ПРОФЕСОР ГАБОВИЧ РАФАЇЛ ДАВИДОВИЧ
( до 100-річчя з дня народження)
Ім’я видатного гігієніста і педагога, доктора медичних наук, професора Рафаїла Давидовича Габовича добре відоме як у наукових, так і в практичних медичних колах.
Проживши довге і нелегке життя, він досліджував, спостерігав та вивчав закономірності взаємодії довкілля та людини. Особливістю Рафаїла Давидовича було постійне прагнення передати набутий досвід, втілити результати своїх наукових досліджень у практичну діяльність системи охорони здоров’я та безпосередньо до санітарної практики.
Народився Р.Д. Габович 16 грудня 1909 року в м. Києві. Дитинство і юність пройшли у важкий час. Він був свідком багатьох буремних подій в Україні: як почалась I світова війна, як Київ став прифронтовим містом, як було скинуто царський уряд, як Україну охопило полум’я громадянської війни, як утворилась та швидко зникла незалежна Україна з політичної карти Європи, як встановлювалась Радянська влада.
Трудову діяльність Р.Д. Габович розпочав у 14 років учнем слюсаря в одній з будівельних організацій міста, поєднуючи важку працю на будівництві з навчанням на робітничому факультеті.
У 1927 р. Р.Д.Габович стає студентом першого курсу лікувально-профілактичного факультету Першого Київського медичного інституту. З травня 1928 р. паралельно з навчанням він працює санітаром на станції “Швидкої допомоги”. У 1928 році керівництво лікарні запрошує студента-другокурсника працювати помічником лікаря у приймальне відділення міської лікарні Києва.
Лікарську практику Р.Д. Габович починає військовим лікарем 9-го кавалерійського полку, який квартирував у містечку Із’яславлі. Далі Р.Д. Габович добивається свого переводу на посаду лікаря-лаборанта станції водопостачання науково-випробувального інженерно-технічного полігону РНКА біля станції Нахабіно під Москвою. Працюючи під керівництвом видатного військового гігієніста академіка АМН СРСР Ф.Г. Кроткова, Р.Д. Габович прийняв участь в розробці спеціальних засобів очищення, знезаражування та дегазації води у польових умовах. На озброєння армії  було прийнято ряд  розробок  Р. Габовича.
Поряд з науковою роботою Р.Д. Габович займається педагогічною діяльністю на посаді асистента кафедри гігієни та епідеміології військового часу Центрального інституту удосконалення лікарів за сумісництвом. Молодий вчений невдовзі стає старшим науковими співробітником Науково-випробувального санітарного інституту Радянської армії.
Р.Д. Габович публікує понад 20 наукових робіт з військової гігієни по спеціалізованій тематиці в закритій періодиці. На основі цих матеріалів Р.Д. Габович оформлює та 23 січня 1941 р. захищає кандидатську дисертацію.
Після початку ІІ світової війни Р.Д Габович у червні 1941 року відбуває у спеціальне відрядження на західні кордони СРСР з метою перевірки стану медико-гігієнічного забезпечення військ у підрозділах 3-ї армії Особливого Західного воєнного Округу. Там його і застала Велика Вітчизняна війна.
Р.Д Габович залишається лікарем в одній з частин Західно-Білоруського військового округу і бере участь у бойових діях.
Внаслідок прориву фашистських військ, частина, в якій служив Р.Д. Габович, потрапила в оточення і після боїв рештки її було захоплено в полон. Так почались багаторічні митарства Р.Д. Габовича по концентраційних таборах Польщі та Німеччини. Свої спогади та думки стосовно подій того часу Рафаїл Давидович описав в одній з останніх праць мемуарного характеру – «Командировка в лабиринты смерти» (2002 р.)
Враховуючи загрозу для життя, Рафаїл Давидович приховує справжнє ім’я і весь жах таборів переносить під ім’ям  Пилипа Івановича Криворучко. В умовах німецького концентраційного табору він на фаховому рівні знаходить спільну мову з австрійським військовим лікарем Ервіном Лейдером. В подальшому професійна співпраця переросла в дружні стосунки. Саме ці відносини дозволили Р.Д. Габовичу отримати статус помічника доктора Е.Лейдера та дали можливість не втрачати медичної кваліфікації і вести коротенькі нотатки.
