ПАМ’ЯТІ ПРОФЕСОРА МАНЬКІВСЬКОГО МИКИТИ БОРИСОВИЧА
04.12.2014
4 грудня 2014 року на 100-му році пішов з життя Заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор
МАНЬКІВСЬКИЙ МИКИТА БОРИСОВИЧ
![](http://nmu.edu.ua/image_add/Image/news12/98/04.jpg)
АКАДЕМІЧНА СПІЛЬНОТА
НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
ВИСЛОВЛЮЄ ГЛИБОКІ СПІВЧУТТЯ
РОДИНІ ТА БЛИЗЬКИМ
МАНЬКІВСЬКОГО МИКИТИ БОРИСОВИЧА!
Своєю непересічною особистістю, порядністю, людською добротою МИКИТА БОРИСОВИЧ лишив по собі вдячну пам’ять в серцях колег та численних хворих.
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ВИДАТНОМУ ВЧЕНОМУ
МАНЬКІВСЬКОМУ МИКИТІ БОРИСОВИЧУ!
Він народився 24 грудня 1914 року в Києві в сім’ї відомого радянського невропатолога Б.М. Маньківського.
Після закінчення семирічної школи вступає до електротехнічного технікуму, а згодом – на електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту, де провчився два роки. Після цього перейшов до Київського медичного інституту, який закінчив у 1939 році й вступив до аспірантури.
У вересні 1939 року був призваний до лав РСЧА, проходив службу військовим лікарем, викладачем Київського військово-медичного училища. Учасник німецько-радянської війни з 1941 по 1945 роки на посадах командира медико-санітарної роти, медико-санітарного батальйону 22-ї гвардійської стрілецької дивізії Північно-Західного фронту, з листопада 1942 року – командир медсанбату 2-го гвардійського механізованого корпусу, з грудня 1943 року – начальник 1-го відділу польового евакопункту (ПЕП) 2-ї гвардійської армії. Навесні 1945 року під час артилерійського обстрілу супротивника був контужений і важко поранений. Лікувався у шпиталі в м. Каунас, потім був переведений до Москви.
З 1945 року – молодший науковий співробітник Київського психоневрологічного інституту.
У 1948-1950 роках – доцент кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту.
З 1950 по 1955 роки обіймав посаду ректора Чернівецького медичного інституту.
У 1955 році перейшов на посаду старшого наукового співробітника відділу клінічної неврології Інституту фізіології АН УРСР, де пропрацював до 1959 року.
У 1959-1964 роках – проректор з наукової роботи та завідувач кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту.
З 1964 року – заступник директора з наукової роботи, керівник клінічного сектору й завідувач відділу клінічної фізіології та патології нервової системи Інституту геронтології АМН України.
Наукова діяльність
У своїх перших повоєнних наукових роботах одним із перших у вітчизняній літературі описав клініку і гістопатологію первинних інфекційних мієлітів, опублікував дослідження стосовно підгострого переднього поліомієліту з детальним його клінічним і гістопатологічним аналізом і обгрунтував інфекційно-вірусну природу захворювання.
Також займався дослідженням ролі алергічних механізмів у патогенезі деяких нейроінфекційних захворювань: при антирабічних прививках, грипі, сепсисі, синдромі геморагічного менінгоенцефаліту тощо. Він вперше у вітчизняній літературі з використанням гістопатологічних методик довів значення судинного чинника у механізмі ураження нервової системи при цій патології.
Значної уваги приділяв вивченню ревматичних уражень нервової системи: вперше виділив і описав синдроми геморагічного ревматичного менінгоенцефаліту, менінгоенцефаломієлорадикулоневриту, синдром так званої митральної епілепсії при нейроревматизмі.
Основні наукові дослідження М.Б. Маньківського останніх років пов’язані з вивченням функціональних змін нервової системи в процесі старіння людини, особливостей розвитку, клінічного протікання, диференційної діагностики та лікування хвороб нервової системи серед людей похилого віку.
Він також є засновником нової галузі вітчизняної медичної науки — нейрогеронтології та нейрогеріатрії.
М.Б. Маньківський є автором близько 300 наукових робіт, серед яких 9 монографій. Під його керівництвом захищено 13 докторських та 57 кандидатських дисертацій.