КАФЕДРА ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ №3 ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ВОДИ

Щорічно, починаючи з 2003 року, 18 вересня за ініціативи американського Фонду чистої води з метою підвищення інформованості населення про проблеми захисту водних ресурсів від забруднення відзначається Всесвітній день моніторингу води (World Water Monitoring Day).

Розповідає  завідувач кафедри гігієни та екології №3 професор Сергій Іванович ГАРКАВИЙ. 

“Герой Антуана де Сент-Екзюпері, автора «Планети людей»,  зазнав аварії під час перельоту через Анди і надовго опинився у безводній пустелі. Коли ж він відшукав джерело прісної води і втамував спрагу, то присвятив воді такі слова: «Водо!  Ти не маєш смаку, кольору, запаху, тебе неможливо описати. Тобою насолоджуєшся, не відаючи, що це таке. Не можна сказати, що ти потрібна для життя, ти саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не пояснити почуттями. З тобою повертаються сили, з якими ми вже розпрощалися… ти найбільший скарб на світі». І це справді так. Нам, медикам, добре відомо, що,   без води життя не можливе. Людина без води може прожити лише 5 – 6 діб. Тіло людини на  65% складається з Н₂О. Без води не відбувається жоден біохімічний, фізіологічний, фізико- хімічний процес, не можливе перетравлення ­їжі, дихання, анаболізм (ассиміляція) й катаболізм (диссиміляція), синтез білків, жирів, вуглеводів.

Така  роль води обумовлена тим, що вона є універсальним розчинником, у якому газоподібні, рідкі й тверді неорганічні речовини утворюють молекулярні чи йонні розчини, а органічні речовини знаходяться переважно в молекулярному та колоїдному стані.  Саме тому вода бере  безпосередню чи опосередковану участь практично у всіх життєво важливих процесах: всмоктуванні, транспор­туванні, розщепленні, окисленні, гідролізі, синтезі,  фільтрації, видаленні, тощо.

Але така роль води в організмі може бути реалізована лише за рахунок  води доброякісної, або приготованих на якісній воді напоїв, продуктів харчування, особливо рослинного походження.

На превеликий жаль, за прогнозами експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2050 року, понад 2,5 млрд. населення нашої планети  потерпатиме від нестачі доброякісної води, споживання якої останніми роками збільшилось у понад 4 рази. Разом з тим майже 90% стічних вод – рідких каналізаційних відходів скидається до поверхневих водойм – реальних чи потенційних джерел централізованого водопостачання населення – неочищеними. Можливо, через це майже 2  млрд. населення планети користуються недоброякісною питною водою. Із понад 2  тис. хвороб техногенного походження 80 % виникають унаслідок вживання недоброякісної питної води.  Припускається, що зі 100 випадків онкологічних захворювань від 20 до 35 (особливо товстої кишки і сечового міхура) обумовлено вживанням хлорованої питної води. Через низьку її якість щорічно 25 % населення світу ризикують захворіти;  приблизно кожен 10-й житель планети хворіє; майже 4  млн. дітей і 18  млн. дорослих помирають.

Тож не дивно, що світова спільнота стурбована станом води, тому за ініціативи Американського фонду чистої води 2003 року було вирішено 18 жовтня відзначати день моніторингу (спостереження й контролю за якістю) води. Уряд США прийняв закон щодо чистої води. На його виконання на території США розпочались роботи з відновлення та охорони водних ресурсів країни. До речі, у США ще в 1914 р. було прийнято федеральний стандарт якості та норми складу питної водопровідної води.  Вчений гігієніст зі світовим іменем професор Рафаїл Давидович Габович, завідувач кафедри комунальної гігієни Київського медичного інституту в 1960-1968 рр, який завершив свій земний шлях у США, в одному із своїх листів писав, що кожний штат США має свій стандарт  якості води, на виконання якого контролюються гігієнічні вимоги понад 100 показників.

2007 р. дату цього екологічного свята було перенесено з 18 жовтня на 18 вересня. Обумовлено це необхідністю полегшення моніторингу якості води в тих країнах світу, на території яких температура повітря у жовтні  була надто низька і вода в поверхневих водоймах – головних джерелах централізованого водопостачання великих міст – замерзала.  Саме тому, в усьому світі саме 18 вересня відзначається – Всесвітній день моніторингу води, або Всесвітній день моніторингу якості води (World Water Monitoring Day).

