ПОСТАНОВА ОКРУЖНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ ЩОДО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ НМУ ПРОТИ МОЗ

29 вересня 2015року колегією Окружного адміністративного суду м. Києва було винесено постанову у справі № 826/14804/15, якою задоволено позов НМУ ім. О.О.Богомольця до МОЗ України про визнання протиправними дій з надання згоди на продовження строку дії договору оренди. 

Суть спору полягала в наступному: МОЗ України, як орган, до сфери управління якого належить НМУ ім. О.О.Богомольця, має повноваження з надання згоди на укладення договорів оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі НМУ, та на продовження строку дії раніше укладених договорів. В той же час, відповідно до імперативного припису ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», прийняття власником рішення про використання майна для власних потреб є безумовною підставою для відмови в продовженні строку дії договору оренди. НМУ в особі вищого органу самоврядування – Конференції трудового колективу – було прийнято рішення щодо використання приміщень одного з гуртожитків, раніше переданих в оренду для розміщення кафе-піцерії, для власних потреб. Про прийняте рішення НМУ завчасно, в січні 2015року, повідомило МОЗ, яке, в свою чергу, повідомило ФДМУ про ненадання згоди на продовження строку договору оренди. Однак, через 5 місяців, безпосередньо перед закінченням строку дії договору, в міністерстві почалися незрозумілі події, результатом яких стала поява листа про надання згоди на продовження строку дії договору оренди. При цьому, лист з’явився майже через місяць після закінчення строку дії договору. Такі безвідповідальні дії МОЗ створили колізію та правову невизначеність, яку сторони не змогли розв’язати в досудовому порядку навіть із залученням ФДМУ. 

Паралельно орендарем, якого завчасно попередили про те, що договір не буде продовжено, було розпочато шалену кампанію в ЗМІ, спрямовану на паплюження репутації НМУ та її керівництва, до якої долучилися всілякі «громадські активісти». В зв’язку з цим НМУ звернулося з позовом до суду, обґрунтовуючи його положеннями Закону України «Про вищу освіту» про автономію вищих навчальних закладів та про заборону втручання в господарську діяльність закладів з боку органів управління, а також положеннями Господарського кодексу України про встановлення для права господарського відання режиму захисту, як для права власності. Розуміючи неправомірність своїх дій, МОЗ намагалося закрити провадження у справі, посилаючись на його непідвідомчість адміністративному суду, проте, суд надав належну оцінку і цим доводам, і запереченням МОЗ по суті спору, відмовивши в задоволенні заяви про закриття провадження у справі та задовольнивши позовні вимоги. При подачі позову НМУ виходив з того, що згоду на продовження строку дії договору оренди було оформлено відповідним рішенням МОЗ, проте, суд встановив, що її було оформлено лише листом, який не може вважатися рішенням у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, відтак, не може визнаватися неправомірним. 

Натомість, суд визнав неправомірними дії МОЗ України з надання згоди на продовження строку дії договору оренди приміщення, щодо якого НМУ, як балансоутримувачем,  прийнято рішення про використання для власних потреб, а також зобов’язав МОЗ утриматися в майбутньому від надання згоди на укладення договорів оренди або продовження строку дії договорів оренди щодо майна, яке перебуває на балансі НМУ та щодо якого ним прийнято рішення про використання для власних потреб. 

Рішення суду від 29.09.2015р. є не тільки перемогою колективу НМУ, але й перемогою всієї академічної громади у справі захисту своєї автономії від держави, гарантованої Законом, з існуванням якої не можуть змиритися окремі чиновники. Також це рішення є свідченням оновлення судової системи та демонструє готовність судової влади захищати справедливість, незважаючи на персоналії.