧАБАН ПРО СИНДРОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ («BURN OUT»)
Сьогодні, під час пандемії COVID-19, тема професійного вигорання, хронічної втоми є вкрай актуальною для медиків. Наші лікарі, рятуючи життя громадян України, другий рік поспіль фактично не виходять з лікарень.
У Міжнародний день запобігання синдрому хронічної втоми, який у світі відзначають 12 травня, ми поросили завідувача кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії, професора Олега Созонтовича Чабана розповісти про синдром професійного вигорання та його небезпеку для здоров’я людини:
“З 28 травня 2019 року «Burn out» включено до 11-ї редакції Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) як професійне явище. У МКХ-11 визначено наступне: «Вигорання – це синдром, що виникає як результат хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося успішно впоратися». Тобто, «Burn out» не класифікується як стан (статус) організму в медичному аспекті. Все це описано в главі: “Фактори, що впливають на стан здоров’я або контакт із медичними службами”, – який включає причини, через які звертаються до медичних служб, але які не класифікуються як хвороби чи стан здоров’я. Однозначно «Burn out» оцінюється не як захворювання, а як синдром та фахові взаємодії, які можуть призвести до захворювання.
Цей синдром характеризується трьома пунктами:
– відчуття виснаження енергії та знесилення;
– збільшення ментальної віддаленості від своєї роботи, або почуття негативізму, цинізму по відношенню до своєї роботи;
– зниження професійної ефективності.
Поширенню синдрому вигорання сприяє наша епоха – час досягнень, споживання, нового матеріалізму, розваг і отримання задоволення від життя. Це час, коли ми експлуатуємо самі і дозволяємо себе експлуатувати. Через це змінюються одразу декілька сфер життя. Індивідуально – психологічна область: сильне бажання віддатися подіям, діям, стресу. Соціально-психологічна область: вимоги часу, мода, соціальні норми та стандарти. Обмеження волі, жосткий регламент, мобінг (травля).
Але потрібно мати на увазі, що емоційне вигорання виникає у тих професіях, де є не тільки велике навантаження, але й постійно діючий хронічний стрес. Тому, емоційне вигорання часто трапляється у тих, хто постійно працює в системі «людина-людина»: лікарів, психологів, вчителів та поліцейських.
Емоційне вигорання включає в себе такі причини:
– відсутність контролю. Це означає, що людина не може впливати на рішення, які впливають на її роботу – наприклад, графік роботи, завдання або навантаження – все це може призвести до відчуття нестачі ресурсів, необхідних для виконання роботи.
– незрозумілі очікування від роботи. Якщо людині незрозуміла її зона впливу та авторитету, яку вона має на роботі, або не розуміє, чого від неї очікує керівник чи інші, швидше за все, вона будете почувати себе дискомфортно на роботі.
– деструктивна атмосфера на робочому місці. Можливо, людина працює з офісним хуліганом, або відчуває, що колеги або начальник заважають її роботі. Це може сприяти більшому стресу на роботі.
– надмірне навантаження. Коли робота є одноманітною чи хаотичною, людині потрібно більше енергії, щоб залишатися зосередженим – все це може призвести до втоми та виснаження.
– відсутність соціальної підтримки. Якщо людина відчуває себе ізольованою на роботі та в особистому житті, вона можете відчути більше стресу на собі.
– дисбаланс між роботою та життям. Якщо робота займає стільки часу та зусиль, що у людини немає сил проводити час із сім’єю та друзями, вона може швидко вигоріти.
Лікар матимете більше шансів на виникнення «Burn out», якщо:
– Він настільки сильно ототожнює себе із роботою, що йому не вистачає балансу між трудовим та особистим життям;
– У нього велике навантаження, включаючи понаднормову роботу;
– Він намагається бути всім для всіх;
– Він працюєте в такій професії, як медична допомога;
– Він відчуває, що мало або взагалі не контролює свою роботу;
– Його робота монотонна.
Які наслідки несе в собі емоційне вигорання? Проігноровані, або невизначені «Burn out» можуть мати суттєві наслідки, зокрема: стан дистресу (надмірний стрес), втома, безсоння, смуток, гнів, дратівливість, зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами, хвороби серця, високий тиск, цукровий діабет 2 типу, загальна схильність до захворювань.
Робота лікаря часто супроводжується стресом, адже тут присутня відповідальність за життя та здоров’я людини. Наприклад, від 25 до 75% медичних працівників по всьому світу стикаються з емоційним вигоранням, що залежить від спеціальності лікаря.
Професія лікаря – це поєднання IQ (Intelligence Quotient) та EІ (Emotional Intelligence). IQ– здатність бути добротно структурованим та збалансованим у когнітивному апараті, здатність добре та ефективно мислити. EІ– здатність до соціальності, колективності через усвідомлення своїх емоцій та емоцій і дій оточуючих. Нижче зображено статистику відсоткової кількості лікарів з «Burn-out» за 2019 рік.
А що ж стосується України? Чи є різниця у наявності емоційного вигорання в залежності від регіону? Чи однакове ставлення до роботи у лікарів, які мешкають і працюють у різних куточках країни?
Протягом 2018-2019 років, кафедра медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії провела дослідження, яке дало нам змогу побачити різницю та відповісти на ці запитання.
Висновки: Після проведення опитування серед лікарів у різних регіонах, виявлено деякі феномени:
- Значна більшість лікарів не задоволені своєю заробітною платою, але водночас вони задоволені своєю роботою.
- Великий відсоток лікарів вважають, що надто багато працюють, але все одно відчувають себе щасливими людьми.
- Більшість лікарів дуже втомлюються, проте майже не відчувають апатію та пригнічення.
- У більшості лікарів зменшилася кількість захоплень та зацікавлень поза роботою, але вони все одно не втрачають задоволення від своєї професії.
- Більшість лікарів дуже хочуть усамітнитися та відпочити від усіх, але водночас замолоду вони би знову обрали свою професію.
- Велика кількість лікарів відчувають себе «вижатою цитриною», проте не розчаровуються у своїй професії.
Жертвенна позиція лікаря можливо пояснюється проживанням в певних власних та соціальних міфах, на кшталт: «лише лікар відповідальний за здоров’я пацієнта», «лікар зобов’язаний, в протиріч власним потребам та життєвим запитам, бути завжди надвідповідальним за свою роботу», «лікарська професія – найпрестижніша» тощо.
Ці феномени є тими ж причинами Burn out: відсутність контролю, незрозумілі очікування від роботи, деструктивна атмосфера на робочому місці, надмірне навантаження, відсутність соціальної підтримки, дисбаланс між роботою та життям.
Водночас все це викликає нові запитання. Для відповіді на них, потрібно проводити нові дослідження, які допоможуть зрозуміти ці феномени”.
Кафедра медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії
