Історія створення ННІ медицини

Навчально-науковий інститут медицини створено шляхом об’єднання медичних факультетів №1 та №2 з метою консолідації науково-педагогічного потенціалу, оптимізації освітнього процесу та розвитку сучасної медичної освіти.

Медичний факультет, який є основою Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, веде свій початок з 1841 р. коли він увійшов до складу Київського університету Св. Володимира. Створення його наполегливо добивалися тодішній ректор університету М.О. Максимович та видатний хірург М.І. Пирогов, який був попечителем Київського учбового округу. Передбачалося, що цей факультет уже “при першому своєму влаштуванні” стане взірцем для інших університетів країни.

7 грудня 1840 р. на посаду першого професораще до відкриттяфакультетубуло призначенопослідовника М.І. Пирогова проф. В.О. Караваєва. Міністр освіти давав таке пояснення: ”Хоча курс хірургії починається …у 1843 р., проте щоб не прогаяти особу, що стала відомою через свої операції…, я визнав за необхідне призначити Караваєва тепер же…”. 24 липня 1841 р. В.О. Караваєв почав підготовку до відкриття медичного факультету в Києві. І в цьому ж році на 1-й курс було зараховано 29 осіб, яким він прочитав першу лекцію з енциклопедії та методології медицини12 вересня1841 р.

Офіційне відкриття факультету відбулося 9 вересня 1841 р. і тоді ж розпочалися перші заняття та лекції. Першу з них прочитав завідувач кафедри анатомії (1841-1844) проф. М.І. Козлов, який в подальшому став завідувачем кафедри патологічної анатомії (1845-1853). Він заснував при Київському університеті патологоанатомічний музей (1853), де була зібрана унікальна колекція макропрепаратів. Хронологічно вона поділялася на три категорії: перша (1530 номерів) була перевезена з Вільна; друга, складена проф. О.П. Вальтером, доповнювала віленські колекції і мала препарати з воску, що відображали розвиток різних зародків і третя (10 000 номерів) – проф. В.О. Беца. М.І. Козлов у числі перших вчених ввів у Росії гістохімічний аналіз для визначення сутності хворобливих процесів.

Історія медичного факультету тісно пов ‘ язана із суспільно-громадською думкою в країні того часу і залежала від інтенсивного розвитку науки у ХІХ столітті. Університетський статут був визначальним документом, за яким функціонував університет, але він змінювався декілька разів.

Так, за статутом 1835 р . на медичному факультеті передбачалось 10 кафедр: анатомія фізіологічна з мікрографією; фізіологія здорової людини; фізіологія хворої людини з патологічною анатомією; загальна терапія і “врачебное веществословие”; оперативна хірургія з хірургічною анатомією; спеціальна терапія; терапевтична клініка з семіотикою; акушерство теоретичне і практичне; державне медицинознавство; теоретична хірургія з офтальмологією.

За статутом 1842 р . була створена єдина кафедра медицинознавства, де викладалася гігієна та медична поліція, а кафедра фізіології розділилася на нормальну й патологічну. Статутом передбачалося також організація кафедри оперативної хірургії з топографічної анатомією. Термін навчання на факультеті був установлений 5 років. Студенти вивчали фізіологічну анатомію по 8 год. щотижня під керівництвом М.І. Козлова, а енциклопедію та методологію медицини – по 2 год. щотижня під керівництвом В.О. Караваєва.

8 червня 1846 р . відбувся перший випуск лікарів: з 16 державнокоштних студентів 5-го курсу звання лікаря з відзнакою були удостоєні 4, звання лікаря – 6 і 6 студентів повинні були перескласти іспити. З перших випускників троє за клопотанням медичного факультету були залишені при університеті. Решта студентів складали іспити на звання повітового лікаря, їх забезпечували карманними наборами лікарських інструментів, грошима в сумі 42 руб. 85 ½ коп. на кожного і направляли у військове, морське або цивільне відомство, де вони зобов ‘ язані були прослужити 7,5 років. Медичний факультет бурхливо розвивався, і якщо перший набір 1841 р. складав лише 29 осіб, то через 7 років вже нараховувалося 299 студентів, а у 1895 р. – 986 студентів. Перший випуск спеціалістів, які закінчили інститут у радянський час, відбувся в 1925 р. Дипломи отримали 693 лікарі.