У цьому блокноті занотовані основні біохімічні та фізіологічні константи, методики проведення мікробіологічних та біохімічних досліджень, назви фармацевтичних препаратів та їх дозування, скорочені схеми дослідження різних захворювань. Ці записи дозволяють реконструювати те значне коло медичних питань, які були в компетенції Р.Д.Габовича в лазареті для військовополонених.
26 серпня 1943 року після чисельних звернень родини, дружина Рафаїла Давидовича Євгєнія Іванівна Криворучко отримала офіційне повідомлення про зникнення без вісті військового лікаря другого рангу Габовича Р.Д.
 В той же час Р.Д. Габович не полишав думки про втечу з табору військовополонених. Це вдалося йому здійснити лише в січні 1945 р.
Перші місяці після полону Р.Д.Габович працює лікарем у складі оперативної групи №29 СМЕРШ 33-ї армії Білоруського фронту. В грудні 1945 року Р.Д. Габович повертається до Москви. Він починає працювати на посаді лікаря медико-санітарної частини автозаводу. В 1946 р. він переходить на посаду старшого наукового співробітника в Науково-гігієнічний інститут імені Ф.Ф. Ерісмана, а через місяць, після багаторічної перерви, повертається до рідного Києва на посаду доцента кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту (нині – кафедра гігієни та екології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця).
Саме у Києві неординарний талант Р.Д. Габовича досяг розквіту як науковця, відомого в гігієнічних колах усього світу. На кафедрі загальної гігієни Київського медичного інституту Р.Д. Габович проводить дослідження гігієнічного значення фтору питної води. Він провів обстеження та описав захворюваність флюорозом і карієсом населення України у зв’язку з різним вмістом фтору у питній воді
Результати досліджень детально викладені в докторській дисертації Р.Д. Габовича “Фтор в питьевых водах Украины и его гигиеническое значение”, яку він захистив у 1952 році. Після захисту докторської дисертації Р.Д. Габович у 1954-1960 роках працює на посаді завідувача кафедри гігієни Вінницького медичного інституту.
У 1960 р. Рафаїл Давидович Габович вдруге повертається до рідного Києва. Київський медичний інститут запрошує Рафаїла Давидовича на посаду завідувача кафедри комунальної гігієни. І одразу в науковій тематиці кафедри стало провідним експериментальне спрямування досліджень у галузі гігієни водопостачання, очищення й знезараження води, вивчення гігієнічного значення мікроелементного складу харчових продуктів та раціонів харчування.
Завдяки зусиллям Р.Д. Габовича зміцнювалася матеріальна база кафедр гігієнічного профілю. На посаді декана він доклав значних зусиль для будівництва нового п'ятиповерхового санітарно-гігієнічного корпусу і з 1967 – 1968 навчального року всі гігієнічні кафедри розпочали працювати на цій новій базі.
Для навчального процесу і наукових досліджень кафедрам було виділено достатньо приміщень, поруч на території знаходився віварій, що сприяло поліпшенню організації роботи і давало можливість більш широко розгорнути наукову діяльність.
У 1968 році у зв’язку з виходом на пенсію професора П.І. Баранника, Р.Д. Габович очолив кафедру загальної гігієни Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. за час керівництва кафедрою (1968-1979 рр.), Рафаїл Давидович зробив надзвичайно багато, в першу чергу, як методист-педагог та організатор науково-дослідної роботи.
За роки завідування кафедрою загальної гігієни професор Р. Д. Габович сформував три основні напрями її наукової роботи, які були продовжені його послідовниками.
Перший напрямок наукових досліджень кафедри — фундаментальні дослідження гігієнічного значення мікроелементів.
На підставі цих досліджень співробітниками кафедри були розроблені пропозиції, які стали основою ухвали Ради Міністрів УРСР про впровадження фторування води на 70 водопроводах СРСР з метою профілактики карієсу зубів у населення.
У подальшому профілактичну ефективність фторування води на водопроводах України глибоко вивчив учень професора Р.Д. Габовича – професор кафедри гігієни та екології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця Г.П.Степаненко.
Крім фтору, в гігієнічних аспектах вивчалися інші мікроелементи — селен, мідь, марганець, нікель, кобальт, молібден, хром, ванадій. По селену були зроблені фундаментальні дослідження, які знайшли відображення у докторській дисертаційній роботі д.м.н. Б.П.Сучкова.
Другий напрямок наукових досліджень кафедри — вивчення впливу фізичних чинників навколишнього середовища на організм і здоров'я людини.
