Кафедра психіатрії та наркології

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Створення у 1840 році медичного факультету при Київському університеті св. Володимира ознаменувало якісно новий рівень розвитку клінічної психіатрії в м. Києві. Перші лекції з психіатрії у курсі терапії читав учень С.П. Боткіна – В.Т. Покровський, а також професор Ф.Ф. Ергард, який з 1854 р. завідував кафедрою державного лікарезнавства, працював консультантом Кирилівських “богоугодних” закладів, йому належать публікації з судової психіатрії.

У 1885 р. на базі “кафедри систематичного клінічного вчення про душевні хвороби”  було створено кафедру психіатрії та нервових хвороб. Її першим професором і завідувачем став І.О. Сікорський (1845-1919), який зробив значний внесок у вивчення психічних порушень серед дітей, надрукував книгу “Воспитание в возрасте первого детства” (1882) та фундаментальну монографію “Всеобщая психопатология с физиогномикой” (1904), видав підручник   “Основы теоретической и клинической медицины” (1910), а також численні статті, присвячені алкоголізму, психогеніям тощо. Із 1895 р. І.О. Сікорський керував виданням у Києві журналу ”Вопросы невропсихической медицины”,  був організатором і головою Психіатричної спілки при цьому ж університеті, вивчав проблеми “психопатичних епідемій”, питання психотерапії та психогігієни. У 1903 р. він очолив самостійну кафедру психіатрії після відокремлення кафедри неврології. Певний час посаду завідувача кафедри обіймав  професор В.В. Селецький – учень І.О. Сікорського, автор більше 60 праць.

У 1920-1924 рр. кафедру психіатрії Київського медичного університету, що відокремився від Університету св. Володимира в 1921 р., очолював професор П.І. Нечай, який тривалий час працював завідувачем Кирилівської психіатричної лікарні.

Із 1925 р. кафедру психіатрії очолює професор В.М. Гаккебуш (1887-1931), який керував і кафедрою судової психіатрії юридичного факультету Київського інституту народного господарства, був засновником (разом із Б.М. Маньковським) Київського державного психоневрологічного інституту, прекрасним клініцистом-психіатром і психотерапевтом, видав ”Курс судебной психопатологии” (1928), монографію з церебротравматичних  розладів, описав хворобу Гаккебуша-Гейера-Геймановича. Під його співредакцією з 1925 по 1931 рр. в Києві виходив журнал  “Современная психоневрология“.

У подальшому (1931-1932) курс лекцій з психіатрії в Київському медичному інституті читав професор Є.АКопистинський (1879-1967), який з 1936 по 1941 рр. також завідував кафедрою психіатрії створеного на той час 2-го Київського медичного інституту. Йому належить більше ста праць з історії психіатрії, організації психіатричної допомоги, епілепсії, лікування психічних захворювань, перший підручник з психіатрії та нервових хвороб українською мовою.

У 1932 р. кафедру психіатрії очолив і завідував нею до 1975 р. професор Я.П. Фрумкін (1902-1978). Автор понад 150 наукових праць, в тому числі 5 монографій, підручників та навчальних посібників (“Психиатрическая терминология”, 1939; “Краткая дифференциальная диагностика некоторых психических заболеваний”, 1950; “Учебный атлас психиатрии”, 1962, у співавт. та ін.), у яких уперше описав такі клінічні поняття, як “невизначений тип афекту” (при шизофренії), “принцип відповідності”. Деталізував клінічні форми епілепсії та типи епілептичного недоумства, клініку атеросклеротичного галюцинозу, “слідові механізми в психопатологічному симптомоутворюванні”, “гострі психопатичні стани”, “тріаду Фрумкіна” (при шизофренії).  Під керівництвом Я.П. Фрумкіна виконано 9 докторських, 38 кандидатських дисертацій, його учні очолили кафедри та відділи медичних та науково-дослідних інститутів багатьох регіонів України. Заслужений діяч науки УРСР (1964).

Учнем Я.П. Фрумкіна є професор Г.Л. Воронков (1923-1992), який з першого по останній день пройшов фронти Другої світової війни рядовим-піхотинцем, а потім пройшов шлях від студента до завідувача кафедри психіатрії (1975-1991 рр.) Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. Він поглиблено вивчав питання ранньої діагностики епілепсії, особливостей її початкових форм, розробив оригінальну методику електроенцефалографії для дослідження абсанс-нападів. До важливих  належать його роботи з проблем патоморфозу психічних захворювань, алкоголізму, симптоматичних психозів, реабілітації, організації психіатричної допомоги. Написав майже 100 наукових праць: “Учебный атлас психиатрии” (1962, у співавт.), “Справочник врача-психиатра” (1990, у співавт.) та багато інших. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І і ІІ ступеней, Слави ІІІ ступеня і медалями. Лауреат премії ім. акад. В.П. Протопопова.

Із 1991 р.  і до цього часу посаду завідувача кафедри обіймає доктор медичних наук, професор О.К. Напрєєнко (1950 р.н.). У 1973 р. закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту, після чого по 1976 рік працював терапевтом і головним лікарем в сільських дільничих лікарнях Чернігівської області. В 1976 році пройшов спеціалізацію за фахами «Психіатрія» та «Психотерапія» і до 1986 року працював лікарем-психотерапевтом, потім молодшим науковим співробітником у НДІ урології та нефрології. В 1981 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Психіатрія».