Розширювалися клінічні та навчальні бази факультету. Факультетські клініки: терапевтична, хірургічна та акушерська, які були відкриті 1 листопада 1844 р. Вони й стали основою славетних Київських наукових клінічних шкіл.Досить довго клініки розташовувалися на першому поверсі головного корпусу університету в малопридатних приміщеннях. З 1847 р. вони вже мали окремі приміщення. У 1875 р. відкрито міську Олександрівську лікарню (сьогодні це Центральна міська клінічна лікарня), яка стала клінічною базою медичного факультету. У 1885 р. збудовані корпуси для факультетських терапевтичної та хірургічної клінік, а в 1888 р. поряд з ‘ явився будинок акушерської клініки (сьогодні міська клінічна лікарня № 18).

У 1863 р. був прийнятий новий університетський статут, який гарантував подальше розширення кількості навчальних дисциплін: 17 кафедр при 16 професорах, 15 доцентах і 2 прозекторах. Фактично ж було затверджено 16 кафедр. Рівень викладання на факультеті був надзвичайно високим. Якщо в першій половині ХІХ ст. панівною була лекційна система, то з кінця 60-х років вже впроваджуються практичні заняття в лабораторіях, кабінетах, клініках, анатомічному театрі.

Новий статут1884 р. передбачав створення вже 24 кафедр, відкриваючи шлях вивченню дитячих, нервових, душевних, очних і шкірних хвороб. У 1891 р. проф. В.Є. Черновим при університеті створено першу в Україні дитячу клініку.

У квітні 1920 р . в Києві організується Інститут охорони здоров ‘ я, що об ‘ єднав медичний факультет університету Св. Володимира, Жіночий медичний інститут і медичний факультет Українського державного університету. У грудні 1920 р. відповідно до рішення ІІ Всеукраїнського з ‘ їзду по народній освіті його було перейменовано в Київську державну медичну академію, яка мала у своєму складі два факультети – медичний та онтодонтичний. З грудня 1921 р. згідно нового положення про вузи, її перейменовано в Київський медичний інститут. У першій половині 20-х років на всіх кафедрах були організовані дві лектури – російська та українська, які потім були об ‘ єднані й заняття проводилися на одній з мов за бажанням студентів. У жовтні 1924 р. в інституті засновано “робітфаки”, де протягом 2-3-х років готували слухачів до вступу. З 1930-1931 рр. у його складі були денне і вечірнє відділення. З 1923 р. в університеті створюються нові кафедри: отоларінгології (1921), туберкульозу (1922), ортопедії й травматології(1923), соціальної гігієни (1923) та ін. У 1930 р. в інституті засновані лікувально-профілактичний, санітарно-профілактичний факультети і факультет охорони материнства та дитинства (з 1934 р. педіатричний). Голод зими та весни 1933 р. став лихом для студентів-медиків. Якщо в січні 1933 р. навчалося 1951 студент, то 1 квітня 1933/1934 рр.- 1336.

100-річний ювілей інституту мали відзначати у вересні 1941 р. Але всі плани перекреслила війна. 21 вересня 1941 р. почалася евакуація інституту з Харкова до Челябінська. 15 жовтня 1941 р. 242 студенти розпочали заняття на єдиному медичному факультеті. Термін підготовки лікаря було скорочено до 3,5 років. Майже всі випускники 1942 р. пішли на фронт, а 1943 р. направлялись до звільнених районів України. Медичний інститут першим серед київських вузів 13 грудня 1943 р. відновив навчання після зруйнування та розграбування. На лекціях був присутній 491 студент. Всього на той час в інституті працювало 23 професори, 26 доцентів, 48 асистентів. На 1 січня 1944 р. навчалося вже 822 студенти. У 1944-1945 рр. інститут випустив 293, а за всі воєнні роки – 3067 лікарів.

