#МедичнаПросвіта: до Всесвітнього дня боротьби з лімфомами

15.09.2025

Лімфатична система складається з лімфатичних вузлів, селезінки, вилочкової залози, кісткового мозку. Лімфоми — група злоякісних новоутворень, що вражають лімфатичну систему людини. В межах інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта інформуємо про причини виникнення, ознаки, симптоми, діагностику та лікування лімфом.

Розрізняють два основні типи лімфом:

  • лімфома Ходжкіна – злоякісне захворювання лімфатичної системи;
  • неходжкінські лімфоми – це назва групи всіх типів лімфом, крім лімфоми Ходжкіна.

Можливі причини виникнення лімфоми:

  • аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак);
  • спадкова схильність (високий ризик, якщо на лімфому хворіли родичі першої лінії спорідненості: батько або мати, брат або сестра. У 25% випадків лімфоми виникають у людей, хворих на деякі спадкові захворювання, наприклад, синдром Віскотта-Олдріча);
  • вірусні інфекції (вірус Епштейна-Барр, Т-лімфотропний вірус людини, збудники гепатиту B та C, ВІЛ);
  • застосування препаратів, що знижують імунітет, зокрема після трансплантації органів;
  • регулярний вплив іонізуючого випромінювання або хімічних, канцерогенних речовин.

Як правило, першим симптомом лімфоми є значне збільшення розмірів лімфатичних вузлів на шиї, в пахвових западинах або в паху. При цьому, на відміну від інфекційних захворювань, збільшені лімфатичні вузли безболісні, їхні розміри не зменшуються згодом і в разі лікування антибіотиками. Іноді внаслідок тиску з боку збільшених печінки, селезінки і лімфатичних вузлів виникає відчуття переповнення у животі, утруднення дихання, біль у нижній частині спини, який розпирає, відчуття тиску в обличчі або у ділянці шиї.

Щоб поставити діагноз лімфоми необхідно пройти обстеження за таким планом:

  • біопсія (хірургічне видалення) ураженого лімфатичного вузла з його подальшим морфологічним та імунологічним дослідженням;
  • здати основний аналіз, що дозволяє підтвердити діагноз лімфоми – мікроскопічне дослідження зразка лімфоїдної тканини, отриманої під час біопсії. Він направляється на морфологічне дослідження до лікаря-патоморфолога, який має визначити, чи є у досліджуваній тканині пухлинні (лімфомні) клітини. Якщо лікар знаходить пухлинні клітини, то далі він має з’ясувати, який це тип лімфоми.

Променева діагностика (рентгенологічне дослідження, комп’ютерна, магнітно-резонансна томографія) дозволяє виявити наявність пухлинних утворень у різних частинах тіла, що недоступні лікареві під час зовнішнього огляду. Методи променевої діагностики застосовують для визначення стадії лімфоми. З метою виявлення пухлинних клітин у кістковомозковій тканині проводиться дослідження кісткового мозку.

Лікуванням лімфом займаються лікарі-онкологи та лікарі-гематологи. Процес лікування лімфоми найчастіше включає комбінацію хіміотерапії, таргетних, імунотерапевтичних препаратів і променевої терапії. Іноді досягнення/закріплення ремісії може вимагати проведення аутологічної (своїми стовбуровими клітинами) трансплантації кісткового мозку. Прогноз для пацієнтів із лімфомами залежить від типу лімфоми, стадії процесу, віку, загального стану пацієнта.

Інфографіка: Центр комунікацій, організаційної і редакційної роботи