Це свято має на меті підвищити обізнаність населення світу в тому, що є проблеми водних ресурсів, і щоб всі брали участь у захисті води від забруднень. Адже від якості води, її складу, залежить здоров’я всього людства Планети. Перший стандарт якості питної води в Царській Росії було розроблено у 1916 г. Цей стандарт, у колишньому СРСР, систематично переглядався. Як, утім, і відповідні міжнародні стандарти і нормативи.

Перший національний стандарт – Державні санітарні правила і норми «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»  (ДСанПіН) в Україні, було затверджено наказом МОЗ України від 23 грудня 1996 р. за № 383.  У стандарті  враховано не лише рекомендації експертів ВООЗ, але й Директиви Ради Європейського Союзу  щодо якості питної води, вимоги якої поширюються на держави – члени Європейського союзу.  Стандарт було переглянуто й перезатверджено в 2010 р. та оновлено в 2021 р., як  ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».  У ДСанПіН враховано сучасні дані про можливий вплив окремих інгредієнтів на здоров’я населення. Вимоги ДСанПіН поширюються на питну воду водопровідну, воду з бюветів, пунктів розливу питної води, воду фасовану та воду з шахтних і трубчастих колодязів – головного джерела нецентралізованого водопостачання населення сільської місцевості, якість якої також підлягає обов’язковому контролю.

Згідно з  ДСанПіН питна вода, призначена для споживання людиною, повинна відповідати певним гігієнічним вимогам:

1. Мати гарні органолептичні властивості, а саме – не мати запаху, смаку й присмаку, бути прозорою, без кольору і видимих неозброєним оком домішок, мати освіжаючу температуру.
2. Питна вода має бути нешкідливою, тобто не містити шкідливих для здоров’я хімічних речовин у кількостях понад гранично допустиму концентрацію, як природного походження, так і тих, що можуть потрапити до джерел водопостачання, а отже, й питної води зі стічними водами промислових підприємств, поверхневим стоком сільськогосподарських угідь або додаються до води на водоочисних станціях  як реагенти під час підготовки до споживання. Слід зазначити, що наразі Міністерством охорони здоров’я України затверджений перелік науково встановлених  понад 1,5 тисяч ГДК хімічних речовин у воді.
3. Питна вода не повинна місити патогенних мікроорганізмів (бактерій,  вірусів, яєць гельмінтів тощо)  – збудників інфекційних  захворювань і інвазій.
4. Нарешті, питна вода, призначена для споживання людиною, провинна мати повноцінний фізіологічний склад, тобто мати оптимальне співвідношення мікроелементного складу питної води з фізіологічною потребою організму людини.

Наразі населення, особливо жителів великих міст, турбує важлива проблема:    Чи можна пити воду з водопровідного крану, наскільки вона придатна для пиття і хто контролює її якість? Сьогодні, у Всесвітній день моніторингу якості води, можна заспокоїти споживачів. На водопровідних станціях міст України кваліфікованими фахівцями водоканалів, а також територіальних лабораторних центрів МОЗ України контролюється якість води у створі річки – джерелі водопостачання – вище за течією від водозабору. Це дуже важливо, оскільки на підставі отриманих лабораторних даних вносяться відповідні корективи в технологічний процес освітлення, знебарвлення й знезараження води під час водопідготовки.

Обов’язково контролюється також кожний етап очищення води, аби залишкові кількості тих чи тих хімічних речовин і сполук, які вносяться у воду для поліпшення її органолептичних властивостей, не перевищували ГДК і не стали фактором негативного впливу на здоров’я споживачів.

Стежать за дотриманням стандартів  і перед подачею у розподільчу водопровідну мережу, нарешті – у контрольних пунктах (точках) водопровідної мережі. Кількість і місце таких пунктів визначається  програмою здійснення лабораторного контролю  якості питної водопровідної води згідно з ДСанПіН.

Близько 75 % населення України й ²/₃ промислового потенціалу Держави споживають воду з басейну Дніпра. Населення Києва, зокрема, – з Дніпра й  Десни, а також артезіанську воду. Крім того, кияни мають доступ до бюветних комплексів, до яких подається виключно підземна міжпластова напірна вода гарантованої якості; мають можливість задовольнити питні потреби водою бутильованою (фасованою), з пунктів розливу питної води.  Всі види води підлягають обов’язковому моніторингу якості».

Прес-центр за матеріалами кафедри гігієни та екології №3