Дмитро Степанович Волох з плеяди славної української інтелігенції, яка не ховається від труднощів, яка є плоть від плоті свого народу. Він з великого ряду тих, хто гордиться своєю приналежністю до талановитого і працьовитого, з багатою культурою українського народу, і як чесний син примножує його здобутки. 

Дмитро Степанович народився 29 січня 1936 року в селі Горобіївка, Срібнянського району Чернігівської області в родині селян-робітників. Батько завідував кінним господарством колгоспу, мати Дмитра Степановича теж була людиною з землі, працювала в ланці. Всі говорили в селі про те, що вона найкраще ткала і вишивала. Один з таких вишитих маминими руками рушник, як цінну реліквію, зберігає Дмитро Степанович. В родині Волохів дуже любили співати, любов до української пісні батьки прищепили і своєму синові. Так пісня стала своєрідним оберегом в житті Дмитра Степановича.

Після закінчення у 1954 році Озерянської середньої школи Д.С. Волох вступив на фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту. Про студентські роки згадує з піднесенням: “Ті роки були одними з найщасливіших у моєму житті”. Дмитро Волох користувався авторитетом серед студентів і викладачів, тому не випадково був старостою групи. Вчився студент Волох, як казали тоді, “на стипендію”, яку одержували лише найкращі. Дмитро Степанович був одним з найактивніших учасників студентської самодіяльності, співав в інститутському хорі, з яким об’їздив багато областей України. Маючі поетичну душу, писав вірші.

         У 1959 році, після закінчення інституту, отримав призначення в Чернігівську область, де одразу довелось працювати завідуючим аптекою с. Іваниця Ічнянського району, а у 1960 році був переведений на посаду фармацевтичного інспектора обласного аптечного управління у м. Чернігові. Саме тут у 1962 році Дмитро Степанович і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ніною Степанівною, яка після закінчення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка приїхала працювати у редакцію газети “Деснянська правда”. Через декілька років у молодій сім’ї Волохів народилися донька Алла та син Олександр. У житті професора  Д.С. Волоха родина завжди знаходилась на першому місці, хоча його заклопотаність залишала обмаль часу для домашніх справ.

         З 1961 по 1979 роки Дмитро Степанович працював у Чернігівському обласному аптечному управлінні на посаді заступника, а згодом і начальника управління. Завдяки наполегливості Д.С.  Волоха за час його керівництва збудовано перший в України 5-ти поверховий аптечний склад, 15 двоповерхових центральних, 7 міських і 40 сільських аптек.

         З 1979 по 1992 роки Дмитро Степанович працював заступником, а згодом і начальником Головного аптечного управління Міністерства охорони здоров’я України. За час роботи Д.С. Волох разом зі своїми однодумцями домігся удосконалення аптечної мережі, створивши Республіканське виробниче об’єднання “Укрфармація”. Були впровадженні нові методи управління, надані більші права регіонам. Це дало змогу будувати близько 100 аптек щороку, вирішити питання забезпечення медикаментами населення віддалених сіл.

Саме на час керівництва Дмитром Степановичем фармацевтичною галуззю України припала страшна Чорнобильська катастрофа. Д.С. Волох одним з перших прибув до Чорнобиля, де працював у Чорнобильській поліклініці, яка стала для нього не лише робочим місцем, а й домівкою на цей важкий час. Він очолював медичне забезпечення шахтарів та будівельників, які працювали в зоні реактору.