Як розпізнати деменцію та зберегти якість життя: експерти НМУ радять
Деменція – це синдром, який впливає на роботу мозку. Основними його симптомами є проблеми з пам’яттю, мисленням, мовленням, виконанням повсякденних завдань, спостерігаються зміни емоційного стану, сприйняття і поведінки. Як знизити ризик виникнення деменції, які її ранні ознаки та в якому випадку необхідно звернутися до лікаря, розповідає заступник директора Навчально-наукового інституту медицини, професор кафедри неврології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Володимир Мельник.
Деменція – це не одна хвороба, а стан, до якого можуть призвести різні захворювання. Найчастіше – це хвороба Альцгеймера, рідше – ураження судин мозку та інші причини. Якщо уявити, що мозок – це великий оркестр, то пам’ять, увага, мовлення, уміння планувати й орієнтуватися – це окремі інструменти, які зазвичай грають злагоджено. При деменції ці інструменти поступово «розстроюються». Людині стає дедалі важче пам’ятати, міркувати, спілкуватися і, зрештою, самостійно давати раду звичним справам.
Найчастіше деменція виникає після 65 років, і чим старша людина, тим вищий ризик. Але варто пам’ятати, що деменція не є неминучою «платою за вік», бо багато людей доживають до глибокої старості з ясним розумом. Трапляється й рання деменція, у 50 років і навіть раніше. Тому вік не повинен ставати приводом відмахнутися від тривожних змін: «та це просто роки».
Які ранні ознаки можуть вказувати на розвиток деменції?
Час від часу забути, куди поклали окуляри, чи не одразу пригадати ім’я давнього знайомого цілком нормально. Таке буває з кожним із нас. Насторожитися варто тоді, коли забудькуватість починає заважати жити. Наприклад, мама за годину тричі запитує, коли ви приїдете, і щоразу щиро дивується відповіді. Батько, який десятиліттями сам сплачував комуналку, раптом заплутався в рахунках. Бабуся, яка завжди пекла пиріг «із закритими очима», вже не може пригадати, що за чим додавати. Ключі від квартири чомусь знаходяться в холодильнику. Людина губиться на знайомій вулиці, довго шукає прості слова, уникає розмов, стає дратівливою, тривожною чи підозріливою, втрачає інтерес до того, що раніше тішило.
Цікаво, що сама людина часто не помічає цих змін або применшує їх. Першими тривогу зазвичай б’ють рідні.
Які ознаки деменції виникають згодом?
Коли хвороба прогресує, людина дедалі гірше орієнтується в часі й просторі: може не знати, який зараз рік, або вийти з дому й не знайти дорогу назад. Їй стає складніше розуміти співрозмовника і висловлювати думки. З часом потрібна допомога з одяганням, миттям, прийомом їжі та ліків. Нерідко збивається ритм сну: людина не спить уночі й дрімає вдень. Можуть з’явитися неспокій, блукання, спалахи гніву або, навпаки, байдужість, іноді галюцинації. На пізніх стадіях змінюється сама особистість, і людина вже не може обходитися без постійного догляду.
У якому випадку необхідно звернутися до лікаря?
Відповідь проста: не чекайте, доки «саме минеться». Якщо ви помічаєте у себе чи в близької людини стійкі проблеми з пам’яттю або мисленням, які заважають у побуті, час іти до лікаря. Особливо якщо в родині вже були випадки деменції.
І ось що важливо: за «деменцією» інколи ховаються зовсім інші проблеми, які чудово лікуються. Це може бути нестача вітаміну B12, хвороби щитоподібної залози, депресія, порушення сну, погіршення слуху чи навіть побічна дія ліків. Буває, що людині підібрали слуховий апарат або відмінили невдалий препарат, і «деменція» зникла.
Якщо ж пам’ять і поведінка погіршуються раптово, за кілька днів чи тижнів, це привід звернутися по невідкладну допомогу.
Якщо сімейний лікар запідозрить у пацієнта деменцію, то він насамперед скерує його до лікаря-невролога. Лікар детально розпитає пацієнта і рідних, проведе спеціальні тести на пам’ять та увагу, призначить МРТ (або КТ) головного мозку та аналізи крові. Одного аналізу, який би «показав деменцію», не існує. Діагноз складається, як пазл, з багатьох частин. Якщо на перший план виходять зміни настрою чи поведінки, до лікування долучається лікар-психіатр.
Деменція лікується медикаментозно?