З 1986 року працює на кафедрі психіатрії та наркології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на посадах асистента потім доцента. В 1991 році захистив докторську дисертацію за фахом «Психіатрія» та був обраний за конкурсом на посаду завідувача даної кафедри. В 1992 році отримав вчене звання професора по кафедрі психіатрії, а в 2004 році почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України. Співавтор Закону Україии «Про психіатричну допомогу» (2000 р.) і 30 підзаконних актів, спрямованих на його успішне виконання.

Наукова та навчально-методична робота: співзасновник таких відносно нових вітчизняних науково-практичних напрямків, як психосоматична медицина (за науковою редакцією О.К. Напрєєнка вийшла у світ перекладом на українську з німецької мови монографія «Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря, 1997)»); історія української психіатрії (монографія «Історія кафедри психіатрії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця», 2003; «Історія становлення ТМО «Психіатрія» в м. Київ», 2015, співавт. проф. Мішиєв В.Д.,); класифікація психічних та поведінкових розладів (клінічні посібники «Критерії діагностики та лікування психічних розладів та розладів поведінки у дорослих, 2000 та … у дітей та підлітків, 2001, у співавт. з проф. Волошиним П.В. та ін.); психічні розлади в осіб які пережили різноманітні екологічні катастрофи та зазнали  вплив різних патогенних впливів зовнішнього середовища (перша в історії монографія «Екологічна психіатрія», 1997, у співавт. з проф. К.М. Логановським); непсихотичні психічні розлади, у тому числі соматопсихічні та психотерапія (монографія «Психічна саморегуляція», 1975, у співавт. з к.мед.н. Петровим К.О.; навч. посібник «Дитяча та підліткова психотерапія», 2019, у спіавт. з д.мед.н. Юрценюк О.С.); медична психологія («Практикум з психології», 2001, співавт. Вітенко І.С. та ін.; державні національні підручники «Медична психологія», 2012, «Medical Psychology: State National Textbook», 2015, співавт. Спіріна І.Д. та ін.); проблема деменції осіб різного віку; алкоголізм і наркоманії (навч. посібник «Наркологія», 2008, співавт. Сонник Г.Т. та ін.; навч. посібник «Наркологія. Психічні та поведінкові розлади спричинені зловживанням психоактивними речовинами»,2011, співавт. доц. Петрина Н.Ю.); навчально-методична робота (в тому числі перший в історії України грунтовний підручник «Психіатрія». 2001, який потім неодноразово перевидавався в доповнених редакціях, 2011, 2015); невідкладні стани в психіатрії та в наркології (навч. посібник «Невідкладна медична допомога», 2006, у співат. з Амосовою К.М., Дупленком П.Ю. та ін.; навч. посібник «Неотложные состояния в наркологии», 2013, співавт. Сиропятов О.Г. та ін.); психофармакологія (навч. посібник «Клінічна психофармакологія», 2016, співавт. проф. Хайтович М.В.). В останнє десятиліття, окрім інших основних психічних хвороб проф. Напрєєнко О.К. найбільшу увагу приділяє вивченню надзвичайно актуальних в усіх країнах депресивних розладів (редактор і автор більшості глав монографії «Нециркулярна депресія», 2013); є редактором перших в Україні методичних рекомендацій «Психолого-психіатрична допомога постраждалим у збройних конфліктах», 2014, та багатьох інших друкованих праць, що присвячені цій надзвичайно важливій проблемі («Принципи організації психіатричної допомоги військовослужбовцям, які приймали безпосередню участь у бойових діях», 2018, спіавт. проф. Логановський К.М. та ін.; «Комплексна психологічна, психіатрична та наркологічна допомога постраждалим у озброєнних конфліктах, при мирних протестах і вимушеним переселенцям», 2015, співавт. доц. Напрєєнко Н.Ю.).

Проф. О.К. Напрєєнко представляв Україну із доповідями на численних наукових форумах найвищого рівня закордоном (країни Європи, США, Японія, Австралія та ін.). Підготував 5 докторів і 22 кандидати наук. Лікар-психіатр вищої категорії.

На 2023 рік є автором/співавтором близько 400 друкованих наукових, навчально-методичних і науково-популярних  публікацій, з них 40 у західних закордонних виданнях; серед цих праць 44 книги українською та англійською мовами: 10 монографій, 35 підручників та навчальних посібників, 3 патенти на корисну модель і 3 рацпропозиції,  низки стандартів медичної допомоги та державних формулярів лікарських засобів. Має індекс Гірша за Scopus 7, за GooglScolar 17.

Довгі роки був головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за спеціальністю психіатрія та наркологія, а також головою Проблемної комісії МОЗ і НАМН України, а також експертом ВАК України за тими самими спеціальностями. Експерт клініко-експертної комісії МОЗ України; член постійної групи МОЗ України із супроводу державних закупівель лікарських засобів для дітей; член мультидисциплінарної робочої групи МОЗ України зі стандартизації медичної допомоги…; член Вченої ради МОЗ України; член Вченої ради НМУ імені О.О. Богомольця та заступник голови вченої ради медико-психологічного факультету; член Спеціалізованої вченої ради при НДІ психіатрії МОЗ України; голова правління Київського регіонального науково-практичного товариства психіатрів, наркологів і медичних психологів; член президії правління Українського науково-практичного товариства невропатологів, психіатрів та наркологів; член правління Міжнародного товариства невідкладної (екстремальної) психіатрії; член редакційних рад 11 науково-практичних фахових журналів.

Нагороджений орденом Преподобного Агапіта Печерського, Міжнародним орденом святого Станіслава, низкою почесних грамот МОЗ та відзнаками інших відомств України, а також мера міста Київ.