Свій 100-літній ювілей КМІ святкував у 1944 р . і був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У 1946 р. інституту присвоєно ім ‘ я академіка О.О. Богомольця. Указом Президента України від 17.11.1995 р. Український державний медичний університет реорганізований у Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця. Протягом 1995-2001 рр. у НМУ створені нові факультети: підготовки лікарів для Збройних Сил України, фармацевтичний, медико-психологічний.

Здобутки вчених факультету є вагомим внеском до скарбниці світової медичної науки. Так, на кафедрі факультетської хірургії №1 спільно з Інститутом електрозварювання НАН України вперше в світі розроблена методика хірургічного електрозварювання тканин і органів. Колектив кафедри радіології на чолі з професором А.П. Лазарем взяв участь у створенні першого вітчизняного емісійного комп ‘ ютерного томографа(ОФЕКТ).

Низка кафедр факультету співпрацює з зарубіжними країнами, з різними інститутами НАН, АМН України. Учені кафедр є активними учасниками наукових форумів як в Україні, так і за її межами. Лікувально-діагностичну роботу здійснюють 9 клінічних кафедр факультету, які базуються в 11 відділеннях 12 лікувально-профілактичних закладів.

Сьогодні до складу медичного факультету №1 входять 13 кафедр: акушерства та гінекології №1; інфекційних хвороб; хірургії №1; радіології та радіаційної медиццини; травматології та ортопедії; внутрішньої медицини №1; хірургії №1; хірургії №2; патологічної фізіології; педіатрії №1; неврології; анатомії людини; нейрохірургії; соціальна медицина.

 Декани медичного факультету №1

Першим деканом  медичного факультету з 1843-1847 рр. був В.О. Караваєв (1811-1892). В подальшому він керував кафедрою факультетської хірургічної клініки (1844-1882). Йому належать перші операції в Україні під ефірним наркозом (1847), а в Росії – перша пункція перикарда. Загалом В.О. Караваєвим виконано 16 тисяч операцій. Він є засновником оригінальної хірургічної школи, яка сьогодні відома далеко за межами України.

– 1847-1850рр.: Ф.С. Цицурин (1814-1895), перший професор терапії з 1844р. Він запропонував струнку систему медичної освіти і надавав великого значення систематичному навчанню біля ліжка хворого, фізичному обстеженню хворого.

– 1850-1854 рр.: С.П. Алфєр ‘ єв (1816-1884), завідувач кафедрою спеціальної патології і терапії з госпітальною клінікою (1849-1855). Брав участь у боротьбі з висипним тифом у діючій армії (1856), вивчав характер цієї епідемії у війську. Президент Товариства київських лікарів (1857-1860).

– 1854-1862 рр.: Е.Е. Мірам (1811-дата смерті не встановлена), професор і перший керівник кафедри фізіології.Викладав загальну і спеціальну фізіологію, фізіологію народження, історію розвитку зародка, порівняльну анатомію. Наукові праці присвячені питанням анатомії і зоології.

– 1862-1865 рр .: О.П. Матвєєв (1816-1882). Організатор і перший керівник кафедри акушерства, жіночих і дитячих хвороб (1844-1882), ректор Київського університету (1865-1872, 1875-1878). Впровадив в акушерську практику методику профілактики бленореї ока у немовлят шляхом введення 1-2% розчину срібла нітрату (1853).

– 1865-1868, 1875-1883, 1887-1889 рр.: Ф.Ф. Ергардт (1828-1895),професор кафедри державного лікарознавства.Автор 26 наукових праць і 26 клінічних судово-медичних досліджень, присвячених історії вітчизняної судової медицини, різним питанням судово-медичної і судово-психіатричної експертизи.

