Напередодні Свят-вечора, 5 січня 2010 р. зупинилося серце Галини Сидорівни Соковніної, викладача кафедри латинської мови, фахівця високого рівня, непересічної людини, яка понад півстоліття віддавала свої знання молодому поколінню.

 Вона народилася 15 квітня 1923 р. у Луцьку, і тому у початковій та середній школі навчалась польською мовою, а українську, якою вона бездоганно володіла і любила до останнього подиху свого життя, Галина Сидорівна почала вивчати лише після 1945 р., відтоді, коли, як і всі мешканці Західної України, змогла вільно користуватися нею. З усмішкою не раз їй згадувалось, як у першому своєму українському диктанті вона зробила 42 помилки. Але її жага до знань і наполеглива праця дали змогу опанувати українську досконало, і тому під час занять студенти столичного медичного інституту не лише засвоювали ази професійної латинської термінології, а й могли поліпшити рівень своєї української.

1947 р. вона вступила на відділення класичної філології, де окрім стародавніх мов, вивчала також інші дисципліни, які є необхідними для формування науковця-лінгвіста, у широкому розумінні філолога. Зважаючи на величезний відсоток самостійної роботи, що є обов’язковим для всіх студентів філологічного факультету, коли не вистачало денних часів, ночами сиділа вона над латино-українськими, латино-польськими словниками і своїм характерним чітким почерком записувала переклади уривків поем Гомера, листів Цицерона, фрагментів «Гальської війни» Цезаря. Тому на заняття вона з’являлася завжди підготована до найкращих відповідей. Бажання до самовдосконалення, що закладалося в молоді роки, можна було спостерігати і протягом усього подальшого життя.

З 1966 р. вона за конкурсом обирається на посаду викладача кафедри латинської мови КМІ ім. О.О. Богомольця. І знову – безсонні ночі за вивченням анатомо-гістологічних і клінічних термінів. Вимогливість до себе вона зробила принципом своєї педагогічності діяльності, і тому від студентів вимагала коректних відповідей, вдумливого ставлення та поваги як до своїх одногрупників, так і до обраної майбутньої спеціальності, хоча при цьому була дуже турботливою, особливо це стосувалося студентів груп стоматологічного факультету, в яких Галина Сидорівна була призначена куратором.

Прикметно, що незважаючи на великий стаж та високий професіоналізм, Галина Сидорівна готувалася до кожного заняття, змінюючи та удосконалюючи педагогічні прийоми. Складений нею поурочний конспект переходив у студентські записи, що допомагало студентам-першокурсникам краще сприймати репрезентований матеріал. Щодня вона приходила на роботу на 30—40 хвилин раніше, щоб не тільки прийняти відпрацювання і двійки, а й проконсультувати бажаючих до початку заняття.

Багато часу Галина Сидорівна приділяла науковій роботі кафедри, брала участь у складанні спеціальних тлумачних та навчальних словників, писала методичні розробки. Готувала зі студентами виступи на „Вечори Гіпократа” та доповіді з учасниками гуртка „Антична культура”.

 Окремо хочеться відзначити роботу Галини Сидорівни спрямовану на  становлення дисципліни «Латинська мова» в Українському медичному ліцеї НМУ імені О.О. Богомольця. Вона єдина, хто мала досвід викладання латинської мови у школі, запропонувала своє бачення цієї дисципліни в системі середньої освіти. І тому перша програма для учнів ліцею готувалася із врахуванням її зауважень та побажань.

Доброзичливими і рівними у неї були стосунки з колегами. На прохання тодішнього завідувача кафедри професора Ю.В. Шаніна, вона надавала кваліфіковану професійну допомогу викладачам-початківцям. Як внутрішньо, так і зовні Галина Сидорівна вирізнялася елегантністю, а життя її було впорядковане як в вдома, так і на роботі.

Чоловіком Галини Сидорівни був відомий композитор Л.М. Соковнін, і тому поза роботою її життя було так само насичене та цікаве: вона любила відпочивати за містом, зокрема одним з її улюблених куточків України були Шацькі озера, охоче влаштовувала теплі свята, на які запрошувала колег, і, не прив’язуючись до якихось конкретних дат, пригощала гостей ласощами, рецепти яких знала ще з польських кулінарних книг.

Про дотепність Галини Сидорівни ходили легенди: так, вона полюбляла примовляти не надто працьовитим студентам: «Ще не пізно забрати документи». Але, незважаючи на її вимогливість, більшість її вихованців згадують Галину Сидорівну як людину надзвичайно світлу і добру.

Пам’ять про Галину Сидорівну Соковніну надовго залишиться у серцях тих, хто її знав і не міг не любити.