Чому в спеку до ліків треба ставитися з особливою обережністю

Висока температура навколишнього середовища змінює не лише фізіологію людини, але й фармакокінетику та фармакодинаміку багатьох лікарських засобів. Про ризики, що потенціюють ліки, які ми найчастіше використовуємо влітку з нашої домашньої аптечки, розповідає лікарка загальної практики – сімейної медицини Університетської клініки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Анастасія Шкварок-Лісовенко.

«Особливо уважними при виборі лікарських засобів мають бути люди віком понад 65 років, діти раннього віку, вагітні, пацієнти із хронічною хворобою нирок, серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, захворюваннями печінки, а також ті, хто постійно приймає кілька лікарських засобів одночасно (поліфармація). До групи підвищеного ризику також належать пацієнти, які отримують діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (еналаприл, раміприл тощо), сартани (лозартан, валсартан тощо), психотропні препарати та лікарські засоби із антихолінергічними властивостями. Саме у цих груп ризик небажаних реакцій на тлі спеки є найбільш вираженим», – наголошує сімейна лікарка Анастасія Шкварок-Лісовенко.

Найчастішими побічними реакціями препаратів із так званої «літньої аптечки» є сонливість, запаморочення, зниження артеріального тиску, порушення водно-електролітного балансу, закрепи або діарея, алергічні реакції та фоточутливість шкіри. Наприклад, препарати від захитування, до складу яких входить дименгідринат, можуть викликати сонливість, порушення концентрації уваги та сповільнення психомоторних реакцій. Це особливо небезпечно для водіїв, людей, які перебувають на сонці або мають фізичне навантаження. Крім того, такі засоби володіють антихолінергічним ефектом, який здатний зменшувати потовиділення та погіршувати процеси природного охолодження організму.

 

Правила прийому сорбентів і регідратаційних розчинів

Окремої уваги заслуговують сорбенти, які часто призначають при кишкових розладах та харчових отруєннях. Водночас важливо пам’ятати, що такі препарати можуть істотно зменшувати всмоктування інших лікарських засобів. Це стосується антибіотиків, гормонів щитоподібної залози, препаратів заліза, антикоагулянтів, антигіпертензивних препаратів та багатьох інших засобів. Тому інтервал між прийомом сорбенту та інших препаратів повинен становити щонайменше 2 години до або 2–4 години після їх застосування залежно від конкретного лікарського засобу. Особливо актуальним це є для людей, які постійно приймають життєво необхідні препарати.

Не менш поширеною помилкою є безконтрольне використання регідратаційних розчинів. Їхнім основним показанням є компенсація втрати рідини та електролітів при блюванні, діареї або значному потовиділенні. Проте вони не є звичайним «напоєм від спеки». Надлишкове вживання розчинів для оральної регідратації може бути небажаним для пацієнтів із хронічною хворобою нирок, артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю через вміст натрію та потенційне навантаження на серцево-судинну систему. Для здорових людей звичайна питна вода залишається оптимальним способом підтримання водного балансу у спеку, якщо відсутні патологічні втрати рідини.

 

Препарати, які можуть спричиняти фототоксичні та фотоалергічні реакції

У літній період особливу увагу необхідно приділяти лікарським засобам, які здатні викликати фототоксичні та фотоалергічні реакції. Фототоксичність виникає внаслідок взаємодії лікарської речовини з ультрафіолетовим випромінюванням і клінічно може нагадувати виражений сонячний опік із почервонінням, набряком, болем та навіть утворенням пухирів. До препаратів із найбільш відомим фототоксичним потенціалом належать доксициклін, фторхінолони (ципрофлоксацин, левофлоксацин), тіазидні діуретики (гідрохлортіазид), аміодарон, кетопрофен (особливо у формі гелю), деякі нестероїдні протизапальні засоби, ретиноїди, метотрексат та окремі протигрибкові препарати. У період їх застосування рекомендовано уникати перебування під прямими сонячними променями та використовувати сонцезахисні засоби із SPF не менше 30.

Нирки у спеку в зоні особливої уваги

Окремої уваги заслуговує так званий «потрійний удар по нирках» (triple whammy) – поєднання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ – ібупрофен, напроксен, диклофенак тощо), діуретиків та інгібіторів АПФ або сартанів. Саме влітку ця комбінація є особливо небезпечною через підвищений ризик дегідратації. Діуретики сприяють втраті рідини, інгібітори АПФ та сартани змінюють механізми підтримання внутрішньониркового кровотоку, а НПЗЗ зменшують синтез простагландинів, необхідних для підтримання адекватного кровопостачання нирок. За наявності навіть помірної дегідратації це може призвести до гострого ураження нирок. За даними наукових досліджень, використання такої потрійної комбінації підвищує ризик розвитку гострого ураження нирок на 31%, причому найбільший ризик спостерігався протягом перших 30 днів лікування. Саме тому пацієнтам, які постійно отримують діуретики та препарати для лікування артеріальної гіпертензії, не рекомендовано самостійно додавати до лікування безрецептурні НПЗЗ.

 

Які ліки можуть спровокувати перегрівання організму

Деякі препарати можуть підвищувати ризик перегрівання організму, наприклад, до таких належать діуретики, антигістамінні препарати першого покоління (дименгідринат, дифенгідрамін), антидепресанти, антипсихотичні препарати, бета-адреноблокатори, стимулятори центральної нервової системи та препарати із вираженими антихолінергічними властивостями. Ці фармацевтичні засоби можуть зменшувати потовиділення, порушувати терморегуляцію, посилювати втрату рідини або знижувати здатність організму адаптуватися до високої температури навколишнього середовища.

Особливе місце посідають протинабрякові засоби. Зокрема, судинозвужувальні препарати для лікування закладеності носа (ксилометазолін, оксиметазолін, псевдоефедрин) можуть спричиняти підвищення артеріального тиску та пришвидшення серцевого ритму, що особливо небезпечно для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Діуретики, які нерідко люди помилково використовують самостійно «від набряків ніг», здатні посилювати дегідратацію та сприяти розвитку електролітних порушень. Варто пам’ятати, що периферичні набряки влітку далеко не завжди потребують медикаментозного лікування та нерідко є фізіологічною реакцією на високу температуру повітря й периферичну вазодилатацію. У таких випадках більш доцільніше  застосовувати немедикаментозні заходи: дотримуватися достатнього питного режиму та фізичної активності, піднімати нижні кінцівки догори під час відпочинку та використовувати компресійний трикотаж за показаннями.

Таким чином, у спеку навіть звичні препарати можуть змінювати свій профіль безпеки через особливості механізмів терморегуляції, водно-електролітного балансу та ниркового кровотоку. 

Загалом, влітку, коли температура довкілля суттєво підвищується, особливу обережність варто проявляти людям старшого віку, пацієнтам із хронічними захворюваннями та тим, хто постійно приймає кілька лікарських засобів. При цьому головним правилом залишається не самостійна відміна призначених препаратів, а своєчасна консультація з лікарем щодо особливостей їхнього застосування в літній період.

За матеріалами Університетської клініки

Інфографіка: Центр комунікацій, організаційної і редакційної роботи