#МедичнаПросвіта: Як ефективно комунікувати з пацієнтом, щоб не сформувати стигму
Формування упередженого ставлення суспільства щодо хворих на туберкульоз, ВІЛ, гепатит С, яке виникає внаслідок неправильної комунікації, стає серйозною перешкодою цивілізованим підходам до лікування і впливає на результативність медичної допомоги. Як подолати стигматизацію і вибудувати правильне спілкування з пацієнтом? Інформацією, досвідом, а також багаторічними напрацюваннями ділиться лікарка-інфекціоністка, доцентка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Олена Вінницька.
Цільові дослідження, які проводилися у різних країнах світу, засвідчили, що бар’єри щодо лікування хворих на туберкульоз, ВІЛ, гепатит С спостерігаються як з боку пацієнтів, так і на рівні системи охорони здоров’я.
Стосовно пацієнтів, то тут негативну роль відіграють стигматизація, недостатній рівень знань і поінформованості про хворобу, високий рівень прямих та непрямих витрат, відмова від лікування через появу побічних реакцій на препарати. Щодо системи охорони здоров’я – найбільш вагомими проблемами є обмеженість моделей лікування, відсутність різних видів підтримки та недоліки комунікації між пацієнтами та медичними працівниками. Зокрема, стигма та дискримінація є важливими соціальними детермінантами здоров’я та можуть впливати на прихильність до лікування.
Найчастіші прояви стигматизації умовно можна розділити на соціальні (дистанціювання, ізоляція в родині чи колективі, страх втрати роботи), медичні (відмова у наданні медичної допомоги – такі явища, на жаль, досі існують) надмірні або демонстративні заходи захисту, вживання образливих слів, порушення конфіденційності та самостигма (пацієнти можуть відчувати провину, страх смерті, уникати лікування, приховувати діагноз, мати страх пожиттєвого прийому ліків, втрачати віру у можливість одужання).
Важливість правильної комунікації
Вербальні конструкції, які зазвичай використовують для розмови про туберкульоз, ВІЛ, гепатит С, повинні постійно розвиватися. Бо саме слова, які чує людина, впливають на формування стигми, стереотипи й поведінку та можуть мати визначальну роль у тому, чи відчуває себе людина комфортно під час тестування чи лікування. Вислови, які використовуються медичними працівниками в технічних умовах, мають величезну силу для формування прихильності до лікування, а також щодо того, як люди говорять і думають про встановлені у них діагнози.
Формула слова: як вибудувати лікарю ефективну взаємодію з пацієнтами
Перше і основне – толерантність. Лікар має приймати пацієнта без навіть натяку на осуд. Медичний працівник не повинен домінувати, лікар і пацієнт – партнери у лікуванні.
Гарантія збереження інформації – один із головних факторів довіри. Лікар з першого контакту повинен докласти максимальних зусиль для формування прихильності до лікування. Водночас завдання медичного працівника чітко і об’єктивно проінформувати людину щодо її хвороби, сучасних методів лікування, прогнозу на майбутнє. Дуже важливо дати пацієнту відчути, що він може контролювати та впливати на хворобу, завдяки дисциплінованому виконанню медичних призначень.
Дотримання правил кризового спілкування – ще один значущий момент спілкування лікаря і пацієнта. Зокрема, вміти правильно повідомити про діагноз, аби на старті сформувати конструктивне ставлення до хвороби і лікування. Для цього необхідно створити безпечний простір (спокійна атмосфера, достатньо часу, сувора конфіденційність). Оцінити готовність пацієнта – поставити запитання: «Що ви вже знаєте про можливий діагноз?» Повідомити інформацію чітко і без драматизації. Як варіант: «Результати аналізів показали наявність інфекції. Сьогодні існують ефективні методи лікування, зараз ми складемо план дій». Дати час на емоції, донести основну тезу, наприклад: «Так, ВІЛ-інфекція є хронічним невиліковним захворюванням, як і, скажімо, цукровий діабет або гіпертонічна хвороба. Але пацієнти, які отримують лікування мають таку ж якість та тривалість життя, як і пацієнти без ВІЛ-статусу». Сформувати конкретні наступні кроки (додаткові обстеження, початок лікування, контроль).
Сфокусувати увагу пацієнта на раціональних діях, а не на емоційних переживаннях. Лікар має спонукати людину взяти відповідальність за своє здоров’я, відмовившись від статусу «безпорадного», при цьому залишаючись в партнерських відносинах, наприклад: «Якщо ви будете регулярно приймати терапію, ми можемо контролювати захворювання».
Відкрито обговорювати зміни в емоціях, нормалізувати їх: «Ваші переживання є природними». Зосереджувати увагу на чіткому плані подальшого дообстеження та лікування. Постійно посилювати роботу стосовно підтримки прихильності до терапії, фокусуючись на успіхах, регулярності прийому препаратів та системному контролі показників.
Базові поради лікарям для підвищення довіри й покращення комунікації:
- Представляйтесь і пояснюйте свою роль.
- Говоріть зрозумілою мовою.
- Пояснюйте кожен крок лікування.
- Заохочуйте запитання.
- Дотримуйтеся конфіденційності.
- Демонструйте емпатію.
- Підтримуйте регулярний контакт.
Завдяки правильно побудованій комунікації лікар може допомогти пацієнту активувати власні ресурси, сприяти залученню до прийняття рішень, формуванню відчуття контролю, заохоченню до соціалізації, підтримці автономії, протистоянню чужим порадам, якщо вони суперечать власним інтересам, заохоченню вивчення власних прав (наприклад, право на працю без довідки про статус), і, головне, плануванню майбутнього.
За інформацією кафедри інфекційних хвороб
Інфографіка: центр комунікацій, організаційної і редакційної роботи
