Онкологічна настороженість: експерти НМУ радять
Щороку 24 вересня міжнародна спільнота об’єднує зусилля для боротьби з онкологічними захворюваннями. Ця дата підкреслює, як розвиток медицини і сучасні технології крок за кроком змінюють підходи до лікування та профілактики онкології. Про найважливіші досягнення та відповіді на поширені запитання розповідає лікар-онколог, асистент кафедри онкології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Артем Микитюк.
Що таке «онкологічна настороженість»?
Це – не страх перед раком, а культура турботи про себе, яка має формуватися ще з молодого віку. Вона включає вміння помічати зміни у своєму тілі, знання сімейного анамнезу і власних факторів ризику, вчасне проходження вікових скринінгів. Тобто онкологічна настороженість – це своєчасна профілактика та діагностика, щоб мати більше впевненості й можливостей впливати на власне здоров’я.
Коли йти до лікаря: чи є критичні межі
Універсальної цифри, після якої будь-який симптом автоматично має викликати підозру на онкологічне захворювання, не існує. У медицині має значення не лише тривалість симптому, а і його характер, динаміка, вік людини та наявність факторів ризику. Наприклад, тривалий кашель, незрозуміла слабкість, немотивоване схуднення, стійкі зміни характеру випорожнень, домішки крові, тривале підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів, зміна родимки чи поява ущільнення у молочній залозі не означають автоматично наявність раку. Але це привід звернутися до лікаря і з’ясувати причину.
Водночас існують симптоми, з якими не варто чекати кілька тижнів. Серед них – кровохаркання, кров у сечі або випорожненнях, жовтяниця, прогресуюче порушення ковтання, виражена анемія без очевидної причини, а також новоутворення, яке швидко збільшується.
І ще одна важлива річ, особливо актуальна сьогодні: не слід автоматично пояснювати тривалу слабкість, втрату апетиту чи схуднення «звичайним стресом». Стрес справді може спричиняти багато симптомів, але він не повинен ставати універсальним поясненням, яке відкладає нормальну діагностику.
Які приховані симптоми найчастіше ігнорують українці і чому біль поганий орієнтир?
Ранні стадії раку зазвичай є абсолютно безболісними. Біль з’являється пізніше, коли пухлина збільшується або проростає в сусідні тканини. Найчастіше люди ігнорують саме безболісні «дрібниці»: поступове схуднення, хронічну втому, тривалий кашель чи захриплість, зміну характеру випорожнень.
Важливо: жоден із цих симптомів не означає автоматичний діагноз. Це лише привід звернутися до лікаря, щоб спокійно з’ясувати причину змін.
Спадковість і рак: що потрібно знати?
Генетична схильність дійсно має значення, але тут важливо уникати крайнощів. Наявність раку в родині не означає, що людина обов’язково захворіє.
Більшість випадків злоякісних пухлин не пов’язані безпосередньо з успадкованою патогенною мутацією. Водночас існують спадкові генетичні зміни, які можуть суттєво підвищувати ризик розвитку певних видів раку.
Особливу увагу на сімейний анамнез варто звернути, якщо рак у близького родича виник у незвично молодому віці; якщо в одній родині було кілька випадків одного або споріднених видів раку; якщо в однієї людини виникло декілька первинних пухлин; якщо в родині зустрічаються поєднання пухлин, характерні для певних спадкових синдромів; або якщо вже була виявлена відома патогенна генетична мутація.
Що робити в такій ситуації? Насамперед, не здавати випадкові тести самостійно, звернутися до лікаря або медичного генетика. Спеціалісти оцінять анамнез і визначать, чи потрібне тестування і які саме гени необхідно дослідити.
Головне: якщо генетичний синдром підтвердиться, це – не вирок, а лише сигнал змінити тактику профілактики, розпочати скринінги раніше та проходити їх частіше.
Які топ-3 канцерогенні фактори у щоденному житті можна усунути вже сьогодні, щоб знизити ризик захворювання?
Значна частина випадків раку пов’язана з модифікованими факторами ризику, тобто факторами, на які людина або система охорони здоров’я потенційно можуть впливати.
Перше – тютюн. Відмова від куріння є одним із найважливіших кроків для зниження онкологічного ризику. І йдеться не лише про традиційні сигарети, адже безпечної форми споживання тютюну з погляду онкологічних ризиків немає.
