ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ БАБИНОГО ЯРУ – ОДНІЄЇ З НАЙСТАШНІШИХ ТРАГЕДІЙ В ІСТОРІЇ ХХ СТОЛІТТЯ

29-30 вересня 2021 року минає 80 років від дня трагедії Бабиного Яру – однієї з найстрашніших сторінок часів Другої світової війни та загалом історії ХХ століття.

Приводом для показово-каральних акцій в окупованому нацистами Києві стали влаштовані радянськими диверсійними групами потужні вибухи на Хрещатику і Печерську, які спричинили значні втрати у лавах вермахту і масштабні пожежі в місті. Не переймаючись логікою і фактами, нацисти звинуватили у цих бідах євреїв і вже 27 вересня розпочали розстріли. Місцем їх було обрано Бабин Яр – 2,5-кілометрову балку на північному заході Києва, глибина якої подекуди сягала 50 метрів. А вже 28 вересня у багатьох кутках столиці України було вивішено на стінах і стовпах об’яви з вимогою всім євреям Києва явитись із речами в район рогу вулиць Дегтярівської та Мельникова.

«Дорога смерті» – від зазначеного місця до Бабиного Яру – описана в літературі до найменших подробиць. З німецьких документів-донесень відомо, що вже у перші два дні – 29-30 вересня 1941 року – було розстріляно 33771 особу. Страти після того не припинялися, і вже в наступному донесенні – 12 жовтня 1941 року – фігурує цифра 51000. Абсолютну більшість страчених становили євреї. З деякими перервами розстріли в Бабиному Яру тривали аж до вигнання нацистів і приходу до Києва Червоної Армії в листопаді 1943 року. За різними підрахунками, у Бабиному Яру загинуло 100-150 тисяч людей. Крім євреїв, це роми, караїми, українські націоналісти (621 особа), серед яких була видатна поетеса Олена Теліга, комуністи-підпільники, пацієнти психіатричної клініки, моряки Дніпровської флотилії, військовополонені, що часто були просто небажаними свідками нацистських злодіянь.

У промові 29 вересня 1966 року видатний український письменник-дисидент Іван Дзюба назвав Бабин Яр «спільною трагедією єврейського та українського народів». Особливу категорію «праведників народів світу» становлять «праведники Бабиного Яру». Це люди різних національностей, які ризикуючи власним життям переховували євреїв під час розстрілів. Дуже небагатьом приреченим вдалося уникнути смерті самотужки. «Моєю першою вчителькою в київській середній школі №106, – згадує провідний фахівець Прес-центру НМУ імені О.О.Богомольця Микола Цивірко, – була Анна Давидівна Грабовецька. Вона ніколи не зачіпала на уроках теми війни, окупації. Лише через багато років ми дізналися, що вона дивом уникла загибелі в Бабиному Яру, виповзла з нього і переховувалась у добрих людей – праведників Бабиного Яру»

Поряд із Освенцімом Бабин Яр став жахливим символом Голокосту на теренах Східної Європи і прикладом того, до чого можуть призвести людиноненависницькі теорії.

Прес-центр