НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

01.01.2011
РЕЦЕПТ СПІЛКУВАННЯ ЗІ СТУДЕНТАМИ ВІД ЛЮБОВІ ОСТАПЮК: «ЖИТИ ЇХ ЖИТТЯМ»
 
 Цю непересічну енергійну жінку в Університеті знають усі: від першокурсника до академіка, до неї ставляться або зі знаком відвертого плюса, або прихованого мінуса, але поважають усі.
У січні 2011 р. відзначила свій ювілей Любов Іванівна Остапюк – лікар, Заслужений працівник освіти України, кандидат медичних наук, доцент кафедри анатомії людини, начальник навчально-методичного відділу. Вона є автором 127 друкованих праць, співавтором Галузевих стандартів вищої освіти за всіма медичними спеціальностями та навчального посібника «Медична освіта у світі та в Україні», трьох видань «Довідників НМУ», «Інформаційного довідника ECTS», цілого ряду нормативних Положень та документів МОЗ України; плідно працює у складі Робочої групи МОЗ України з реалізації засад Болонського процесу.
МК.: Чому після закінчення з відзнакою Тернопільського медичного університету в 1964 р. Ви обрали роботу саме на кафедрі нормальної анатомії?
Так, випускники-відмінники навчання, які працювали у наукових гуртках, були громадськими активістами, мали право вибору на навчання і роботу на престижних клінічних кафедрах. Я ж відчула таку щемку ностальгію за анатомічною залою, музеєм, атмосферою організації навчання на цій кафедрі, що зрозуміла – це моє. І не помилилася, жодного разу не пошкодувала. Мені хотілося вивчити і викладати саме анатомію людини. Це так красиво і відповідально – переконувати «зелених» першокурсників, що тіло людини – це найгармонійніший і найдосконаліший витвір природи; допомагати побороти відразу до останків людини, які студент мусить вивчати як анатомічний препарат. Секрет простий: не відбувати заняття зі студентами, як тяжку повинність, з перервами «на каву», а проживати його разом з ними, працюючи кваліфіковано, продуктивно і цікаво. Студенти це гостро відчувають, розуміють і цінують.
МК: Вам пропонували водночас роботу заступника декана і заступника навчально-методичного відділу. Чому Ви обрали останню пропозицію?
Перехід на постійну роботу до навчально-методичного відділу у 1989 р. був бажаним і виваженим. Мені пощастило, що за дорученням завідувачів кафедри анатомії людини професора І.Є. Кефелі, члена-кореспондента НАПН України І.І. Бобрика мене призначили відповідальною за роботу наукового студентського гуртка та факультету підвищення кваліфікації викладачів ВМНЗ України на кафедрі. Робота на кафедрі зі слухачами ФПК вимагала високої психолого-педагогічної підготовки. Уявіть собі, на кафедру одночасно приїздять підвищувати кваліфікацію 20 доцентів з медичних вишів Радянського Союзу. Вони очікують на новації, обмін передовим досвідом викладання. Безумовно, коли слухачі в кінці циклу захищали курсові роботи, читали лекції за різними ступенями абстракції, вміли моделювати план і організаційну структуру занять за різними рівнями засвоєння – це значною мірою працювало на позитивний імідж кафедр і, в цілому, нашого університету.
Саме тому, коли я отримала запрошення від академіка Є.Г. Гончарука обійняти посаду заступника навчального відділу, не вагалася і почувала себе значною мірою готовою до цієї діяльності.
МК: Ваша діяльність на посаді начальника навчально-методичного відділу впродовж двох десятиліть співпала у часі з реформуванням медичної освіти, яке розпочалося у 1991 р. і триває наразі. Як, у зв’язку з цим, змінювалися функції підрозділу, яким Ви керуєте,  які основні завдання Ви бачите сьогодні?
Мені дуже поталанило працювати під керівництвом мудрих і талановитих ректорів – академіка Є.Г. Гончарука та академіка В.Ф. Москаленка, а також ерудованих і професійних проректорів з навчальної роботи – академіка В.П. Широбокова і члена-кореспондента НАМН України О.П. Яворовського. Ці видатні вчені повною мірою розуміли та розуміють значимість чіткої роботи навчального відділу і приділяють постійну увагу його розвитку. Важливе завдання в перші роки роботи я вбачала в тому, щоб не порушити налагоджену систему діяльності роботи відділу, створену моєю попередницею доцентом С.М. Белан – талановитим педагогом, методистом і організатором. Наразі гордістю нашого підрозділу є його працівники: Н.І. Клян, Г.А. Ковалева, Т.О. Бондарчук, К.Л. Савчук, які працюють на постійній основі, та сумісники: доценти В.Г. Жегулович, О.В. Стеченко, В.Є. Чешук, П.І. Чубатий, проф. Н.О. Мельник, ас. А.В. Козак, ст.викл. О.В. Остапенко.