Друге – алкоголь. З погляду ризику розвитку раку не існує повністю безпечного рівня споживання алкоголю. Алкоголь причинно пов’язаний із розвитком багатьох видів злоякісних пухлин, зокрема раку порожнини рота, глотки, гортані, стравоходу, печінки, товстої і прямої кишки та молочної залози.
Третє – надлишкова маса тіла та недостатня фізична активність. Підтримання здорової маси тіла та регулярна фізична активність пов’язані зі зниженням ризику низки злоякісних пухлин. Надлишкова маса тіла є встановленим фактором ризику для декількох видів раку.
Але профілактика раку цим не обмежується. Надзвичайно важливими є вакцинація проти ВПЛ і гепатиту B, захист від надмірного ультрафіолетового опромінення, профілактика та лікування певних хронічних інфекцій, а також мінімізація професійного контакту з канцерогенами.
Який базовий щорічний чек-ап дійсно є ефективним?
Найкращий чекап – той, що відповідає віку та індивідуальним ризикам конкретної людини.
Наприклад, для людей із середнім ризиком застосовуються такі підходи:
- рак молочної залози – мамографічний скринінг у відповідному віці; зокрема, за рекомендаціями USPSTF, кожні два роки у жінок віком 40–74 роки;
- рак шийки матки – регулярний скринінг за допомогою цитологічного дослідження та/або тестування на ВПЛ відповідно до віку та чинного протоколу;
- колоректальний рак – для людей із середнім ризиком скринінг починають із 45 років; залежно від обраної стратегії це може бути FIT-тест або інші дослідження калу чи колоноскопія;
- рак легень – низькодозова КТ показана не всім курцям, а визначеним групам високого ризику, наприклад, критерії USPSTF передбачають щорічний скринінг для людей віком 50–80 років зі стажем куріння щонайменше 20 пачко-років, які продовжують курити або припинили куріння протягом останніх 15 років;
- рак передміхурової залози – доцільність визначення ПСА обговорюється індивідуально з урахуванням віку, факторів ризику та потенційної користі й можливих наслідків скринінгу.
Порада тим, хто панічно боїться проходити обстеження через страх «почути страшний діагноз»?
Страх перед діагнозом зрозумілий, але відкладання обстеження не змінює того, чи є захворювання. Воно може змінити лише момент, коли ви про нього дізнаєтеся. Часто саме невизначеність часто забирає не менше сил, ніж обстеження. Мета обстеження – не «знайти рак», лікарі шукають причину симптомів. У більшості випадків вони виявляються неонкологічними.
Водночас, якщо злоякісне захворювання все-таки є, час має величезне значення. У сучасній онкології рання стадія часто означає принципово інший обсяг лікування і кращий прогноз. Невелика локалізована пухлина в певних ситуаціях може потребувати лише локального лікування, тоді як прогресування захворювання здатне вимагати значно складнішої та тривалішої терапії. Тому замість думки «А раптом у мене знайдуть рак?» я б запропонував іншу: «Якщо зі мною щось не так, я хочу дізнатися про це тоді, коли в мене є найбільше можливостей це змінити».
Які останні наукові досягнення у ранній діагностиці та лікуванні онкології можна виділити?
Сучасна онкологія рухається до персоналізованого підходу: визначити біологічні особливості конкретної пухлини, оцінити ризик її прогресування чи рецидиву та підібрати лікування, яке найбільше відповідає конкретному пацієнту.
Один із найбільш перспективних напрямів – дослідження циркулюючої пухлинної ДНК, або так звана liquid biopsy – «рідинна біопсія». Виявлення фрагментів пухлинної ДНК у крові вже досліджується та застосовується в окремих клінічних ситуаціях для оцінки мінімальної залишкової хвороби після лікування, ризику рецидиву та молекулярних ознак прогресування, які в певних випадках можуть з’являтися раніше, ніж зміни стануть очевидними при стандартній візуалізації.
Другий великий напрям – молекулярне профілювання пухлин. Сьогодні дедалі важливішим стає не лише питання «де виникла пухлина?», а й «які молекулярні зміни в ній відбулися?». Саме визначення певних біомаркерів і мутацій може дозволити підібрати таргетну терапію або імунотерапію для конкретного пацієнта.
Надзвичайно швидко розвиваються й технології штучного інтелекту. Алгоритми досліджують і впроваджують для аналізу медичних зображень, цифрової гістології, геномних даних та побудови прогностичних моделей.
Водночас сучасні технології не замінюють лікаря. Їхнє завдання надати спеціалісту більше якісної інформації та допомогти прийняти точніше клінічне рішення.
За інформацією кафедри онкології
