Ціна нашої свободи: у НМУ вшанували полеглих Героїв і розширили Меморіал пам’яті загиблих

Особлива, болюча тиша напередодні Дня Незалежності України огорнула подвір’я Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. У ці хвилини тут билося одне на всіх серце, сповнене туги за кожним, чиє життя безжально обірвала кривава війна. Світлі спомини та безмежна вдячність об’єднали громаду під час відкриття другої лінії Меморіалу памʼяті загиблих – вічного нагадування про ціну нашої свободи та про подвиг загиблих студентів, випускників і співробітників, які назавжди залишилися в строю.

До вшанування пам’яті загиблих Героїв долучилися ректор Юрій Кучин, проректори Олександр Канюра, Олег Власенко, Рімма Скрипник, директор Навчально-наукового інституту медицини Сергій Земсков, деканки Оксана Виговська, Ганна Зайченко, Наталія Козак, голова профкому Лілія Яременко, співробітники і студенти Університету, рідні та близькі загиблих.

Державний прапор під виконання Державного гімну України підняли Денис Мохонько та Єгор Савчук – сини героїчних воїнів-медиків Андрія Мохонька та Андрія Савчука.  Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять усіх, хто віддав свої життя за Україну.

«Напередодні Дня Незалежності ми вже традиційно збираємося разом і піднімаємо прапори з чорною стрічкою. Для нас – це не просто символ жалоби, а нагадування про ціну, яку Україна платить за свою свободу. Наша незалежність омита кров’ю і за нею стоять долі людей, які мали свої мрії, плани, родини, улюблену справу і ціле життя попереду. Ми згадуємо наших колег і студентів, людей із великим потенціалом, які могли б іще багато років навчати, лікувати, досліджувати, відкривати нове, створювати майбутнє нашої держави. Наш найвищий обов’язок не просто пам’ятати, а жити й працювати вдвічі якісніше: за себе і за тих, хто вже ніколи не зможе цього зробити. Бо найкраща пам’ять – працювати на благо України, яку ми відбудуємо такою, про яку вони мріяли», – звернувся до присутніх ректор НМУ Юрій Кучин.

Меморіал пам’яті загиблих, відкритий 22 серпня 2025 року на центральній алеї нашого Університету, став символом вічної шани випускникам, студентам і колегам, які героїчно захищали свій державу і рятували життя в лікарнях. Тоді ми оплакували 25 загиблих воїнів і цивільних. Кожне ім’я – це невиліковний біль, недописана історія хвороби, яка мала закінчитися одужанням і мрії, що згасли під обстрілами. Вони вчилися тримати медичний фронт, але змушені були прийняти свій останній, найважчий бій, залишивши по собі вічний сум у коридорах рідної альма-матер та незагоєну рану в серцях близьких.

Сьогодні, на превеликий жаль, цей скорботний список поповнився іменами ще 12-и наших Героїв:

• Марина Калабіна – студентка медичного факультету № 3 у 2004–2010 рр. Назавжди 39 років.
• Віктор Величко, позивний «Батя» – студент фармацевтичного факультету у 2020–2021 рр. Назавжди 36 років.
• Євгеній Бешляга, позивний «Аркай» – студент медичного факультету № 1 у 2003–2010 рр. Назавжди 37 років.
• Андрій Мохонько, позивний «Аспірин» – студент факультету підготовки лікарів для Збройних Сил України у 2004–2010 рр. Назавжди 37 років.
• В’ячеслав Кобржицький, позивний «Зефір» – старший викладач кафедри філософії, біоетики та історії медицини Національного медичного університету імені О. О. Богомольця у 2009–2024 рр. Назавжди 41 рік.
• Богдан Резниченко, позивний «Резя» – студент медичного факультету № 3 у 2019–2024 рр. Назавжди 31 рік.
• Олексій Ковальський, позивний «Хінді» – випускник фармацевтичного факультету 2004 року. Назавжди 42 роки.
• Анна Яковенко, позивний «Анюта» – студентка медичного факультету № 3 у 2012–2018 рр. Назавжди 31 рік.
• Роман Москаленко – студент медичного факультету № 4 Чернігівського філіалу в 2003–2009 рр. Назавжди 38 років.
• Михайло Шутенко, позивний «Штурман» – електромонтер студентського містечка Національного медичного університету імені О. О. Богомольця у 2020-2024 рр. Назавжди 50 років.
• Валерій Лавріненко, позивний «Лавр» – електромонтер господарчо-технічної служби Університетської клініки НМУ. Назавжди 54 роки.
• Андрій Савчук, позивний «Сава» – інженер господарського відділу НМУ. Назавжди 44 роки.

Їхній чин – це наш орієнтир, зазначив під час освячення другої лінії Меморіалу памʼяті настоятель храму Остробрамської ікони Божої Матері, військовий капелан, протоієрей Євгеній Копайгородський.

Дружина загиблого Захисника Євгенія Бешляги Софія наголосила, що наші Захисники ціною власного життя виборюють для нас право на гідність. І найменше, що ми можемо зробити для їхньої пам’яті – не просто сумувати, а ставати кращими. Переймати їхню сміливість, жити чесно, любити щиро і примножувати те найкраще, що було в наших Героях.

На жаль, серед членів великої медичної родини нашого Університету є й ті, чия доля досі залишається невідомою. Молимося за повернення їх живими: Микола Івченко – випускник фармацевтичного факультету 2014 року, безвісти зниклий восени 2022 року під час виконання бойового завдання, 31 рік; Микола Малков – робітник морфологічного корпусу, безвісти зниклий влітку 2024 року під час виконання бойового завдання, 54 роки.

37 життів, що стали нашою бронею. Тридцять сім зірок, які вказуватимуть нам шлях у найтемніші часи. Їхні імена викарбувані на постаментах, але їхній дух назавжди залишиться у рідному Університеті, нагадуючи новим поколінням медиків ціну кожного дня. Світло, яке вони несли в цей світ, не згасло під обстрілами – воно тепер горить у кожному з нас. Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них. Нехай тихий шелест дерев на цій Алеї буде їхнім вічним спокоєм, а наше життя гідним їхньої великої жертви. Ми схиляємо голови перед їхнім подвигом. Вічна слава і доземний уклін нашим Героям!

Центр комунікацій, організаційної і редакційної роботи