29.04.2009
КОРИФЕЙ КИЇВСЬКОЇ АНАТОМІЧНОЇ ШКОЛИ
 
27 квітня 2009 року за ініціативи ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, члена-кореспондента АМН України, професора Віталія Федоровича Москаленка, у соборі архистратига Михаїла у Видубицькому монастирі, що нині належить Українській православній церкві Київського патріархату священники вперше після „дожовтневих” часів відслужили панахиду за Володимиром Олексійовичем Бецем. На панахиді були присутні члени Вченої ради та ректорату, студенти Університету та учні Українського медичного ліцею НМУ.
Могилою всесвітньовідомого вченого на даний час опікуються працівники кафедри анатомії людини та учні Українського медичного ліцею НМУ. Напередодні ювілейної дати вони поновили надмогильний пам’ятник, який було встановлено ще в 1954 році на кошти, зібрані Київським товариством анатомів, гістологів і ембріологів.
Професор ВолодимирОлексійович Бец – видатнийпредставникславетної київської анатомічноїшколи. Наприкінці квітня 2009 р. виповнилося 175 років від дня його народження.Більшачастина життяпроф. В.О. Беца повязана з кафедроюанатомії людини медичного факультету Імператорського університету Св. Володимира (нині – кафедрою анатомії людини НМУ імені О.О. Богомольця), яку він очолював з 1868 по 1890 рік.
На початку своєї наукової та педагогічної діяльності Володи­мир Олексійович успішно займався фізіологією, хімією, морфологічними науками. Певний час В.О. Бец читав в університеті лікарям та студентам лек­ції з аналітичної хімії, уроскопії, гістології. Захистивши у 1863 році докторську дисертацію "Про механізм кровообігу в печінці", він засвідчив свої глибокі знання не лише в галузі анатомії, але й фізики.
Пов'язуючи структуру з функцією, В.О.Бец першим у світі почав вивчати цитоархітектоніку кори великого мозку. Епохальною подією в історії нейроанатомії  XIX століття стало відкриття В.О.Бецом у 1874 році гігантських пірамідних клітин у V шарі кори передцентральної звивини та прицентральної часточки великого мозку. В.ОБец не тільки описав ці клітини (які відтоді в усьому світі називають "клітинами Беца"), але й довів, що вони є морфологічним субстратом локалізації рухового центру, який регулює діяльність скелетних м'язів. Таким чином Володимир  Олексійович став засновником вчення про морфологічні основи динамічної локалізації функцій в корі півкуль великого мозку.
Вивчення мікроскопічної будови кори великого мозку принесло київському професору світову славу. Володимир Олексійович опрацював оригінальну методику ущільнення мозку та забарвлення нервових клітин. Цедозволилойому зробити унікальні гістологічні препарати, систематизовано вивчити рельєф півкуль великого мозку та встановити закономірності цитоархітектоніки кори.
У 1872 р. на з'їзді природознавців та лікарів у Лейпцигу професор К.Людвіг, оглянувши колекцію В.О.Беца, запропонував надрукувати атлас малюнків з йо­го препаратів за рахунок Дрезденської академії наук. Але вчений відмовився, бо мріяв видати атлас на батьківщині.
За свої препарати В.О. Бец отримав медаль на Всеросійській мануфактурній виставці у Петербурзі в 1870 р. та медаль на Всесвітній виставці у Відні в 1873 р., де його колекцію було оцінено у 7 000 австрійських гульденів. Як справжній патріот рідної землі, Володимир Олексійович відхилив пропозицію, зроблену йому професором В. Бенедиктом, продати колекцію гістологічних препаратів. Цю колекцію В.О.Бец згодом подарував кафедрі анатомії людини, де вона разом з сигнальним і,  на жаль, єдиним примірником "Атласа человеческого мозга" зберігається і дотепер.
Життя В.О.Беца є взірцем самовідданого служіння анатомії, в якій він вбачав ще й іншу науку — філософію анатомії.
Помер професор В.О.Бец 12 жовтня 1894 року. Могила визначного вченого розташована на схилах Дніпра, в мальовничому і затишному куточку Видубицького монастиря в декількох кроках від собору архистратига Михаїла.