Значна частка в дослідженнях цього напряму належить вивченню проблеми використання штучного ультрафіолетового випромінювання з профілактичною метою. Отримало подальший розвиток і поглиблене вивчення впливу ультрафіолетової забезпеченості організму на його адаптаційні можливості. Професор В.Г.Бардов та його учні (професор С.Т.Омельчук, доцент В.В.Колпак, доцент В.М.Лунгу) розробили гігієнічні засади використання ультрафіолетових опромінень хворих з метою профілактики загострень та ускладнень артеріальної гіпертонії, хронічної ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарду, мозкових інсультів, ускладнень вагітності та раптових смертей під час епідемій грипу тощо.
Як окрему проблему, Р.Д. Габович запропонував вивчити вплив кліматопогодних умов на перебіг серцево-судинних захворювань. Нині – це значний пласт науково-медичних даних, отриманих його учнями. Результати досліджень дозволили розробити медичні класифікації клімату та погоди в різних регіонах України, рекомендації по медичному прогнозуванню і профілактиці метеотропних реакцій при серцево-судинних захворюваннях, захворюваннях бронхолегеневої системи, які були успішно впроваджені у діяльність лікувально-профілактичних установ (В.Г.Бардов, І.І.Нікберг, Є.М.Анісімов, С.М.Ткаченко, Н.В.Мережкіна).
Результати дослідження фізичних чинників довкілля стали складовою наукового обґрунтування гігієнічного нормування електромагнітних полів промислових і надвисоких частот в умовах населених місць. Проведена копітка робота з вивчення вікової чутливості організму до дії цих полів. Спільно з гігієністами Київського НДІ загальної і комунальної гігієни імені О.М. Марзеєва розроблені санітарні норми і правила розміщення джерел електромагнітних випромінювань по відношенню до населених місць.
Третій напрямок наукових досліджень кафедри — гігієнічна регламентація нових матеріалів, які впроваджувались у народне господарство.
За результатами проведених госпдоговірних санітарно-токсикологічних досліджень, які мали прикладний характер, обґрунтовано гігієнічні регламенти застосування нових матеріалів.  Гігієнічні регламенти безпечного застосування отримали: фільтрувальні іонообмінні смоли, реагенти та матеріали для водопідготовки; полімерні матеріали, призначені для використання у харчовій промисловості, поліграфії та інших галузях народного господарства, тощо.
Виконані дослідження з токсиколого-гігієнічної оцінці сільськогосподарських культур, вирощених на полях, зрошуваних стічними водами хлорного виробництва, дозволили встановити механізми впливу хімічних речовин (сірковуглецю та ін.) на органи травлення та обґрунтувати профілактичні заходи.
Набуті працею знання і досвід професор Р.Д.Габович передавав студентам та своїм учням. Ерудований педагог, фахівець з енциклопедичними знаннями, він зробив великий внесок в удосконалення викладання гігієнічних дисциплін і підготовку санітарних лікарів. Йому належить ряд праць з методики викладання, підручники та навчальні посібники, які отримали високу оцінку гігієнічної спільноти та студентства. Підручник “Гигиена“ Р.Д.Габовича та співавторів в СРСР перевидано кілька разів (1963 р., 1971 р., 1983 р.).
Кожне з видань отримувало схвальні рецензії в провідній гігієнічній періодиці. Академік АМН СРСР Ф.Г. Кротков відзначав: ”Во всех разделах учебника видно стремление авторов из огромного массива современной научной информации отобрать важнейший для студента материал… Из учебника правомерно исключены излишние подробности санитарно-технического характера, что дало возможность сосредоточить внимание студентов на связи здоровья населения с социально-гигиеническими условиями среды, на основных гигиенических проблемах современности, что требуется для развития у будущего врача гигиенического мышления, глубокого понимания значения профилактической направленности… Поэтому следует особо подчеркнуть высокий методологический уровень учебника” [15].
Всі рецензенти висловлювали побажання про збільшення тиражу видання. Професор В.Н.Нижегородова з жалем констатувала, що підручником ”Гигиена”: “…по-видимому, смогут быть обеспечены лишь медицинские институты Украины, а вузы других республик будут лишены возможности иметь в своем арсенале, бесспорно, лучший учебник”[2].
Цей підручник став основним джерелом гігієнічних знань багатьох поколінь студентів. Поряд з фундаментальними викладенням наукових положень, у цьому підручнику читачі цінували легкість мови та доступність матеріалу.