– 1868-1869 рр.: Ю.І. Мацон (1817-1885), професор, завідувач кафедроюпатології і патологічної анатомії. Праці присвячені вивченню захворювань нирок і печінки, дослідженню змін мікроскопічної будівлі тканин при запаленні, питанням клінічної діагностики, організації боротьби з холерною епідемією.

– 1870-1875 рр.:П.І. Перемежко (1833-1893), професор, засновник і перший керівник кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії. Автор близько 30 наукових праць, присвячених гістологічній будові щитоподібної залози і гіпофізу, розвитку і будові селезінки, утворенню зародкових листків у курячому яйці. Описав поділ тваринних клітин, а також нервові утворення, згодом названі І.М. Сеченовим, пропріоцепторами. Один з авторів першого вітчизняного посібника з гістології.

– 1875-1883 рр.:В.В. Підвисоцький (1857-1913), професор, завідувач кафедрою загальної патології. Автор понад 90 наукових праць, присвячених вивченню процесів регенерації залозистої тканини, проблеми виникнення і розвитку пухлин, та ін.

– 1883-1884рр.:В.Б.Томса (1831-1895), професор, завідувач кафедрою фізіології (1865-1884). Головні наукові праці присвячені питанням фізіології центральної і периферичної нервової систем, лімфоутворення і лімфообігу, кровообігу.

–
1884-1888 рр.:В..А. Субботін (1844-1898), професор, засновник і керівник кафедри гігієни медичної поліції, медичної географії та статистики (1871-1893).Автор понад 40 наукових праць з питань фізіології харчування, праці, комунальної гігієни, дезінфекції та ін.

– 1889-1897 рр.: Гейбель Карл-Георгій-Ємілій Георгійович (1839 – дата смерті не встановлена), завідувач кафедри фармакології (1865-1868, 1877-1897). Роботи переважно присвячені вивченню розподілу речовин в органах (свинцю, йоду та ін.).

– 1898-1902 рр .: М.А. Тихоміров (1848-1902), професор, завідувач кафедрою анатомії (1890-1902).Головні наукові праці присвячені проблемам еволюційної морфології.

– 1902-1913 рр.:М.О. Оболонський (1856-1913), професор, завідувач кафедрою судової медицини (1889-1913). Він опублікував ряд досліджень, рефератів, критичних оглядів з судової медицини.

– 1914-1920 рр.:О.А. Садовець (1857-1919), професор, завідувач кафедрою біохімії (1889-1919). Він вивчав газообмін і теплообмін у разі уремії та обмін речовин у людини при голодуванні.

– 1921-1922рр.: О.В.Корчак-Чепурківський (1857-1947), завідувач кафедрою загальної і соціальної гігієни (1918-1923). Він був активним учасником будівництва вищої медичної школи на Україні. Йому належать роботи з історії земської медицини, епідеміології і профілактики інфекційних захворювань, санітарної статистики.

– 1922-1926 рр.: М.А. Левитський (1871-1942), завідувач кафедрою очних хвороб (1922-1941). Основним напрямком наукових праць було вивчення ефективності різних хірургічних втручань на оці і його придатках, розробка методів діагностики. Удосконалив методики локалізації патологічних змін на дні ока та пластики на повіках. Розробив техніку вилучання з ока цистоцерків.

– 1926-1936 рр .: А.М. Тижненко (1874-1944), професор, завідувач кафедрою шкірних і венеричних хвороб (1921-1941). Він першим у вітчизняній літературі описав ряд дерматозів.

– 1936-1940 рр. і 1947-1948 рр.: Ю.С.Сапожніков (1897-1970). У 1931р. організував перший у системі МОЗ СРСР Інститут судової експертизи в м.Іванові. Головний судово-медичний експерт України (1937-1954). Автор понад 120 наукових праць.

