Народилася вона 16 жовтня 1943 р. в Білорусії у с. Бор Пуховічеського району Мінської області у родині Сергія Івановича та Марії Прокопівни Стрельських. Дитинство її припало на складні напівголодні повоєнні роки. Батько був одним із тих, хто відновлював з руїн тракторний завод, а згодом працював на ньому майстром та начальником цеху, мама навчала учнів початкової школи. Ніна була старшою з чотирьох дітей. Відмінно закінчила середню школу №20 у м. Мінську і вступила на навчання до педагогічного інституту. Але викладачем стати не судилося. Хвороба тата поставила родину у скрутне становище і змусила Ніну залишити навчання і піти на роботу. Першим робочим місцем для неї став Мінський камвольний комбінат, де вона працювала у ткацькому цеху мотальницею утка (виконання однієї з підготовчих операцій ткацького виробництва – створення повздовжніх та поперчених ниток майбутньої тканини). У величезному, постійно шумному приміщенні, де довжелезними рядами стояли ткацькі верстати, Ніна пропрацювала три роки: була комсоргом цеху, Ударницею комуністичної праці (як передовик ходила у червоній косинці), її фото було на Дошці пошани заводу. Якось за порадою начальника цеху головний бухгалтер заводу став ініціатором кардинальної зміни у житті активної здібної дівчини – її відкомандирували на дворічні курси бухгалтерів, які вона вже закінчувала в Києві. До української столиці вона приїхала як заміжня жінка за чоловіком, якого направили сюди на роботу.

 У Києві свою трудову діяльність Ніна Сергіївна розпочала у якості бухгалтера психоневрологічної лікарні імені І. Павлова (1963-1966 рр.), потім були три роки в бухгалтерії Київського інституту підвищення кваліфікації лікарів (1966-1969 рр.). Згодом отримала освіту в Київському індустріальному технікумі за фахом «технік-плановик» (1968-1971 рр.), паралельно працюючи на посаді економіста в тресті «Київміськбуд» (1969-1976 рр.).

Життя знову змінилося, коли Ніні Сергіївні зателефонувала Маслюгова Марія Терентіївна, тодішній головний бухгалтер Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, яка знала її ще по роботі в Інституті підвищення кваліфікації лікарів. «Ніночка, бути економістом – це не ваше, йдіть до нас, адже ви – бухгалтер від Бога», – були її слова.   Так, з 1976 р. шість років Ніна Сергіївна пропрацювала заступником головного бухгалтера КМІ, а в 1982 р. наказом МОЗ УРСР була призначена на посаду головного бухгалтера столичного медичного інституту.

У бухгалтерії важлива будь-яка дрібниця, будь-яка деталь. Адже все треба робити ретельно і на совість: все має сходитися «копієчка в копієчку». Це копітка і надзвичайно відповідальна справа, яка потребує, перш за все, логічного мислення. Уміння все «зв’язати воєдино» – ось що найважливіше. Хитромудрі кросворди і ребуси «відпочивають» у порівнянні з формуванням так званої бухгалтерської проводки (складанням звітності).

На плечах головного бухгалтера лежить вантаж матеріальної відповідальності за цільове використання коштів як бюджетних, так і спецфонду. Наразі під керівництвом Ніни Сергіївни у фінансовому, розрахунковому, матеріальному відділах, у відділі стипендій та відділі платних послуг працюють 35 осіб. Більшість із них молодь, а найдосвідченіші, «аксакали» бухгалтерської справи – це Н.І. Іпполітова,  Т.О. Мартинюк, О.А. Грекова, А.А. Кравченко, А.В. Фещенко. Коли запитали співробітників бухгалтерської служби, як коротко вони можуть охарактеризувати свого керівника, у всіх думка збіглася: «Вона для нас як мама – і навчить, і вислухає, де треба посварить, де треба і пожаліє». За висловом одного з проректорів, її материнські якості проявилися на роботі максимально, а її активного люблячого серця вистачає на всіх.

Ніна Сергіївна, набираючи співробітників, знає, що бухгалтером стане той, хто дуже цього хоче і не боїться вчитися. Оскільки сучасне життя вимагає від бухгалтера гнучкості та постійного підвищення кваліфікації, вона сама постійно вдосконалюється, знає як змінюється законодавство, курує нові програми, будучи в курсі останніх змін. На її столі завжди можна побачити свіжі номери «Все про бухгалтерський облік», «Бюджетна бухгалтерія», «Баланс. Бюджет». 

Бухгалтеру доводиться мати справу з великою кількістю людей. Будучи надзвичайно людяною та вміючи знайти спільну мову з будь-яким співрозмовником від простого співробітника до члена урядової комісії, ця жінка впевнена в собі, вміє наполягти, якщо вважає, що права, вміє за потреби сказати «ні».  На думку Ніни Сергіївні, в тому, що вона вдало працює з людьми, заслуга її батьків, які вчили своїх дітей, що найважливіше це – поважати кожного.

Багато чого вже позаду… Колись вручну нараховували платню, робили розрахунки на машинках (так званих «емках» та «єльках»), арифмометрах, колись не встигали зачинятися двері від кількості відвідувачів бухгалтерії, колись стояли юрби людей в коридорах адмінкорпусу, очікуючи в чотирьох касах на зарплатню та стипендію. Колись у скрутні 90-ті платня видавалася частинами і за списками, і  як страшний сон згадуються люди під кабінетом, які в цьому очікуванні просили дати хоч на хліб… Позаду період, коли співробітники самотужки освоювали процес автоматизації, бувало до пізньої ночі працювали, щоб люди вчасно отримали гроші. Всього було… Але найголовніше, вважає Ніна Сергіївна, це добросовісність та досвідченість співробітників: «Недостач у касі ніколи не було!»

Колектив Університету вітає Ніну Сергіївну Федь – унікальну жінку, чудового фахівця і прекрасного керівника, щасливу маму, бабусю і вже прабабусю – з її ювілеєм, бажає міцного здоров’я, наснаги, довгих років життя і щоденної насолоди від улюбленої справи.

Колектив відділу бухгалтерії 1977 рік

Колектив відділу бухгалтерії 1989 рік.