Авторству професора Р.Д. Габовича належать “Руководство к практическим занятиям по коммунальной гигиене” (1966, 1977, 1990), “Курс радиационной гигиены” (1969), “Пособие к практическим занятиям по гигиене” (1970). На цих підручниках виросло кілька поколінь лікарів.
Рафаїла Давидовича цікавила не лише профілактична підготовка лікарів. Розуміючи значення середнього медичного персоналу для збереження здоров’я населення та покращення лікувального процесу, він пише підручник «Гигиена» для студентів медичних училищ та технікумів. Цей підручник користувався величезним попитом і витримав 7 видань російською та українською мовами за своє 30-річне існування. Останнє видання цього підручника датовано 1990 роком.
Багато уваги Рафаїл Давидович приділяв вихованню нових наукових кадрів. Під його науковим керівництвом підготовлено та успішно захищено 10 докторських та 30 кандидатських дисертацій.
У Національному медичному університеті естафету професора Р.Д. Габовича підхопили і продовжили його учні та послідовники: ректор (з 1984 по 2003 рр.) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, академік АМН СРСР, НАН, АМН та АПН України професор Є.Г. Гончарук, завідувачі кафедрами: член-кореспондент АМН України, професор В.Г. Бардов, професори В.І. Ципріян, Г.П. Степаненко, С.І. Гаркавий та десятки викладачів, які пройшли школу цього видатного гігієніста. Під його керівництвом як науковці формувались професори Г.С. Яцула, І.І. Нікберг, Б.П. Сучков, І.П. Козярин, В.В. Попов, В.В.Цапко, В.А. Прокопов та інші.
Учні та послідовники Р.Д.Габовича пишаються тим, що за свої енциклопедичні знання, глибину гігієнічного мислення, оригінальність пропонованих ідей їх вчитель за життя серед гігієнічної спільноти Радянського Союзу отримав поважне ім’я «Великий старець у гігієні».
Вихід на заслужений відпочинок не зупинив наукової думки та творчій політ вченого. З 1979 по 1991 рік професор Р.Д. Габович займає посаду наукового консультанта Київського НДІ гігієни харчування. За ці роки професор Р.Д.Габович опублікував ряд робіт та підготував до друку кілька підручників для вищих і середніх медичних навчальних закладів. У творчій співпраці з професором І.І.Даценко, Рафаїл Давидович пише підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів “ Основи загальної і тропічної гігієни ” (1995р.); нову фундаментальну працю “Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології” (1999р. та 2004р.), в якій відображені основні розділи профілактичної медицини та враховано специфіку профілактичної діяльності майбутніх лікарів.
Плідна багаторічна науково-педагогічна діяльність відомого вченого-гігієніста, доктора медичних наук, професора Р.Д. Габовича відображена в біля 400 наукових статтях, майже 40 монографіях, посібниках та підручниках.
Поруч з активною науково-педагогічною роботою професор Р.Д. Габович вів широку громадську діяльність. Він тривалий час був членом редакційних рад “Великої медичної енциклопедії”, наукових журналів “Гигиена и санитария”, “Врачебное дело” та ін.
Держава та громадскість СРСР оцінили багаторічну діяльність Р.Д.Габовича. За активну роботу по полегшенню перебування та рятування військовополонених у фашистських концентраційних таборах  Р.Д.Габовича було нагороджено Орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ст., 11 медалями. За великий внесок у розвиток вітчизняної медицини він був удостоєний почесного звання „Відмінник охорони здоров’я СРСР”.
Вчені-гігієністи Національного медичного університету не втрачали зв’язок з видатним вченим. Дев’яності роки свого життя професор Р.Д.Габович провів у Ізраїлі. У 1999 році у свій 90-річний ювілей він приймав поздоровлення співробітників кафедр гігієни та екології, гігієни праці та профзахворювань Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця доцент Г.О.Гончарук , професори В.Г.Бардов та С.Т.Омельчук. Останні роки професор Рафаїл Давидович Габович провів з родиною в США.
Рафаїл Давидович пішов з життя 14.03.2002 року під час сну у віці 93 роки. Похований Р.Д. Габович у м. Стамфорд, США.
Донька Рафаїла Давидовича Валентина Рафаїлівна Габович-Король, лікар-анестезіолог за фахом, та онука Євгенія, науковець в медико-біологічній царині, продовжують науково-медичні традиції родини Габовича та підтримують тісний зв'язок з кафедрою гігієни та екології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця
Співробітники кафедр гігієнічного профілю, Інститут гігієни та екології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця шанують пам'ять видатного вченого.