ПОДОРОЖ У ЧАСІ МАЛЬОВНИЧОЮ СІВЕРЩИНОЮ – ЧЛЕНИ ПРОФСПІЛКИ СПІВРОБІТНИКІВ НМУ ВІДВІДАЛИ ЧЕРНІГІВЩИНУ
Чарівна та неймовірна Україна. У кожному її куточку можна зустріти справжній скарб, а подорож вихідного дня – чудова нагода для пошуку скарбів та здійснення відкриттів.
В суботу, 25 вересня 2021 року члени профспілки співробітників НМУ імені О.О. Богомольця відвідали Чернігівщину. Першою зупинкою стало урочище Качанівка, де розкинувся справжній шедевр архітектури – палацово-парковий ансамбль з однойменною назвою. Його історія сягає XVIII століття. Колись він належав генерал-губернатору Лівобережної України П.О. Рум’янцеву – Задунайському. Потім тут хазяйнували поміщик Г.Я. Почека із дружиною, далі – родина Тарновських, а на межі XX сторіччя – цукровий магнат П. Харитоненко. Усі власники вирізнялися чудовими смаками, завдяки чому неодноразово перебудований маєток був справжньою архітектурною перлиною. А ще усі вони допомагали діячам мистецтва. Кого тільки не бачили ці старі стіни та зелені пагорби: Т. Шевченка і М. Гоголя, М. Глінку і П. Гулак-Артемовського, І. Рєпіна та В. Маковського… Саме тут були написані численні шедеври музики, літератури та живопису. Качанівка – це білосніжні класичні споруди, мальовничі озера, скульптури та альтанки, розкидані серед старих дерев, які ледь торкнулася осіння жовтизна. Тут можна залюбки загубитися на довгий час, але на нас чекала наступна зупинка.
«Українська Швейцарія» – так назвали Тростянецький дендропарк. І справді його засновник Іван Скоропадський, створюючи його, свідомо намагався відтворити ландшафт далекої європейської країни. За легендою, він закохався у дівчину-швейцарку, яка поставила йому умову: «Вийду за тебе, якщо зробиш мені там Швейцарію». Іван Михайлович виконав прохання, на це знадобилося двадцять років та важка праця багатьох людей, але так і не розтопив серця красуні. Проте, тут тануть серця численних українців, які відпочивають душею, гуляючи цими чарівними стежками. Тут можна побачити неймовірні екзотичні дерева. Навіть побувати в середині гігантської туї, де як в казковому світі легко уявити, що поруч живуть гноми або ельфи. Тут ростуть дерева, які не зустрінеш в наших краях майже ніде. Коли ж втомишся після довгої прогулянки пагорбами, можна обійняти 400-річний дуб та попросити в нього сили.
Останньою нашою зупинкою став Соколиний хутір у селі Петрушівка. Це була ще одна подорож у часі, яку може здійснити кожний, хто бажає. Тут, на березі річки Смош можна на декілька днів оселитися в справжній старовинній українській хаті – такій, в якій колись жили наші предки. Забути про метушливе місце і відчути себе козаком або ковалем. Навчитися їздити верхи, попрацювати в кузні, а ввечері попарити кісточки в справжній козацькій бані. Тут нас смачно нагодували, а захоплений своєю справою господар Микола Череп, вбраний як справжній козак, ознайомив нас із своїми мистецькими роботами (він знаний фотограф), колекцією археологічних знахідок та кожному дав особливу «охоронну грамоту», яка мала оберігати нас від усього злого по дорозі додому і потім у житті.
Учасники поїздки вихідного дня отримали велике задоволення від екскурсії та висловили слова щирої вдячності профспілковому комітету за надану можливість доторкнутися до щедрот української історії.
Кафедра внутрішньої медицини №3
