Кафедра біології

Історія кафедри

Кафедра біології організована в Київському медичному інституті у 1924 р. До цього викладання біології студентам медичного факультету Київського університету здійснювалось лише у формі читання лекцій з ботаніки та зоології. У ті роки лекції читали такі відомі вчені, як професор І.Ф. Шмальгаузен, професори ботаніки О.В. Баранецький і К.А. Пурієвич, відомий дослідник безхребетних Чорного моря професор М.В. Бобрецький. Спеціально для студентів медичного факультету професор І.Ф. Шмальгаузен підготував короткий курс «ботаніки».

Після перетворення медичного факультету в медичний інститут створені самостійні кафедри ботаніки та зоології, лекційні курси на яких читали академік О.В. Фомін і професор М.М. Воскобойников, відомий спеціаліст з порівняльної анатомії хребетних. На базі цих кафедр утворена кафедра біології, її очолив відомий фізіолог рослин професор Є.В. Вотчал. У перші роки науковий напрямок кафедри ще не визначився, і професори, які читали окремі курси із зоології та паразитології, проводили наукові дослідження на відповідних кафедрах університету.

Систематичні наукові дослідження на кафедрі біології Київського медичного інституту почались з приходом професора М.В. Черноярова, який очолював її з 1930 по 1939 р. Основний напрямок його наукових робіт – вивчення гаметогенезу і запліднення у рослин і тварин. Професор М.В. Чернояров вивчав редукційний поділ у рослин, а його учениця К.Ю. Кострюкова – гаметогенез у вищих рослин, її докторська дисертація виконана і захищена у Київському університеті.

Професор К.Ю. Кострюкова очолила кафедру в 1941 р. і керувала нею до 1968 р. У ці роки проводились дослідження мітотичного і немітотичного поділів клітин, а також вивчалась внутрішньовидова постійність числа і форм хромосом. На жаль, отримані дані трактувались з позицій “мічурінської” біології, уявлень про виникнення клітин із неклітинної живої речовини, переконань у хибності положень генетики. Незважаючи на це, на кафедрі виконаний ряд цікавих робіт з вивчення сперматогенезу в хребетних і безхребетних тварин, а також процесу запліднення при різних впливах на репродуктивну функцію.

У 1968 р. кафедру очолив професор В.Д. Дишловий, який керував до цього створеною ним першою в республіці медико-генетичною лабораторією. З його приходом здійснена перебудова діяльності кафедри, співробітники включились у виконання комплексних наукових тем, актуальних для теорії і практики медицини, що вимагала застосування сучасних методів наукових досліджень (культивування клітин, каріотипування, електронної та люмінісцентної мікроскопії, цитофотометрії, авторадіографії тощо). Основний науковий напрямок кафедри у ці роки – цитогенетичні та ембріологічні дослідження. Проведений математичний аналіз механізмів розмноження клітин, створена модель інтерфазного ядра еукаріот, вивчено значення функціонального стану хромосом у процесах саморегуляції і в патогенезі хромосомних хвороб. Крім того, вивчалась дія різних факторів на біологічні об’єкти та організм людини. Внеском кафедри у практику охорони здоров’я став запропонований професором В.Д. Дишловим цитологічний експрес-метод характеристики загального стану організму на основі оцінки особливостей ядер букального епітелію (каріограма).

У 1989-1991 рр. кафедрою біології завідував відомий український учений, спеціаліст у галузі фізіології рослин академік НАН України К.М. Ситник, одночасно директор Інституту ботаніки НАН України. З 1989 р. по 1992 р. завідувач відділу цього ж інституту відомий ботанік, член-кореспондент НАН України С.П. Вассер був одночасно професором кафедри.

З 1991 року завідувачем кафедри біології є нині академік НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений вчитель України, доктор біологічних наук, професор О.В. Романенко, який започаткував нові актуальні наукові напрямки в галузях медичної біології, екофізіології людини і тварин, загальної екології; розвинув фундаментальні та прикладні дослідження з вивчення модуляторної ролі біологічно активних сполук вітамінної природи і їх похідних у нервово-м’язовій передачі й мембранних процесах, шляхів дії токсинів природного походження та їх нейтралізації, адаптації організмів до впливу в урбаекосистемі чинників її техногенної трансформації; заклав основи підручникотворення з медичної біології й формування комплексу навчальних книг для забезпечення природничо-наукової підготовки студентів.