Пам’яті видатного українського лікаря та науковця Анатолія Уваренка
21 березня 2014 року на 79 році пішов з життя відомий науковець у сфері соціальної гігієни, доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Анатолій Родіонович Уваренко
Анатолій Уваренко народився 1 травня 1935 року в селі Хомутець Брусилівського району Житомирської області. Нелегкі дитячі та шкільні роки дісталися Анатолію Родіоновичу, адже це було воєнне лихоліття – відбудова зруйнованих сіл і міст. Йому потрібно було боротися самому в цьому нелегкому життєвому водоверті, адже батько був на війні. Така самостійність у певній мірі загартувала і допомогла йому стати цілеспрямованою та наполегливою людиною. У 1942 році він пішов до першого класу сільської семирічної школи в с. Хомутець – дуже любив вчитися, був завзятим і наполегливим учнем, любив читати.
Анатолій Уваренко неодноразово говорив своїм батькам, що після закінчення школи обов’язково піде навчатися на кіномеханіка, але стежина життя вивела його на іншу дорогу. І цією дорогою стала медицина. Мати мріяла про те, щоб її старший син став «дохтором» і піклувався про її здоров’я. Так і сталося. Після закінчення школи Анатолій Уваренко в 1949 році поступив на навчання до Київського медичного училища. Після його закінчення він за розподілом отримав посаду помічника лікаря-епідеміолога в Камінь-Каширській санепідемстанції Волинської області.
Епідемічна ситуація в Камінь-Каширському районі була дуже складною на той момент: поширення туляремії серед сільського населення та дифтерія серед дітей реєструвалася так часто, як нині гострі респіраторні вірусні захворювання, постійно спостерігалися спалахи тифу, малярії, а також інших інфекційних хвороб. Як згадував Анатолій Родіонович, вже з першого дня роботи на посаді помічника епідеміолога він безвиїзно провів 30 діб в осередку висипного тифу далеко від районного центру, очолюючи протиепідемічну бригаду медичних працівників. Це був перший успішний результат застосування власних протиепідемічних технологій.
У жовтні 1954 році Анатолій Уваренко був призваний до лав збройних сил, де служив фельдшером на підводному човні до березня 1958 року, а після демобілізації він знову повертається на роботу на посаду помічника епідеміолога Камінь-Каширської санепідемстанції Волинської області.
З вересня 1960 року Анатолій стає студентом санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Він активно включається у вир студентського життя, з великою наснагою вивчає медичні науки, займається громадською роботою – його обирають парторгом курсу і студентським деканом, активно займається науковими дослідженнями у науковому студентському товаристві, відмінно навчається. По закінченні медінституту прізвище Уваренко внесено до Золотої книги Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.
З 1966 по 1969 рік Анатолій Уваренко навчається в аспірантурі на кафедрі гігієни праці і професійних захворювань Київського медінституту і захищає кандидатську дисертацію на тему «Сравнительная гигиеническая и токсикологическая характеристика некоторых фенил- и этилртутных пестицидов» (наукові керівники – член-кореспондент АМН СРСР Гайк Шахбазян, професор Ісаак Трахтенберг). У дисертаційній роботі Анатолій Уваренко вперше зазначає гігієнічну роль вторинних джерел забруднення ртуттю повітря робочої зони за рахунок сорбції речовини матеріалами будівельних конструкцій складських приміщень. Він також встановлює, що специфічним проявом ураження ртутьорганічними пестицидами є блокування сульфгідрильних, амінних і карбоксильних груп сироватки крові та функціональних груп клітинних протеїнів, а це мало важливе значення для розробки методів патогенетичної терапії і профілактики відповідних інтоксикацій.
У 1975 році Анатолію Родіоновичу запропонували посаду керівника Республіканського відділу (Центру) наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи МОЗ України. Це стало початком цікавої для Анатолія Родіоновича та корисної для медичної галузі професійної діяльності. Тут, у Центрі, було сформоване наукове обличчя відомого у майбутньому соціального гігієніста.
Удосконалення діяльності Центру росло разом з професійними здобутками його директора. Спочатку докторська дисертація «Проблемы оптимизации научно-информационного обеспечения медицинской науки и здравоохранения (социально-гигиенические исследования)» (1987), далі – звання професора у 1990 році та Заслуженого діяча науки і техніки України у 1997. Працюючи на посаді керівника Центру до 2005 року, Анатолій Родіонович не тільки науково обґрунтував роль, значення і місце науково-інформаційних ресурсів у системі медичної науки і профілактичної охорони здоров’я, а й запровадив сучасні технології інформаційних процесів у діяльність вищих медичних начальних закладів, практичних установ охорони здоров’я та наукових медичних бібліотек.
У 1989 році Анатолій Родіонович організував і до 1994 року одночасно очолював Інститут соціальної гігієни і управління охороною здоров’я МОЗ України.
З 2006 року Анатолій Уваренко працював на посаді професора кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров’я по підвищенню кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, що в 2010 році була перейменована на «кафедру менеджменту охорони здоров’я». За роки роботи Анатолій Родіонович багато зробив для розвитку медичної науки та практики, підготовки медичних кадрів для закладів охорони здоров’я.
Професор Анатолій Родіонович у свій час був головним редактором журналу «Медичний реферативний журнал України», заступником головного редактора журналу «Охорона здоров’я в Україні», членом редколегії журналу «Лікарська справа»; підготував 12 кандидатів та 8 докторів наук. Опублікував біля 300 наукових праць, з них 8 монографій і підручників, зокрема «Научная медицинская информация в учреждениях здравоохранения Украины» (1981), «Научная медицинская инфомация в документальных потоках» (1988), «Информационные аспекты аварии на ЧАЭС» (1998) тощо.
Анатолій Родіонович був нагороджений орденом «Дружби народів» та декількома медалями, а також Грамотою Верховної Ради УРСР. Він був членом спеціалізованої ради та Головою апробаційної ради з проблем соціальної медицини і організації охорони здоров’я Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
21 березня 2014 року на сімдесят дев’ятому році життя перестало битися серце великого сина України, відомого вченого Анатолія Родіоновича Уваренка. Зі смертю Анатолія Родіоновича вітчизняна медична наука понесла непоправну втрату.
Кафедра менеджменту охорони здоров’я
