ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ
12.11.2014
На все впливає мови чистота:
Зір глибшає, і кращають уста,
Стає точнішим слух, а думка гнеться,
Як вітром розколихані жита.
Д. Павличко
Любов і повага до рідної мови здатна творити дива і народжувати свято, будити у серцях молодого покоління українців патріотичні почуття та повагу до власної культури. Це ще раз довели студенти-першокурсники старанною підготовкою до урочистостей з нагоди Дня української писемності та мови, що бере свій початок від 1997 року. Це свято відзначається щорічно 9 листопада у день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.
Святкування було зорганізоване спільними зусиллями студентів-першокурсників медичних факультетів №1 та №2 та членів Міжнародного культурного центру Університету (керівник – І.П. Терпелюк). Ініціатором заходу стала кафедра україністики (завідувач – проф. А.Б. Гуляк) та відділ гуманітарної освіти та виховання (начальник – О.С. Горова), організували свято викладачі кафедри україністики доц. Н.О. Шевель та викл. Т.О. Шевель.
«Мова – явище космічне» – під таким гаслом пройшов цей захід 12 листопада 2014 року в лекційній аудиторії №1 морфологічного корпусу, зібравши зацікавлене та активне студентство.
Театралізоване дійство залучило глядацьку аудиторію до дивовижної подорожі у часі, знайомлячи із зародженням та основними етапами розвитку писемності. У якості ведучих свята виступили Антон Наговіцин (мед. ф-т №2, 8 гр.) та Анастасія Шевченко (мед. ф-т №2, 7 гр.). Вони разом із Гостем (студент 6 гр. медичного факультету №1 Козинець Павло) за сценарієм відвідують первісне суспільство, Стародавній Схід, Стародавню Грецію та Рим, акцентуючи на головних етапах формування писемності: від предметного письма та піктографії до рідної кирилиці та глаголиці. На допомогу з докладною інформацією приходить Енциклопедія (студентка 23 групи медичного факультету №1 Ганна Лавріненко). Репрезентантами доби виступають Вождь (Віктор Богдан – мед. ф-т №1, 6 група), Єгиптянин, Шумер, Грек, Римлянин, Кирило та Мефодій – студенти-першокурсники Римаренко Андрій (мед. ф-т №2, 7 гр.), Халілов Сархан (мед. ф-т №1, 24 гр.), Бондар Костянтин (мед. ф-т №2, 8 гр.), Головащенко Владислав (мед. ф-т №2, 7 гр.), Сербін Богдан та Мамедов Анар (мед. ф-т №1, 16 гр.).
Цікава та пізнавальна інформація чергувалася з майстерним декламуванням поезії, співом та грою на музичних інструментах студентів 7 та 8 групи медичного факультету №2. У виконанні Наталії Гордієнко з музичним супроводом гітари (Георгій Теодорадзе) прозвучала українська народна пісня «Ой у вишневому саду…». Марія Никитюк продекламувала поезію Павла Филиповича «Нема словам лічби…», а поезія М. Вінграновського «Вночі, серед ночі хтось тихо до мого Слова підійшов…» прозвучала у виконанні Ірини Булах та Марини Михальчук.
Представники МКЦ – студенти-члени художньої самодіяльності Університету разом зі своїми музичними керівниками вразили та захопили присутніх виконанням ліричної пісні «Я піду в далекі гори…» та віртуозною грою на акордеоні та цимбалах. Анна Мельниченко (мед. ф-т №2, 7 гр.), Інна Москалець (мед. ф-т №2, 8 гр.) та Дана Жупан (мед. ф-т №2, 9 гр.) проникливо та з акторською майстерністю декламували поезії Л. Костенко, Є. Маланюка та В. Баранова. Драматичним моментом заходу була репрезентація трагічних сторінок нашої історії, пов’язаних із лінгвоцидом. На сцену вийшли дівчата, які тримали в руках запалені свічки й таблички із фатальними для української мови роками, по черзі озвучуючи безапеляційні вироки.
Святковий вечір нагадав усім присутнім, що винайдення письма є, без перебільшення, другим за важливістю, після мови, винаходом людства, адже людина отримала можливість передавати свій досвід прийдешнім поколінням. Активною участю, творчою, акторською майстерністю, ініціативою в організації та проведенні свята студенти переконливо довели, що насправді всіх єднає Слово! Якою б справою людина не займалася, вона є творчою особистістю, і ця творчість допомагає жити та творити.
Українська мова – не просто засіб спілкування, а наша історична пам’ять, вона є невичерпною духовною й культурною скарбницею, живим зв'язком між минулим і сучасним нашого народу. Мова завжди єднала народ, виступаючи націєтворчим чинником в умовах відсутності власної державності.
I тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
В. Симоненко