ДО 180-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ. «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ НА КНИЖКОВІЙ ПОЛИЦІ БІБЛІОТЕКИ» – З КОЛЕКЦІЇ ФОНДУ РІДКІСНИХ І ЦІННИХ ВИДАНЬ БІБЛІОТЕКИ НМУ. ВИНОГРАДОВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ (11.12.1876 – 16.06.1927)

Виноградов Василь Васильович

(11.12.1876 – 16.06.1927)

Лікар-терапевт і гематолог, доктор медицини (1909), професор, завідувач кафедри госпітальної терапевтичної клініки (1919-1927), учень Ф. Г. Яновського. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира із відзнакою (1905). Призначений позаштатним ординатором кафедри лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою професора Ф. Г. Яновського. Під його керівництвом захистив докторську дисертацію  «К вопросу о выделении воды почками», здобув ступінь доктора медицини (1909) та був обраний приват-доцентом Університету. За кордоном вдосконалював свої знання у професорів: Ромберга, Гіса, Моравіна, Попенгейма, Крауса, Ейгорста. У 1913 році доктор медицини В. В. Виноградов викладав пропедевтику внутрішніх хвороб.

З 1914 року читав лекції з хвороб крові та проводив практичні заняття зі студентами 7 та 9 семестрів на кафедрі госпітальної терапевтичної клініки. З початком Першої світової війни (1914) учбовою базою кафедри став Київський воєнний госпіталь, у якому крім науково-педагогічного процесу, В. В. Виноградов проводив значну консультативну та лікарську роботу. У березні 1919 року його було призначено штатним молодшим ординатором госпіталю та завідувачем 12-м терапевтичним відділенням. У 1919 році приват-доцент В.В. Виноградова було призначено керівником кафедри госпітальної терапевтичної клініки, яку очолював до червня 1927 року. Характерним для того часу було поширення епідемій інфекційних захворювань, велика кількість поранених, значні матеріальні нестатки – усе це пережив колектив кафедри та його керівник В. В. Виноградов.

На кафедрі госпітальної терапевтичної клініки працювали приват-доценти: Альфонс-Фердинанд-Юліус Карлович Зіверт, О. С. Биліна, асистент Б. І. Кучинський, ординатори – Ф. В. Циховський, М. О. Равіч, А. М. Зюков, В. М. Іванов. Клініка проводила значну науково-дослідницьку робот – вийшло понад 60 наукових праць з проблем гематології, ендокринології, нефрології, гастроентерології, порушення обміну речовин. Система занять зі студентами складалася з лекцій професора, практичних занять у клініці, семінарських занять. Професор В. В. Виноградов один із перших перейшов на семінарський метод навчання. Складання заліків проводилося в кінці кожного семестру з обговоренням історії хвороби та з’ясуванням знань клінічної медицини.

Професор В. В. Виноградов був одним із найкращих клініцистів того часу, особливо із проблем гематології. Автор понад 30 наукових праць та розділу «Болезни крови и кроветворных органов» у багатотомному керівництві «Частная патология и терапия внутренних болезней» під редакцією Г. Ф. Ланга та Д. Д. Плетньова. Цей розділ вважався найкращим на той час. В. В. Виноградов вивчав також геморагічний стан та злоякісну анемію. Відомий практичний лікар, спеціаліст високого рівня постійно консультував хворих та брав участь у консиліумах. Професор В. В. Виноградов керував кафедрою до червня 1927 р. Нагороджений орденами Св. Станіслава 3 ступеня (1915) та Св. Анни 3 ступеня (1916). Помер В. В. Виноградов у Києві, похований на Лук’янівському кладовищі.

У бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця зберігаються прижиттєві видання Василя Васильовича Виноградова:

• К вопросу о выделении воды почками. Эксперементальное иследование из лаборатории общей патологии Императорского Университета Святого Владимира. – Киев : Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1909. – 224с.
• К вопросу об отравлении Бертоллетовой солью. //Виноградов В. В. К вопросу о выделении воды почками. – Киев, 1909.
• К вопросу о распознавании и лечении поддиафрагмальных гнойников. Из пропедевтической клиники Университета Св. Владимира и хирургического отделения Киевской городской Александровской Больницы: доклад. – Киев, 1911. – 37 с.

Бібліотека НМУ