Чарівної пігулки, яка повністю вилікує деменцію, поки немає, але це зовсім не означає, що нічого не можна вдіяти. Лікування є, і воно спирається на дві опори.
Перша опора – ліки. Їх підбирає лікар залежно від форми та стадії хвороби. Сучасні препарати допомагають довше зберегти пам’ять і самостійність та сповільнити наростання симптомів. Окремо лікують депресію, безсоння, неспокій. І обов’язково контролюють тиск, цукор крові та інші хронічні хвороби, бо від стану судин напряму залежить живлення мозку.
Друга опора, не менш важлива, – немедикаментозні методи. Це живе спілкування в групах, ігри, обговорення новин, вирішення нескладних завдань, тобто так звана когнітивна стимуляція. Це індивідуальні заняття з фахівцем, де людину вчать того, що їй потрібно саме зараз: користуватися телефоном, готувати, планувати день. Чудово працює терапія спогадами: старі фотографії, улюблені пісні молодості, розповіді про перше кохання чи першу роботу пожвавлюють пам’ять і настрій. Яскравий календар на стіні, великий годинник і підписи на дверях допомагають не губитися в часі та просторі. Щоденні прогулянки, посильна гімнастика, музика, творчість, спілкування з домашніми улюбленцями заспокоюють і повертають радість.
А от «тренажери для мозку» на планшеті, якими людина з деменцією займається наодинці, за даними досліджень, помітної користі не дають. Мозку потрібна жива людська участь. І, будь ласка, не витрачайте дарма гроші на «чудодійні» засоби з реклами.
Як знизити ризик виникнення деменції?
Що важливо, природа дала нам дещо краще, ніж пігулка – нейропластичність. Це дивовижна здатність мозку змінюватися і створювати нові зв’язки між нервовими клітинами протягом усього життя, а не лише в дитинстві.
Так, мозок можна порівняти з містом: що більше в ньому доріг і об’їздів, то легше дістатися мети, навіть коли якусь вулицю перекрито. Щоразу, коли ми вчимося новому, рухаємося, спілкуємося, мозок прокладає нові дороги. Так накопичується когнітивний резерв, своєрідний «депозит» для мозку. Люди з більшим резервом довше залишаються в ясному розумі, навіть якщо в мозку вже почалися вікові зміни.
Як поповнювати цей «депозит»?
- Учіться чогось нового у будь-якому віці: вивчайте мову, опановуйте музичний інструмент, освойте смартфон, розгадуйте кросворди, читайте. До речі, дослідження показують, що в людей, які володіють двома мовами, симптоми деменції з’являються в середньому на кілька років пізніше.
- Більше рухайтеся: прогулянки, плавання, танці, робота в саду – корисні і для серця, і для мозку.
- Не замикайтеся в чотирьох стінах: зустрічі з друзями, хобі, волонтерство захищають від самотності, яка шкодить мозку не менше, ніж куріння.
- Пильнуйте артеріальний тиск, цукор крові та холестерин, бо лікування гіпертонії доведено знижує ризик деменції.
- Висипайтеся: уночі мозок буквально «прибирає» за собою шкідливі білки.
- Відмовтеся від куріння, не зловживайте алкоголем, бережіть голову від травм, перевіряйте слух і зір, харчуйтеся збалансовано (наприклад, на середземноморський лад) і не залишайте без уваги пригнічений настрій.
Ніколи не пізно почати. Мозок відгукується на нові навантаження і в 60, і в 70, і в 80 років.
Що важливо, у разі вчасного виявлення та лікування, людина із деменцією може мати комфортне життя. Ранній діагноз дає час. Можна знайти й усунути оборотні причини порушень пам’яті та розпочати лікування, поки людина ще самостійна. Можна разом із родиною спокійно спланувати майбутнє, ухвалити важливі фінансові, юридичні й медичні рішення, поки людина може висловити свою волю.
Людина з деменцією й надалі може радіти ранковій каві, прогулянці парком, онукам, улюбленій музиці. Звичний ритм дня, посильні справи, тепло й підтримка рідних допомагають їй довше залишатися собою. І не забуваймо про доглядачів: їм теж потрібні відпочинок, допомога і право на власне життя. Бо турбота про себе для доглядальника – не егоїзм, а необхідність.
Центр комунікацій, організаційної і редакційної роботи
за інформацією заступника директора ННІ медицини, професора
кафедри неврології НМУ імені О. О. Богомольця Володимира Мельника