– 1944-1947рр.: С.І.Винокуров (1899-1955), завідувача кафедрою біохімії (1938-1941). Він розробив вітамінний препарат із хвої. Автор 80 наукових праць, 2 посібників з питань фізіології і біохімії харчування.

– 1948-1954 рр.: С.Т. Новицький ( 1892-1957) , завідувач кафедрою оперативної хірургії і топографічної анатомії. Автор понад 60 наукових праць, присвячених питанням травматології, онкології і загальної хірургії. Першим запропонував накладення еластичного кровоспинного бинта на будь-якому рівні кінцівки.

– 1954-1957рр.: Є.Ф.Шамрай (1911-1980), завідувач кафедрою біохімії (1955-1976). Автор понад 200 наукових праць, присвячених питанням хімічної і функціональної взаємодії вітамінних і коферментних препаратів. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня і медалями.

– 1969-1970 рр.: К.С. Кабак (1924-1998), завідувач кафедри гістології й ембріології Автор понад 120 наукових праць, присвячених вивченню ембріогенезу, будівлі, вікових і реактивних змін і властивостей периферичної нервової системи. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, “Знаком Пошани” і медалями.

– 1970-1972 рр.: О.М. Дудко (1901-1973), професор кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров ‘ я.Автор близько 100 наукових праць, присвячених питанням стану здоров ‘ я населення в соціально-гігієнічному аспекті.

– 1970-1971 рр.: Т.В. Шлопак (1918-1985), завідувач кафедрою очних хвороб (1966-1983). Підготувала 5 докторів і 18 кандидатів медичних наук.

– 1972-1976 рр.: І.Д. Танасієнко (1926), завідувач кафедрою хірургічних хвороб санітарно-гігієнічного факультету і військово-польової хірургії з 1974 р. Автор понад 100 наукових праць, присвячених хірургії мітрального стенозу, виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки, хірургії позапечінкових жовчогінних шляхів, патології щитоподібної залози, автор 8 винаходів. Він впровадив у практику оригінальні методи оперативних прийомів і втручань. Підготував 11 докторів та кандидатів медичних наук.

– 1977-1986 рр.: І.І. Бобрик (1925), завідувач кафедри анатомії (з 1978). З 1976 р. професора кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії, декан 1 лікувального факультету. У тому ж році переведено на посаду завідувача кафедри нормальної анатомії, яку він очолював протягом 26 років. Під керівництвом І.І. Бобрика підготовлено 15 докторів та 18 кандидатів медичних наук. Основний напрямок наукових досліджень – розвиток мікроциркуляторного русла різних органів людини в ембріональному і плодовому періодах морфогенезу. Результати наукових здобутків знайшли своє відображення у майже 300 друкованих робіт, 3 монографіях. За бойові заслуги нагороджений орденами: “Вітчизняної війни” 2 ступеня та польським орденом “Крест заслуги”, медалями: “За відвагу”, “За звільнення Варшави”, “За взяття Берліна”, “За форсування Одера та Нісси”.

– 1986-1990 рр. В.П. Широбоков (1942), – д. мед. наук (1978), завідувач кафедрою мікробіології (1979), професор (1980), декан 1 лікувального факультету (1986-1990), проректор з навчальної роботи (1990), член-кор. НАН (1991), АМН України (1993), академік РАМН (1999), заслужений діяч науки та техніки України, вірусології і імунології (з 1979). Автор понад 240 наукових праць, 7 монографій, 13 винаходів, ряду підручників, посібників. Основна наукова діяльність пов ‘ язана з вивченням біології ентеровирусів. Уперше виявив явище генетичної їх дисоціації, з ‘ ясував суттєві відмінності в біологічних особливостях селекційованних варіантів, обгрунтував перспективу використання деяких із них як живих вакцин. Здійснив впровадження в вірусологічний експеримент сучасних технологій: електронної мікроскопії, гибрідомної технології, генетичного мониторінгу, ліофілізації та ін. Під його керівництвом захищено 6 докторських і 14 кандидатських дисертацій.

