#МедичнаПросвіта: до Всесвітнього дня обізнаності про шизофренію

Шизофренія – це ендогенне проградієнтне (процесуальне) психічне захворювання, котре зазвичай дебютує у молодому віці (16-30 років) і характеризується як основними (негативними), дефіцитарними розладами – апатією, аутизмом, абулією, дисоціацією психічної діяльності, так і додатковими — маренням, ілюзіями і галюцинаціями, рухово-вольовими, а також афективними симптомами та когнітивними порушеннями. У межах інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта фахівці кафедри психіатрії та наркології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця інформують про ранні симптоми, лікування хворих на шизофренію та розвінчують міфи про це захворювання.

Які причини виникнення шизофренії?

Специфічного етіологічного чинника шизофренії не виявлено. За даними ВООЗ, причини і механізми її розвитку доцільно розглядати використовуючи мультифакторний підхід.

Хто належить до групи ризику?

Сама по собі, через щось окремо, така хвороба не виникає. Це має бути комбінація генетичних і негенетичних факторів. До цього захворювання приблизно однаково схильні і чоловіки, і жінки.

Як зрозуміти, що у людини шизофренія?

Клінічно дуже поліморфне (різноманітне) захворювання, тобто симптоми варіюються за кількістю та якістю. Існують різні типи початкового розвитку та форми захворювання, це має визначати лише спеціаліст – лікар-психіатр. Діагноз шизофренії ґрунтується на виявленні процесуального формування специфічної дефіцитарної симптоматики і своєрідного дефекту особистості.

Продромальний період: ця стадія передує психозу і впродовж неї виникають загальні симптоми ( тривога, депресія, окремі психотичні симптоми), а саме відчуття зміни власної особистості або навколишнього середовища, відчуття переслідування або стеження, короткотривалі ілюзії чи галюцинації. Відмова від соціальних контактів та зниження трудової та функціональної продуктивності можуть бути першими ознаками виникнення шизофренії, особливо у людей із наявністю випадків шизофренії у сім’ї. Раннє лікування може відтермінувати початок психозу. У випадку підозри на наявність продромальної стадії пацієнта слід скерувати у спеціалізований заклад для обстеження.

Що необхідно робити, якщо людина виявила у себе або у своїх близьких ознаки шизофренії?

Звернутися до лікаря-психіатра. Діагноз встановлюють за наявності симптомів, характерних для шизофренії впродовж, принаймні, одного місяця та за наявності зниження функціональних можливостей. Фізикальні та лабораторні дослідження проводяться лише для виключення соматичних захворювань, які можуть супроводжуватися психотичними симптомами (наприклад, неврологічні та ендокринологічні захворювання), та психозів, викликаних зловживанням психоактивними речовинами. Важливим є раннє виявлення продромальних і початкових симптомів захворювання. Пацієнт повинен почати лікування ще до початку першого епізоду психозу. Чим раніше почнеться лікування, тим кращий його прогноз.

Чи правдивою є інформація, що:

а) у 60% випадків шизофренію спричиняє стрес?

Стрес не спричиняє шизофренію, це – міф! Стрес-діатез модель може бути використана для пояснення розвитку шизофренії. Згідно з цією моделлю генетика та/або ранній розвиток сприяють розвитку схильності до захворювання, а стресовий фактор може лише ініціювати захворювання.

б) люди з шизофренією небезпечні та мають бути ізольовані?

Ні. Лише деякі люди, які хворіють на шизофренію схильні до агресивної поведінки, але ця поведінка не є основною характеристикою шизофренії і частіше спостерігається у хворих, що не отримують лікування.

в) якщо батько чи мати хворіють на шизофренію, то з ймовірністю 10% шизофренія передасться дитині?

Така статистика описується у дослідженнях.

г) до 70% хворих на шизофренію можуть вести нормальне життя, досягати професійних успіхів при дотриманні лікарських приписів?

На жаль, у більшості випадків шизофренія супроводжує хворого протягом усього його життя, однак вона досить добре піддається лікуванню сучасними препаратами та відповідною підтримувальною терапією, що надає пацієнтам шанс жити активним і повноцінним життям. Лікування спрямоване на усунення або полегшення симптомів, запобігання розвитку нових епізодів психозу й покращення психосоціальної продуктивності та якості життя. Лікування передбачає комбінацію медикаментозної і психосоціальної терапії. Важливе значення має активна участь пацієнта в цьому процесі. Майже третина хворих на шизофренію, загалом, ведуть соціально компенсований спосіб життя, не помічаючи проявів недуги. Ще третина таких пацієнтів упродовж життя помічають психопатологічні вияви, але при цьому зберігають здатність до досить адаптивного співіснування у суспільстві. І лише третина недужих через виражені психічні розлади потребує частої госпіталізації. Можливо, не всі випадки вдається вилікувати, але результати світових досліджень дозволяють робити сприятливі прогнози.

ґ) хворі на шизофренію потребують чуйності, підтримки, розуміння з боку оточуючих?

Люди, які страждають на будь-яке захворювання, потребують чуйності, підтримки, розуміння з боку оточуючих. Будь-який діагноз не має бути стигмою!

Автори: професор кафедри психіатрії та наркології НМУ імені О.О. Богомольця Олександр Напрєєнко,

доцентка кафедри Вікторія Бабич

Інфографіка: Пресцентр НМУ