22 січня – День Соборності України
Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Через сторіччя після проголошення Акта Злуки соборність залишається на порядку денному національних завдань. В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти. Бо нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього.
Із огляду на історичне минуле, з кінця XVIII століття українські землі були розділені між різними імперіями, тож соборність для українців завжди була вершиною прагнень суспільного життя. Від другої половини ХІХ століття українська політична єдність стала одним із провідних мотивів національного руху.
Перша світова війна, національні революційні рухи та розпади імперій наблизили втілення ідеалу соборності. У Києві в 1917 році постала Українська Центральна Рада, яка проголосила Українську Народну Республіку (УНР). А в Галичині після Листопадового чину 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові, що на Київщині, представники ЗУНР і УНР підписали «Передвступний договір», який ратифікували 3 січня 1919 року на першому засіданні Української Національної Ради.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулося проголошення «Універсалу Директорії Української Народної Республіки», який ми символічно називаємо Актом Злуки. Міністр закордонних справ ЗУНР Лонгин Цегельський оголосив грамоту, ухвалу УНР, і передав її голові Директорії Володимиру Винниченку. У відповідь член Директорії Федір Швець зачитав Універсал: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.
Через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Але після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР у 1919 році ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.
За часів радянського тоталітарного режиму День Соборності не відзначався. Перше в Україні по-справжньому масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в Хусті. А от живий ланцюг єднання від Івано-Франківська до Києва українська патріотична громадськість утворила з нагоди 71-ї річниці проголошення злуки УНР та ЗУНР 21 січня 1990 року. Акція стала провісником майбутнього падіння СРСР і постання незалежності України. Пам’ять про власну державу надихала на продовження визвольної боротьби, що зрештою завершилася відновленням незалежності в 1991 році.
Для України соборність – це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Бо соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації – фундаменту для побудови демократичної держави.
Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії, в єдності – сила українського народу. Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Цілісність держави буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.
Пресцентр НМУ за інформацією Українського інституту національної пам’яті