– з 1990-2008: професор В.М. Благодаров (1939 – 2013), з авідувач кафедри патологічної анатомії.

Проф. Благодаров В.М. був членом Міжнародної академії патології (США), почесним академіком Української медичної стоматологічної академії, членом Правління асоціації патологів України, головою Ради медичного факультету №1 та членом ради НМУ ім. О.О.Богомольця, головою спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій при ВАК України, науковий консультант при Лікувально-оздоровчому управлінні Кабінету Міністрів України, член Атестаційної комісії по присвоєнню лікарських категорій при МОЗ України, член редколегій наукових журналів: “Лікарська справа”, “Український журнал патології”, “Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія”, заслужений діяч науки і техніки України, за результатами роботи удостоєний персональної стипендії NIKOMED-Україна (2001). Впродовж 12 років працював Вченим Секретарем Республіканської проблемної комісії “Морфологія людини” при МОЗ України. За час завідування кафедрою підготовлено 8 кандидатів та 2 доктори медичних наук, виконуються 4 кандидатські і 2 докторські дисертації.

з 2008-2013: професор В.Г.Черкасов (1953), з авідувач кафедри анатомії людини, заслужений діяч науки і техніки України, Голова проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Морфологія людини». Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06.

Черкасов В.Г. учень професора І.І.Бобрика. Уся професійна діяльність В.Г.Черкасова пов’язана з кафедрою анатомії людини рідного інституту (тепер університету), де він пройшов довгий шлях від аспіранта (1976р.), асистента (1979р.), старшого викладача, доцента, професора (1992 р.) до завідувача кафедри (з липня 2004р.), декана медичного факультету № 1 (з січня 2008 р.). В.Г.Черкасов успішно працював начальником науково-дослідного сектору університету (2003-2008 рр.). В.Г.Черкасов є віце-президентом Наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України (з 1992р.), член Вченої ради МОЗ України, член Наукової громадської ради при ВАК України, голова спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06. За вагомий внесок у розвиток охорони здоров’я та високий професіоналізм нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною грамотою МОЗ України та іншими відзнаками.

В.Г.Черкасов є автором і співавтором понад 180 наукових праць, 6 патентів та авторських свідоцтв, 9 монографій, 15 навчальних посібників, 1 підручника, 2 атласів. Основними монографіями є: «Сосудистый эндотелий» (1986 р.), «Развитие кровеносных и лимфатических сосудов» (1991р.), «Мікроциркуляторне русло шкіри в зв’язку зі становленням її структури в нормі і при злоякісних лімфомах шкіри» (1998 р.), «Органи чуття (огляд структури і функції)» (2003 р.), «Наукова діяльність НМУ імені О.О.Богомольця 2002-2006 рр. Т. 1-3» (2007 р.), «Структура органів імунної системи після дії малих доз іонізуючого випромінювання» (2008р.).

– з 01 жовтня 2013р. по теперішній час декан факультету – професор В.С. Мельник (1976).

Закінчив Вінницький Державний медичний університет ім. М.І. Пирогова в 2000 році. Професор кафедри неврології. З листопада 2005 року по 30 вересня 2013 року виконував обов`язки заступника декана медичного факультету №2. В 2007 році захистив кандидатську дисертацію на тему „Клінічні прояви та прогностичне значення стресової гіперглікемії після гострого ішемічного інсульту у хворих на цукровий діабет і без такого”. Лауреат першої премії „Інтелект молодих на службу столиці” за 2005 рік в номінації „Нові методи лікування найпоширеніших хвороб. Нові аспекти поліпшення санітарно-епідеміологічного стану в місті. Нові продукти харчування. Новітні біотехнології.”Автор та співавтор 64 наукових публікацій, індекс Гірша – 1,0.

