Справу Олександра Богомольця продовжують його послідовники

У травні виповнилося 142 роки від дня народження основоположника української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології, засновника перших в Україні науково-дослідних закладів медичного профілю Олександра Олександровича Богомольця. У ці дні згадуємо факти з  життя видатного лікаря та науковця.

Батько Олександра Богомольця Олександр Михайлович – був земським лікарем і революціонером-народником, відбув півторарічне тюремне ув’язнення і трирічне заслання під наглядом. Мати, Софія Миколаївна – одна з лідерок української революційної організації «Південно-російський робітничий союз», що славилася своїм «українофільством», вагітною потрапила до Лук’янівської в’язниці. Вона отримала смертний вирок, який був замінений на десять років каторги в Сибіру. Тож, розлучений з матір’ю немовлям, малий Сашко побачить її лише у дев’ять років. На той момент вона була вже безнадійно хвора на відкриту форму туберкульозу і невдовзі померла.

Вже будучи дорослим, Олександр Олександрович спочатку взагалі не планував пов’язувати себе з медициною, мав намір стати адвокатом-криміналістом. Тому вступив до юридичного факультету Київського університету Святого Володимира, але згодом розчарувався в юриспруденції й перейшов на медичний факультет. У 1901 році за порадою свого викладача перевівся до Одеського Новоросійського університету.

Першу наукову роботу «До питання про будову і мікрофізіологію бруннерових залоз» – Олександр Богомолець написав у 21 рік. Успіхи в навчанні не гарантували йому захист від неприємностей. Враховуючи, яку трагедію пережила його родина, Олександр не любив царський режим і зростав вільнодумцем. Вже будучи студентом, Богомолець-молодший кілька разів опинявся на межі виключення спочатку з Київського, а потім з Одеського університету, через участь у акціях на захист прав студентів.

У травні 1909-го захистив докторську дисертацію «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі», а у 28 років – став наймолодшим в імперії доктором медицини! Також нагадаємо, що за життя він започаткував п’ять медичних науково-дослідницьких закладів. В липні 1930 року Олександр Богомолець був обраний президентом української Академії Наук. Саме ним була зреформована і набула такої структури, котру в загальних рисах і досі зберігає її спадкоємиця – Національна Академія Наук України.

 

О. О. Богомолець вдома у робочому кабінеті, 1936 р.

 

Серед досягнень Олександра Богомольця особливе місце посідає винайдення антиретикулярної цитотоксичної сироватки (АЦС) та унікального способу консервації донорської крові, за яку він отримав золоту медаль на науковій виставці в Парижі. Ці винайдення врятували життя сотень тисяч солдат у військових госпіталях.

 

О. О. Богомолець (у першому ряду другий праворуч) з колегами. Знімок, можливо, зроблений вже в Києві, після 1930 р.

 

У 1946 році Київському медичному інституту, нині Національному медичному університету, присвоєно ім’я Олександра Олександровича Богомольця. Наукову справу видатного вченого продовжують його послідовники.

 

О. О. Богомолець (фото не раніше ніж 1944 р.)

 

За інформацією Заслуженої лікарки України, професорки Військово- медичної академії Ольги Богомолець

https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogomolec/6470cb553e24f/