Пам’ять не зруйнувати: в Києві відкрили меморіальну дошку Віталію Майданнику

11.10.2022

Незважаючи на буремні події та без запланованих урочистостей, 10 жовтня 2022 року відбулося відкриття меморіальної дошки пам’яті ученого-педіатра зі світовим іменем, академіка Національної академії медичних наук України, доктора медичних наук, професора, Заслуженого лікаря України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувача кафедри педіатрії №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця 

Віталія Григоровича Майданника.

Дошку пам’яті, не зважаючи ні на що, було встановлено на будівлі Дитячої клінічної лікарні, де і працював Віталій Майданник з 1980 року. Тут він навчав студентів, консультував маленьких пацієнтів, розбудовував медичну науку.

Подія старанно готувалася заздалегідь, планувала прийти адміністрація НМУ ім. О.О.Богомольця, завідуючі всіх кафедр третього медичного факультету, а також професори ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України» та Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л.Шупика, лікарі, студенти, громадськість, представники ЗМІ. Але людей, які прямували, щоб вшанувати пам’ять Віталія Григоровича, затримав в дорозі сигнал «повітряна тривога».

Це був звичайний київський осінній ранок. З 7.30 співробітники кафедри педіатрії №4 завершували останні приготування урочистостей. Проте, о 8.15 Київ здригнувся від перших вибухів. Тишу порушив пронизливий свист, а небо розсікло вогняним стовпом. Далі – страшенний гуркіт, дзвін битого скла, завивання сирен автомобілів, запах гару, паленої гуми. Одна із ракет, випущених росією, впала неподалік, в історичному центрі Києва! За якийсь час пролунав ще один гучний вибух. І ще одна ракета, випущена країною-агресоркою, впала на дитячий майданчик неподалік! На щастя, ніхто із маленьких пацієнтів, працівників лікарні чи співробітників кафедри не постраждав. Але всіх ще довго не полишала думка, що над лікарнею був її Янгол-Охоронець, який як і раніше, продовжував захищати.

Працювала над створенням цього проєкту художниця та скульпторка Віра Крутиліна. Глибоко вражена величчю постаті професора Майданника вона розповіла про свій творчий задум: «Коли дитина падає, янгол, втілений в педіатра, підставляє руки». Ця цитата так мене вразила, що я її переосмислила в мармурі. Білий портрет наче прагне у височінь, відірвавшись від всього земного — від пам’ятної дошки, від нас. Він вже серед білого простору, який віддзеркалює навколишній світ, як життя віддзеркалюється у потойбіччі. Білий — колір чистоти та тиші. «Коли дитина падає, янгол, втілений в педіатра, підставляє руки». А тепер вже навпаки — дитячі малюнки, наче янголи, підхоплюють пам’ятну табличку. І мармур втрачає вагу каменю, стає тонким і легким наче малюнок і поринає в казковий світ дитячих пейзажів, підтриманий маленькими рученятами. Ця історія про вічне життя і про вічну доброту. Про головне — «Дякую, Лікарю!» Від дітей і дорослих, що в душі назавжди лишаються дітлахами».

«Дякуємо, Лікарю», — ще раз сказали вже в укритті всі, хто вчився у нього бути Лікарем, Науковцем та просто Людиною! Дякуємо за знання, за досвід, за чуйність та турботу. Дякуємо долі, що подарувала можливість бути разом, хоча і так не довго. Любимо і пам’ятаємо… Хто не втрачає пам’ять, той має майбутнє!

 

За інформацією кафедри педіатрії №4