28 жовтня 2016 року в Національній опері України імені Тараса Шевченка відбулися урочистості з нагоди відзначення 175-річчя з часу заснування Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Серед гостей заходу Дружина Президента України Марина Порошенко; віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко, Святійший Патріарх Київський та Всієї Руси-України Філарет; голова Комітету ВР України з питань охорони здоров’я, професор Ольга Богомолець; голова Наглядової ради НМУ, професор Юрій Щербак; член Наглядової ради НМУ Святослав Вакарчук, представники органів державної влади, громадськості, академіки НАМН і НАН України, вітчизняні та закордонні гості.

Зі 175-річчям багатотисячний колектив студентів та співробітників привітала Дружина Президента України Пані Марина Порошенко. «Дорогі друзі, ювіляри! Думаю, не перебільшу, якщо скажу, що сьогодні визначна подія для нашої держави. Величезна історична спадщина закладу, геніальні і талановиті його випускники творять цілу епоху розвитку медичної освіти. Я завжди з гордістю визнаю, що є випускницею цього славетного університету, а своїх викладачів згадую словами подяки і великої пошани. Сьогодні це не просто медичний заклад, а рейтинговий осередок освіти та потужний науковий центр. Для мене дуже почесно відкривати цей ювілейний вечір, тож щиро вітаю Вас, бажаю життєвої мудрості, міцного здоров’я та натхнення», – сказала Пані Марина Порошенко.

Історія медичного факультету № 2 розпочалася у червні 1976 року, коли на базі єдиного лікувального факультету Київського медінституту було вирішено створити два окремі факультети: медичний № 1 та медичний № 2. На той час це було обґрунтовано переважно організаційними питаннями, але за 40 років стало очевидним, що медичний факультет № 2 – це не просто окрема структура, а цілий світ зі своєю душею, неповторною атмосферою та надзвичайно цікавим наповненням.

Факультет мав у підпорядкуванні 11 кафедр, на яких працювало 217 викладачів. Більшість кафедр – клінічні, саме на них студентів вчать не лише здобувати теоретичні знання, а й інтегрувати їх у цілісну картину сприйняття та впроваджувати у практику. Загалом, наші студенти мають змогу навчатись на 31 клінічній базі.

На медичному факультеті №2 здобували нові знання і навички близько 2 тисячі студентів. Із  1976 року факультет підготував понад 17 тисяч висококваліфікованих лікарів.

«Історію творять люди. Ми такі, завдяки великій кількості непересічних особистостей.»

На кафедрах факультету викладали, навчали своїй майстерності відомі вчені: академік АМН СРСР А. Ромоданов, член-кореспондент АМН СРСР О. Грицюк, член-кореспондент АМН СРСР Б. Маньковський, лауреат Державної премії СРСР В. Земсков, професор Г. Воронков, професор С. Голігорський, професор І. Курилін, професор  Д. Наливайко, професор І. Потоцький, професор М. Путилін, професор С. Слинчак, професор М. Черенько, професор Т. Шлапак, професор Б. Щепотін, професор О. Ярош та інші видатні вчені.

За роки існування факультету змінилося 7 деканів.

