Аспірант НМУ розробив модель розрахунку ризиків для онкологічних хворих
19 січня молодий науковець Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Павло Ліщинський успішно захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 22 «Охорона здоров’я» за спеціальністю 222 «Медицина». Свою роботу дисертант присвятив важливій проблемі – визначенню предикторів метастазування папілярної карциноми щитоподібної залози на доопераційному етапі. Це захворювання є найбільш розповсюдженим типом злоякісного новоутворення щитоподібної залози, що у світовій практиці становить близько 85% онкологічних випадків пов’язаних з цим органом.
Засідання спеціалізованої вченої ради відбулося у змішаному форматі під головуванням першого проректора з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти НМУ, професора Олександра Науменка. Онлайн долучився рецензент даного дослідження, доцент кафедри оториноларингології НМУ Максим Тарасенко. Також свою рецензію озвучив доцент кафедри загальної хірургії №2 НМУ Василь Антонів, який зазначив, що навіть при високому відсотку благополучних прогнозів після лікування папілярної карциноми щитоподібної залози, велика частка пацієнтів з цією патологією страждає від метастазування в шийні лімфатичні вузли. Навіть у пацієнтів із клінічно не враженими лімфатичними вузлами, частота метастазування в шийні лімфатичні вузли коливається від 20-50%. Тож зменшення випадків гіпердіагностики та агресивної лікувальної тактики папілярної карциноми щитоподібної залози є клінічно актуальним і важливим для пацієнтів.
Науковими керівниками опрацьованої Павлом Ліщинським теми виступили проректор з наукової роботи та інновацій НМУ, професор Сергій Земсков та директор Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, професор Олександр Товкай. За їх участі дисертанту вдалося розробити методику оцінки сукупності факторів підвищеного ризику місцевого метастазування папілярної карциноми щитоподібної залози, використовуючи багатофакторний аналіз. Також він запропонував математичну модель ранжування ризику місцевого метастазування папілярного раку щитоподібної залози на основі доопераційних клінічних предикторів. Її можна використовувати для прийняття рішень щодо об’єму лімфодисекції шиї, особливо в умовах відсутності інтаропераційного (в ході оперативного втручання) експрес-гістологічного дослідження у деяких медичних закладах України.
Сформовані дисертантом висновки демонструють, що частота виявлення метастазів за результатами післяопераційної преімплантаційної генетичної діагностики, при умові відсутності цитологічної верифікації метастазів на доопераційному етапі, становить 25,8%, що є аргументом на користь виконання профілактичної центральної дисекції (хірургічна операція, при якій видаляються лімфатичні вузли) шиї.
Присутні вчені дійшли висновку, що робота Павла Ліщинського має суттєву наукову новизну та практичне значення.
Вітаємо дисертанта та його наукових керівників з чудовим результатом!
Пресцентр НМУ
