ДО 180-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ. З КОЛЕКЦІЇ ФОНДУ РІДКІСНИХ І ЦІННИХ ВИДАНЬ БІБЛІОТЕКИ НМУ. ПІДВИСОЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВАЛЕР’ЯНОВИЧ (24.05.1857 – 22.01.1913)

Володимир Валер’янович Підвисоцький – вчений-патолог, мікробіолог і ендокринолог, доктор медицини (1886), професор (1887), член-кореспондент Військово-медичної академії (1900), завідувач кафедри загальної патології Університету Св. Володимира (1887–1900), директор та завідувач відділу загальної патології Інституту експериментальної медицини в Петербурзі (1905-1913). Учень П. І. Перемежка.

Народився в селі Максимівка Чернігівської губернії у дворянській родині. Після закінчення в 1877 р. Житомирської гімназії поступив на медичний факультет Університету Св. Володимира. Закінчивши повний курс навчання, переїхав до Петербурга, де після відповідних іспитів у Військово-медичній академії в 1884 р. одержав звання «лікаря» з відзнакою та дворічне відрядження за кордон для підготовки докторської дисертації. На формування наукових поглядів В. В. Підвисоцького вплинули роботи Клода Бернара, Рудольфа Вірхова, Віктора Васильовича Пашутіна, у  яких експериментальний метод досліджень у галузі патології став головним. Тема дисертації В. В. Підвисоцького – « Возрождение печеночной ткани у млекопитающих животных (экспериментальное исследование)». Робота виконувалася в Німеччині (Тюбінген) у лабораторії Циглера та мала експериментально-морфологічний характер.

У липні 1886 р. В. В. Підвисоцький повернувся з-за кордону, склав іспити та блискуче захистив дисертацію, за яку Вчена рада Університету Св. Володимира надала йому ступінь доктора медицини. Офіційними опонентами на захисті виступили видатні вчені – професор Н. А. Хржонщевський, професор Г. М. Мінх та професор В .О. Бец. Робота отримала високу оцінку. Автор уперше довів здатність печінки до регенерації при втраті нею певної кількості загальної маси гепатоцитів.

Після захисту дисертації В. В Підвисоцький ще рік продовжував працювати в наукових лабораторіях Німеччини та Франції. Наприкінці 1886 р. за поданням В. В. Пашутіна конференція Військово-медичної академії одноголосно визнала В. В. Підвисоцького приват-доцентом із загальної та експериментальної патології.  У липні 1887 р. В. В. Підвисоцький був призначений приват-доцентом кафедри загальної патології Університету Св. Володимира, а з 1 серпня – у зв’язку з виходом на пенсію, професора Н. А. Хржонщевського, затверджений екстраординарним професором кафедри.

Київський період у діяльності В. В. Підвисоцького став найбільш плідним. Повною мірою розкрився його багатогранний талант як видатного вченого, блискучого педагога, відомого громадського діяча. У цей час разом зі своїми талановитими учнями він працював над проблемою регенерації за умов норми та при патології (на прикладі залозистих органів); реактивності та імунітету; над питаннями етіології пухлин; актуальними питаннями інфекційної патології, бактеріології та епідеміології. У ці роки він опублікував роботи з морфології холерного вібріону та збудника сибірської виразки.

У 1891 р. побачив світ підручник «Основы общей патологии: Руководство к изучению физиологии больного человека» у 2-х томах. Навчальне керівництво витримало 4 видання(1894,1899.1905) як в Росії, так і за кордоном кількома іноземними мовами (грецькою, німецькою, японською, французькою).

У 1896 р. В. В. Підвисоцький заснував один з найкращих медичних журналів «Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии», згодом-  щотижневу газету «Русский врач».

В. В. Підвисоцький був блискучим лектором. Окремі його лекції (зокрема з бактеріології) збирали величезні аудиторії, відрізнялися глибиною та новизною аналізу проблем, які розглядалися.

В. В. Підвисоцький був творцем великої наукової школи, особливість якої – різноплановість вивчення проблем. Серед його учнів  були не тільки патофізіологи та патологоанатоми, але й клініцисти, бактеріологи, імунологи і епідеміологи. Найвідомішими його учнями були професори: О. О. Богомолець, Д. К. Заболотний, А. Ф. Маньковський, В. А. Таранухін та багато інших.

Від 1905 р. В. В. Підвисоцький очолював Імператорський інститут експериментальної медицини в Петербурзі.

Помер Підвисоцький Володимир Валер’янович 22 січня 1913 р.

У колекції фонду рідкісних видань Бібліотеки Національного медичного університету імені О. О. Богомольця зберігаються прижиттєві видання Володимира Валер’яновича Підвисоцького:

–  Юбилейный дар Рудольфу Вирхову : критико-библиографический очерк. –  Киев : Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1892. – 40 с.

– О запасных силах организма и о значении их в борьбе с болезнью: речь произнесена в торжественном общем собрании 3 января 1894 г. на V съезде врачей в память Н. И. Пирогова : редкая книга. –  Санкт-Петербург : Издательство К. Л. Риккера, 1894. –  24 с.

– Новые данные о тончайшем строении поджелудочной железы с историческим очерком учения об анатомическом ее строении (Из гистологической лаборатории Университета Св. Владимира : переплетеное издание. – Киев : В университетской типографии И. Завадского, 1882. – 100 с.

– Основы общей патологии : руководство к изучению физиологии больного человека. Т.ІІ. – Санкт-Петербург : Издание К. Л. Риккера. –  1894. –  305 с.

– Основы общей и экспериментальной патологии : руководство к изучению физиологии больного человека. –  Издание 4-е, существенно переработаное и дополненое – Санкт-Петербург : Издание К. Л. Риккера, 1905. –  922 с.

– Основы общей патологии: руководство к изучению физиологии больного человека. Т.1. –  Санкт-Петербург: Издание К. Л. Риккера, 1891. –  416 с.

                                                                                                     

 

Бібліотека НМУ