Війна обірвала життя випускника НМУ, військового лікаря Ігоря Коловоротного
10 травня в російсько-українській війні загинув випускник медичного факультету №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця 2020 року, бойовий медик, офіцер Збройних Сил України Ігор Коловоротний. На початку повномасштабного вторгнення він не залишився осторонь і зробив свій вибір – захищати. Спочатку в складі Сил територіальної оборони, потім – на передовій Луганщини, далі – у реанімації Головного військового госпіталю. А згодом – фельдшер медичної роти, начальник медичного пункту механізованого батальйону. Ігор не просто лікував – він був тилом для кожного солдата. Знаходив ресурси, забезпечував, комунікував із волонтерами, встигав усе. Бо знав, що життя – найцінніше. Герою назавжди залишиться 27 років…
Ігор Миколайович Коловоротний народився 15 липня 1997 року в місті Глухові на Сумщині. Мама – педагогиня, а батько – лікар-хірург. Випускник загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, яку закінчив із золотою медаллю, вихованець музичної школи. У 2020 році закінчив медичний факультет №1 нашого Університету, був старанним і відповідальним студентом.
Мав ту рідкісну здатність чути глибше, відчувати сильніше, розуміти ширше. Його гумор завжди міг підтримати, а мовчання – сказати більше, ніж будь-які слова. В нього було тату, як відображення душі – «Незламна воля – непозбувана бентега». Він справді був незламним. І не просто жив із цією «бентегою» – він з нею творив, працював, воював і надихав. Його знали як порядну людину.
«Ігор – це найкраще, що було в нашій родині. Людина, на яку ми покладали великі сподівання. Кожного дня вставали й лягали зі словами, щоби він повернувся живим. Сотні повідомлень приходять нам про те, скільки життів він врятував, скільки попередив каліцтв. Мабуть, він зробив за своє коротке життя стільки, скільки мав зробити за довге», – сказала мама Ігоря Ірина, згадуючи сина.
А ще встиг любити. Своїх батьків, з якими мав особливий зв’язок. Свою наречену Яну – ту, з якою планував майбутнє, про яку говорив із ніжністю. Своїх побратимів, яких не раз витягував із найважчих ситуацій. І своє місто, свій Глухів – де його пам’ятатимуть не лише як Героя, а як рідного.
Поховали Ігоря Коловоротного в рідному місті Глухові 17 травня.
Невимовний жаль переповнює серця кожного, хто знав Ігоря Коловоротного. Адміністрація та професорсько-викладацький колектив Національного медичного університету імені О.О. Богомольця висловлюють щирі співчуття сім’ї, рідним і близьким Ігоря.
Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою!
Центр комунікацій, організаційної і редакційної роботи НМУ за інформацією з відкритих джерел