	Із 1971 по 1979 роки першим деканом факультету був видатний організатор, талановитий педагог, клініцист-фтизіатр, громадський діяч – професор Орест Максимович Іванюта.
	Із 1979 по 1985 роки деканом працював Биць Юрій Вікторович – д.мед.н., професор, лауреат Державної премії УРСР, який працював над проблемами порушень метаболізму судинної стінки та моделюванням   атеросклерозу.
	Із 1985 по 1988 роки факультет очолював Хмелевський Юрій Володимирович – д.мед.н., професор, лауреат премії ім. Палладіна, автор 4 монографій, 150 наукових праць. Його роботи присвячені питанням обміну вітамінів та коферментів, їх застосуванню у лікуванні серцево-судинної патології. Довгий час професор Хмелевський Ю.В. працював на кафедрі біологічної хімії.
	Із 1988 по 1990 роки деканом медичного факультету №2 був Балтайтіс Юлій Вікторович – д.мед.н., професор, учень професора Матяшина І.М., завідувач кафедри факультетської хірургії, в минулому керівник і засновник Республіканського проктологічного центру, автор 150 наукових праць, 4 монографій присвячених питанням ендоскопічної хірургії, хірургічної гастроентерології, проктології.
	Нетяженко Василь Захарович-член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Із 1990 р. по 2015 роки обіймав посаду декана медичного факультету № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Дійсний член Європейського товариства кардіологів, член виконавчого комітету Міжнародного товариства внутрішньої медицини. У 1995 р. заснував Асоціацію лікарів-інтернів України, яка у 1999 р. увійшла до Міжнародного товариства внутрішньої медицини. Починаючи з 1988 р. – завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб (із 2008 р. – пропедевтики внутрішньої медицини № 1).
	З 2015-2019 рік медичний факультет №2 очолювала кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії №4, хірург вищої категорії Наталія Юріївна Літвінова.
	Сова Сергій Геннадійович. Декан медичного факультету №2 у 2019-2020 рр. Професор кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2.  Засновник та член правління ГО “Всеукраїнська організація лікарів-профпатологів та лікарів медицини праці». Автор та співавтор 73 наукових праць. Індекс Гірша за Google Scholar – 3,0; за Scopus – 1,0.

З 2020- 2025 рік медичний факультет №2 очолював Цимбалюк Руслан Степанович. Доцент кафедри загальної хірургії №1, кандидат медичних наук, Заслужений Лікар України.
2009-2014рр. працював заступником декана медичного факультету № 2, 2014-2015рр. – заступником декана з інтернатури та підвищення кваліфікації лікарів, починаючи з 2015 року – заступник начальника відділу з лікувально-консультативної роботи НМУ імені О.О. Богомольця.

Загальний науково-педагогічний стаж складає 26 років. Лікарський стаж – 29 років. Загальний медичний стаж – 38 років.

Має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Хірургія», сертифікат спеціаліста «Організація і управління охороною здоров’я» та «Гастроентерологія».

Має 36 друкованих праць, з них 25 статей та тез, 11 патентів на  корисну модель.

Індекс Гірша за Scopus – 1, за GoogleScholar – 3.

У 2011 році відзначений Подякою Міністра охорони здоров’я України.

У 2016 році відзначений Подякою Київського міського Голови.

У 2016 році присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».

У 2017 році відзначений «Орденом Святого Миколая Чудотворця» Української православної церкви.

У 2023 році  – нагороджений орденом «Сила милосердя» всеукраїнським обʼєднанням «Країна»

У 2023 році – нагороджений відзнакою МО України “За сприяння Збройним Силам України”

У цьому будинку за адресою бульвар Т. Шевченко, 13 на 4 поверсі був розташований деканат медичного факультету № 2 до 1984 року.

Лікувальні корпуси найстарішої міської клінічної лікарні, на базі якої працювали та продовжують працювати клінічні кафедри медичного факультету № 2.

У 2015 році було створено Студентський науковий центр – об’єднання студентських наукових гуртків кафедр. За час його існування було проведено багато спільних засідань, майстер-класів та експериментів. Найцікавіші – об’єднані засідання кількох гуртків, що дає змогу застосувати мультидисциплінарний підхід  до вивчення патологій, пов’язати фундаментальну медицину із клінічною практикою.

Студенти медичного факультету №2 брали участь у всеукраїнських олімпіадах та наукових конференціях в Україні та за кордоном, проходили стажування в рамках міжнародних обмінів IFMSA. Кілька років поспіль вихованці НМУ були лауреатами Стипендіальної програми “Завтра.UA”, а також вигравали гранти на власні дослідження.