НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ДО 180-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. ДО 150-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОГО ЛІКАРЯ-ФТИЗІАТРА, ПЕРШОГО ЗАВІДУВАЧА КАФЕДРИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ КИЇВСЬКОГО МЕДІНСТИТУТУ, ПРОФЕСОРА ДАВИДА ЯКОВИЧА ЕПШТЕЙНА

25.09.2021

 

Давид Якович Епштейн народився 25 вересня (за старим стилем 13 вересня) 1871 року у місті Старокостянтинів Волинської губернії (нині – Хмельницька область).

У 1896 році – успішно закінчив медичний факультет Віденського університету. Ще у студентські роки він досконало вивчав туберкульоз, зокрема методи хірургічного лікування цієї недуги.

Після повернення із Відня Д.Я Епштейн одним з перших в Україні почав застосовувати штучний пневмоторакс для лікування легеневого туберкульозу

У 1924 році Давид Якович блискуче захищає докторську дисертацію, над якою працював 15 років: «Лікування легеневого туберкульозу шляхом штучного пневмотораксу». У 1929 році – його призначено доцентом курсу туберкульозу в Київському медичному інституті.

В 1934 році курс туберкульозу у Київському медичного інституті було реорганізовано у кафедру туберкульозу, яку очолив професор Д.Я. Епштейн і керував нею до 1946 року. Базами кафедри туберкульозу тоді були фтизіатрічне відділення лікарні імені Жовтневої революції (нині – Олександрівська лікарня) та перший протитуберкульозний диспансер міста Києва. Певний час сім’я Д.Я. Епштейна проживала на Андріївському узвозі в будинку №34, нещодавно відбудованому будинку-теремі. Про це свідчать дані Музею однієї вулиці.

 

Давид Якович опублікував понад 40 наукових праць із різноманітних питань фтизіатрії, удосконалив метод лікування туберкульозу за допомогою штучного пневмотораксу. Особливий інтерес представляють його монографії «Душа туберкульозного хворого» (1927), «Штучний пневмоторакс» (1931), «Туберкулез и вегетативная нервная система» (1931), «Туберкулез, его предупреждение и лечение» (1943).

Титульна сторінка книги Д.Я Епштейна «Душа туберкулезного» (1929 р.)

 

Величезні заслуги Д.Я. Епштейна у справі організації боротьби з туберкульозом в Україні. Він був засновником і першим очільником Наукового фтизіатричного Товариства Києва, головою комісії з питань туберкульозу Вченої медичної ради Міністерства охорони здоров’я УРСР, членом ради з питань туберкульозу при Міністерстві охорони здоров’я СРСР.

У своїй монографії “Душа туберкулезного” Д.Я Епштейн на прикладі світової художньої літератури намагався розкрити психологію хворих, визнаючи особливості статі та їх реакцію на страшний діагноз, а також проблеми взаємостосунків із лікуючими докторами: “Вже здавна душею туберкульозних цікавились не тільки лікарі, але художники та письменники. При жодній хворобі ми не зустрічали стільки намагань поглибитись у психологічні проблеми, як при туберкульозі легень…

Хоча переживання хвороби являються єдиним психічним актом, який не підлягає аналізу, тим не менше, для кращого розуміння процесу необхідно завжди розглядати особисті моменти та зовнішні умови…

Якщо ж ми запитаємо, яким має бути образ лікаря, що вміє обійняти і зрозуміти особистість туберкульозного хворого, то відповідь на це питання знаходимо у словах іменитого німецького клініциста Лейдена, який так характеризує лікаря-людину: “Мій лікар турбується про мене не тільки через обов’язки своєї професії, він тріпоче наді мною, а не за честь свого мистецтва. Він не задовольняється випискою ліків, він мені підносить їх з власної руки. Він іде до моїх схвильованих рідних, щоби втішити їх. В критичні моменти він стояв біля мого ложа. Не було такої тяжкої і огидної роботи, якої би він не виконав для мене . Цій людині я зобов’язаний не тільки як лікарю, але і як другу. Чи буду я коли-небудь у стані віддячити йому за все зроблене для мене? “

Останній рядок якнайкраще характеризує самого Д.Епштейна.

Його учнями були багато відомих фтизіатрів, серед них молодий аспірант Василь Плющ (1902-1976), майбутній професор і діяч національного відродження, брат талановитого письменника-модерніста Олексія Плюща і один із перших керівників українського Пласту.

Помер Д.Я. Епштейн 05.06.1946 року на 75 році життя.

 

Кафедра фтізіатрії і пульманології