#МедичнаПросвіта: етика взаємодії з ветеранами війни

Ветерани, які повертаються з фронту, зіштовхуються з різними складнощами, які спричиняють проблеми адаптації до цивільного життя, штовхають колишнього військового до соціальної ізоляції, відчуття покинутості та розвитку психічних розладів. З огляду на масштабність даної проблеми, у межах інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта, фахівчині Навчально-наукового центру неперервної професійної освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця надають поради, як коректно комунікувати з ветеранами війни та сприяти їхній адаптації до цивільного життя.

Задля того аби дійсно сприяти здоровій інтеграції військового в цивільне життя, варто визначити, попередити та нейтралізувати основні психологічні проблеми, з якими стикаються учасники бойових дій. В першу чергу, це відчуття самотності, яке супроводжується низкою негативних емоційних переживань: неприйняття, відчуженість, глибокий смуток, туга та розпач. Прояв самотності ветеранів можна пояснити насамперед їхнім переконанням, що цивільні люди не можуть усвідомити та зрозуміти той досвід війни, який пережили вони: силу втрати, перебування на лінії смерті, а в деяких випадках і жахіття полону.

Оскільки пережитий досвід, абсолютно неспівмірний із тим, що переживають інші, після повернення додому ветерани та колишні військовополонені можуть відчувати, що вони приречені залишитися один на один із власним болем, нести свій тягар самотужки. Більше того, оскільки ветерани схильні зберігати свою ідентичність воїнів і уникати цивільної ідентичності, вони можуть стати ще більш ізольованими та відчуженими у цивільному суспільстві.

З іншого боку формування стереотипів та стигм щодо ветеранів та ветеранок, яке відбувається через брак інформації у суспільстві, може призводити до негативних наслідків. Тож українське суспільство потребує глибокого соціологічного дослідження питань адаптації та інтеграції військових в цивільне життя, та коректного ставлення цивільних до учасників бойових дій. Подібний аналіз є критично важливим для встановлення конструктивного діалогу в межах громадянського суспільства, взаєморозуміння і соціальної взаємодії.

Оскільки соціальний обмін емоціями повʼязаний із більшою емоційною синхронністю, він створює відчуття єдності, що значно підсилює активацію механізмів посткризового розвитку. Соціальний обмін емоціями зменшує самотність та сприяє ефективному сприйняттю ветерана / ветеранки нової соціальної ролі та успішній інтеграції учасників бойових дій у цивільне життя.

Автори: директорка Навчально-наукового центру неперервної професійної освіти НМУ,

доцентка Леся Лимар та асистентка Олександра Талтанова

Інфографіка: Пресцентр НМУ