Завдання відділу є не лише складати розклад занять і сесії для понад 10 тисяч студентів за 12-ма навчальними планами,  а й проводити постійний аналіз поточної успішності, кінцевого контролю знань студентів, регулювати своєчасні розробки навчальних програм з дисциплін тощо. Ще на початку 2004 р. (за рік до приєднання України до Болонського процесу) шановний ректор академік В.Ф. Москаленко, з властивим йому вмінням передбачати події, поставив конкретні завдання перебудови освітнього процесу в НМУ за європейськими вимогами. Тому, коли з’явилися пізніше нормативні документи МОН та МОЗ України щодо інтеграції до Європейського освітнього простору, ми значною мірою були готові до їх виконання. Важлива ділянка роботи відділу – організація проведення в Університеті І та ІІ етапів Всеукраїнської студентської олімпіади, координація роботи деканатів і кафедр із підготовки до ліцензійних інтегрованих іспитів «Крок-1» і «Крок-2». За ініціативою та участю ректора університету відділом, разом з куратором ECTS по НМУ доцентом Ж.А. Терещенко щорічно організовуються 10-12 виробничих нарад тощо. Створення сектору «Моніторингу якості освіти» в складі нашого відділу ставить нові і дуже перспективні завдання перед працівниками навчально-методичного відділу.
МК: Як Вам вдається поєднувати викладання анатомії людини студентам і таку ємну відповідальну роботу у навчально-методичному відділі з обов’язками дружини, мами та бабусі? Звідки береться Ваш життєвий оптимізм?
 Хороше запитання. В своїй роботі я виконую просте класичне правило: приходити на роботу на годину раніше від співробітників, йти з роботи на годину пізніше, досконало знати сутність роботи кожного у відділі і вміти за необхідності перевірити або замінити його, а ще – постійно генерувати ідеї, до обговорення і виконання яких залучати та мотивувати колег.
Безумовно, гармонійне поєднання виробничих і сімейних обов’язків – це проблемні питання для кожної жінки, яка працює. Але Бог дарував мені майже 47 років подружнього життя з чоловіком – красивою, порядною, мужньою і доброю людиною, в якого я завжди знаходжу розуміння і підтримку. Можливо, наші доньки отримали менше уваги і ласки в дитинстві, зважаючи на нашу зайнятість на роботі, але сьогодні ми їм допомагаємо у вихованні внуків і дуже пишаємося ними.
Звідки витоки моєї життєлюбності? Думаю з батьківської хати на березі чудового піщаного озера на Волині, де панувала атмосфера тяжкої праці, але й любові, розуміння, поваги та взаємодопомоги. А ще, мабуть, з рідних волинських лісів, сусідство з садибою Лесі Українки в Колодяжному, де вона написала «Лісову пісню». Досі душею відчуваю тремку драму Мавки, яку я грала в шкільному театрі.
МК: Що приносить Вам радість і натхнення?
Мене завжди радує багатогранність і барвистість життя, людяні стосунки, лад у родині, хороші вистави та книги і, безумовно, приносить велике задоволення улюблена робота. Надихає те, що діяльність Університету, як провідного медичного закладу, визнається державою та медичною  спільнотою. Нещодавно мала честь виголосити доповідь ректора академіка В.Ф. Москаленка зі співавторами (О.П. Яворовський, Л.І. Остапюк) на Міжнародній конференції в Словаччині та Угорщині. Велика увага до матеріалів доповіді, безліч запитань, а також нагорода Дипломом «За кращу наукову доповідь» свідчить про вагомі успіхи колективу Університету на шляху до інтеграції в європейський освітній та науковий простір.
Дозвольте закінчити жартом. Зайдіть до навчально-методичного відділу і побачите незвичайний портрет нашого шановного ректора, з якого він нам посміхається, а в посмішці – здивування і захоплення нашою роботою (так ми це бачимо). Ця повага і захоплення нам дуже потрібні, бо дають наснагу працювати ще краще.


Безцінний подарунок долі – 47 років подружнього життя з чудовою людиною Олегом Ярославовичем Остапюком


Найбільш щасливі миттєвості життя – з доньками Наталею та Зоряною на Володимирській гірці (1975р.)


Думаю, що надії і сподівання юної першокурсниці Любові Сахарської (після заміжжя – Остапюк) навчитися робити щось цінне для людей, для медицини – збулися. (1959р.)


Підтвердження світового постулату – найкрасивіші дівчата в Україні. 4 курс Тернопільський медінститут. 1962р.


Радість зустрічі з однокурсниками через 40 років після закінчення Тернопільського медінституту. (2005р.).


Запорука успішності роботи навчально-методичного відділу – детальне обговорення організаційних і методичних підходів до виховання кожного завдання.


Позитивні емоції допомагають засвоєнню навчального матеріалу студентами


Робота з іноземними студентами – це своєрідна дипломатична служба за значимістю і важливістю для престижу Університету і держави