НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ПАМ’ЯТІ ПРОФЕСОРА МАНЬКІВСЬКОГО МИКИТИ БОРИСОВИЧА

04.12.2014
4 грудня 2014 року на 100-му році пішов з життя Заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор
МАНЬКІВСЬКИЙ МИКИТА БОРИСОВИЧ
АКАДЕМІЧНА СПІЛЬНОТА
НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
ВИСЛОВЛЮЄ ГЛИБОКІ СПІВЧУТТЯ
РОДИНІ ТА БЛИЗЬКИМ
МАНЬКІВСЬКОГО МИКИТИ БОРИСОВИЧА!
Своєю непересічною особистістю, порядністю, людською добротою МИКИТА БОРИСОВИЧ лишив по собі вдячну пам’ять в серцях колег та численних хворих.
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ВИДАТНОМУ ВЧЕНОМУ
МАНЬКІВСЬКОМУ МИКИТІ БОРИСОВИЧУ!
Він народився 24 грудня 1914 року в Києві в сім’ї відомого радянського невропатолога Б.М. Маньківського.
Після закінчення семирічної школи вступає до електротехнічного технікуму, а згодом – на електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту, де провчився два роки. Після цього перейшов до Київського медичного інституту, який закінчив у 1939 році й вступив до аспірантури.
У вересні 1939 року був призваний до лав РСЧА, проходив службу військовим лікарем, викладачем Київського військово-медичного училища. Учасник німецько-радянської війни з 1941 по 1945 роки на посадах командира медико-санітарної роти, медико-санітарного батальйону 22-ї гвардійської стрілецької дивізії Північно-Західного фронту, з листопада 1942 року – командир медсанбату 2-го гвардійського механізованого корпусу, з грудня 1943 року – начальник 1-го відділу польового евакопункту (ПЕП) 2-ї гвардійської армії. Навесні 1945 року під час артилерійського обстрілу супротивника був контужений і важко поранений. Лікувався у шпиталі в м. Каунас, потім був переведений до Москви.
З 1945 року – молодший науковий співробітник Київського психоневрологічного інституту.
У 1948-1950 роках – доцент кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту.
З 1950 по 1955 роки обіймав посаду ректора Чернівецького медичного інституту.
У 1955 році перейшов на посаду старшого наукового співробітника відділу клінічної неврології Інституту фізіології АН УРСР, де пропрацював до 1959 року.
У 1959-1964 роках – проректор з наукової роботи та завідувач кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту.
З 1964 року – заступник директора з наукової роботи, керівник клінічного сектору й завідувач відділу клінічної фізіології та патології нервової системи Інституту геронтології АМН України.
Наукова діяльність
У своїх перших повоєнних наукових роботах одним із перших у вітчизняній літературі описав клініку і гістопатологію первинних інфекційних мієлітів, опублікував дослідження стосовно підгострого переднього поліомієліту з детальним його клінічним і гістопатологічним аналізом і обгрунтував інфекційно-вірусну природу захворювання.
Також займався дослідженням ролі алергічних механізмів у патогенезі деяких нейроінфекційних захворювань: при антирабічних прививках, грипі, сепсисі, синдромі геморагічного менінгоенцефаліту тощо. Він вперше у вітчизняній літературі з використанням гістопатологічних методик довів значення судинного чинника у механізмі ураження нервової системи при цій патології.
Значної уваги приділяв вивченню ревматичних уражень нервової системи: вперше виділив і описав синдроми геморагічного ревматичного менінгоенцефаліту, менінгоенцефаломієлорадикулоневриту, синдром так званої митральної епілепсії при нейроревматизмі.
Основні наукові дослідження М.Б. Маньківського останніх років пов’язані з вивченням функціональних змін нервової системи в процесі старіння людини, особливостей розвитку, клінічного протікання, диференційної діагностики та лікування хвороб нервової системи серед людей похилого віку.
Він також є засновником нової галузі вітчизняної медичної науки — нейрогеронтології та нейрогеріатрії.
М.Б. Маньківський є автором близько 300 наукових робіт, серед яких 9 монографій. Під його керівництвом захищено 13 докторських та 57 кандидатських дисертацій.