НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

09.02.2008
ГУМАНІТАРІЇ УНІВЕРСИТЕТУ НА ВИСОТІ
 
Цього року відзначалася 89-та річниця проголошення Акту Злуки Західноукраїнської та Української народних республік – подія доби визвольних змагань, яка  давно і заслужено відзначається як День Соборності України. Саме цій передювілейній даті і була присвячена конференція, організована гуманітарними кафедрами нашого університету, що відбулася 8 лютого 2008 р. в аудиторії №1 морфологічного корпусу.
Конференція була відкрита проректором з наукової роботи, професором В.Г. Коляденком, котрий підкреслив важливість даної події. Історичну канву  та аналіз непростих процесів часів кривавої громадянської війни висвітлив у своєму виступі завідувач кафедри соціології, доктор історичних наук, професор В.П. Ляхоцький. Він наголосив на загрозі регіоналізму і сепаратизму, котра не дала відбутись незалежній Україні на початку ХХ ст. і яка знову ставить під сумнів соборність нашої держави. У виступі завідувача кафедри філософії, доктора філософських наук, професора М.В.  Попова була привернута увага слухачів до самого поняття соборності, єдності народу та його культури. Доповідач завершив її власним віршем, присвяченим цій важливій події в українській історії, котрий жваво сприйняла студентська аудиторія. Студенти з великим зацікавленням вислухали проповідь ректора Київської духовної академії, єпископа Димитрія УПЦ Київського патріархату, котрий спираючись на духовні твори митрополитів Іларіона та Петра Могили, Григорія Сковороди прослідкував за процесом створення християнською думкою концепції соборності від часів Київської Русі і до сьогодення. Церква завжди розуміла під соборністю не лише територіальне об’єднання розділеного народу, а перш за все його духовне єднання навколо спільних християнських ідеалів. Завершив конференцію виступ завідувача кафедри україністики, доктора філологічних наук, професора А.Б. Гуляка, котрий розповів присутнім про прагнення до єднання, що було притаманне основоположникам української літератури. Вони –  провідники українського народу – ще задовго до вікопомних подій 1919 року готували ґрунт під майбутнє України. Його виступ, який завершився поетичними рядками про недопустимість розділяти українців на своїх і чужих, був зустрінутий бурхливими оплесками слухачів.