Експерти НМУ радять: як спілкуватися з людиною з ампутацією
Люди з ампутаціями живуть, навчаються, працюють і щодня взаємодіють із нами. Серед них – і студенти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, які разом із однокурсниками розпочинають новий навчальний рік. Повага до гідності та особистих меж, коректні слова й доречна допомога – прості принципи, які допомагають будувати взаємодію без незручності й упереджень. Як правильно добирати слова, коли пропонувати допомогу та яких фраз краще уникати радить, директорка Навчально-наукового центру неперервної професійної освіти Інституту післядипломної освіти НМУ Леся Лимар.
Головний принцип спілкування з людиною з інвалідністю такий самий, як і з будь-якою іншою людиною, – повага до її гідності та особистих меж.
Бачити людину, а не травму
Насамперед варто запам’ятати, що спілкуватися потрібно без акценту на інвалідності, звертатися безпосередньо до людини. Важливо підтримувати природний зоровий контакт і говорити на звичайні теми. Не варто розпитувати про травму чи особливості інвалідності, якщо людина сама не починає про це говорити. Зверніть увагу, що інвалідність – лише частина досвіду людини, а не її визначальна характеристика.
Як добирати коректні слова
Коректно говорити: «людина з ампутацією», «людина з ампутованою кінцівкою», «людина, яка користується протезом». Не варто використовувати образливі слова або такі, що стигматизують –«каліка», «безногий», «неповноцінний», а також називати людину лише за її станом чи способом пересування – «інвалід», «колясочник» тощо.
При спілкуванні важливо не порушувати особисті межі. Зокрема, не потрібно розглядати чи без дозволу торкатися протеза або ампутованої кінцівки. Недоречно також без запрошення розпитувати про травму. Милиці, крісло колісне та інші засоби мобільності є частиною особистого простору людини. Не пересувайте їх без дозволу, навіть якщо вони вам заважають пройти. Не варто порівнювати досвід людини з досвідом інших людей з ампутаціями, адже кожен має власну історію травми та адаптації.
Допомога має бути лише за згодою
Не потрібно автоматично допомагати людині з ампутацією. Непрохана допомога може бути непотрібною, незручною або навіть небезпечною. Найкраще запитати: «Чи потрібна вам допомога?», «Як саме я можу допомогти?» Якщо людина відмовилася, спокійно прийміть це і не наполягайте: «Добре, звертайтеся, якщо буде потрібно». Винятком може бути лише ситуація безпосередньої небезпеки, коли втручання необхідне, щоб запобігти нещасному випадку.
Чого краще не говорити
Не варто використовувати фрази: «бідолаха», «добре, що хоча б живі», «ви – справжній герой», «я чудово вас розумію», «як це сталося?», «все буде добре». Жалість може підкреслювати безпорадність і створювати нерівність у спілкуванні. Значно доречнішими є повага, тактовність і звичайне людське ставлення. Якщо випадково сказали щось недоречне, достатньо коротко перепросити: «Перепрошую, це прозвучало недоречно». Не потрібно довго виправдовуватися.
Пам’ятайте про головне
Гумор про власну травму може бути способом самої людини впоратися з пережитим. Водночас малознайомій людині не варто одразу підтримувати такий гумор власними жартами, адже ви можете не знати контексту.
А загалом основою взаємодії є прості цінності: повага, рівність, гідність, тактовність, емпатія, самостійність людини та дотримання її особистих меж.
Людина з ампутацією – передусім людина. Саме так її і варто бачити та сприймати.
Центр комунікацій, організаційної і редакційної роботи за інформацією організаторів
