НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Історичний нарис

 

Стоматологічний факультет: шлях довжиною у століття

 

Наприкінці 19 століття згідно із законом 1891 року «О преобразовании обучения зубоврачебного искусства» існувало два звання для спеціалістів із зуболікування: дантист і зубний лікар. Звання дантиста отримувалось через навчання в приватному кабінеті дантиста за індивідуальною програмою з наступним складанням іспиту комісії при університеті. Дантисти були обмежені в професійних правах: наприклад, вони не повинні були займатися лікуванням захворювань порожнини рота, крім хвороб зубів. Звання зубного лікаря отримували випускники зуболікарських шкіл з 2,5-річним курсом навчання за затвердженою законом програмою. При цьому потрібно було мати загальну освіту не нижче 6 класів гімназії. Звання зубного лікаря присвоювалось після складання іспиту при медичному факультеті. Обидві категорії спеціалістів зуболікарської справи загальномедичної освіти не отримували і до розряду лікарів не належали. Проте існували і лікарі з вищою освітою, що спеціалізувались на зуболікуванні: вони називались лікарі-одонтологи.

 

1 жовтня 1918 року вийшов декрет Народного комісаріату охорони здоров’я про реформу зуболікарської освіти, в якому говорилося: «Отныне зубоврачебное образование будет неразрывно связано со всей системой высшего медицинского образования». Влітку 1919 року Наркомохоронздоров’я видав декрет про передачу зуболікарської освіти медичним факультетам університетів і про закриття приватних зуболікарських шкіл, перетворивши їх на Державні Зуболікарські Клініки, що існували як навчально-допоміжні установи при медичних факультетах університетів. Наркомом охоронздоров’я України було вирішено в негайному порядку відкрити замість зуболікарських шкіл Вищий науково-навчальний заклад – Державний Одонтологічний Інститут із чотирирічним курсом навчання. Що було далі, описує професор Л.А.Білейкін у статті 1924 року: «Советская власть так тепло, так заботливо относилась к одонтологическому образованию, что, оставляя Киев, Народный Комиссар Здравоохранения выдал мне, как заведующему Одонтологическим Институтом, сто тысяч рублей на поддержку Института с предложением постараться сохранить его до вторичного прихода Советской власти, который предполагался в скором будущем…. Институт, в котором обучались 200 студентов, просуществовал до октября 1920 г…. 18-го октября 1920 г. Киевским Губисполкомом был издан приказ, коим Одонтологический Институт был присоединен к Институту Здравоохранения (ныне Медицинский Университет), как отдельный его факультет.»

Так був створений перший Одонтологічний факультет в Україні, а його деканом був призначений Костянтин Прокопович Тарасов.

У ті далекі часи стоматологічний факультет не завжди користувався попитом серед молоді:

«Предпочтение Медфакультета среди молодежи, стремящейся к высшему медобразованию и связанным с ним правами, естественно. Сущность молодого Одонтологического факультета еще недостаточно известна, и его цель обывателями представляется, как уменье владеть козьей ножкой и замазывать дырявые зубы, что не оправдывает четырехлетнего учения, так как еще один год, и можно быть «настоящим врачом» с правом практики по всем специальностям, в том числе и по зубоврачеванию. Сознательно избирают Одонтфак пока не многие. …Некоторую часть этой убыли надо отнести на счет уволенных за невзнос платы…значительное же количество убывших уже при зачислении на факультет считало свое пребывание на нем временным, вследствие отсутствовавшей в приемный период возможности удовлетворить их желанию и праву поступить на Медицинский факультет» (К.П. Тарасов, из отчетного обзора одонтологического факультета КМИ за 1922–1923 уч.г.)

 

У 1930 році одонтологічний факультет був перейменований у стоматологічний, а в 1931 р. він був перетворений (реорганізований) у самостійний Київський Стоматологічний інститут. Це значно підняло авторитет професії стоматолога серед молоді, інститут перестав відчувати нестачу абітурієнтів. Інституту були надані клінічні бази по вулицях Хрещатик, 50, бульвару Шевченка, 17, Пушкінській, 22 і Базарній, 18. У 1931 р. при Київському інституті ортопедії і травматології була відкрита клініка щелепно-лицевої хірургії, спочатку на 16 ліжок, а з 1937 р. – на 40 ліжок, яка діяла на цій базі до 1964 р. В довоєнний період деканами були Соломон Наумович Вайсблат  (1935-1938 рр.) й Ісак Соломонович Гінзбург (1938-1940). Перед війною, з 1931 по 1940 рр., Київський стоматологічний інститут підготував 1250 лікарів-стоматологів.

 

З початком війни, у червні 1941 р., Київський стоматологічний інститут був евакуйований спочатку до м. Харкова, а потім – до м. Фрунзе, де він працював як факультет медичного інституту. Більшість співробітників кафедр надавали медичну допомогу в госпіталях та інших лікувальних закладах. Чимало викладачів та студентів і випускників опинились на фронті. Після визволення Києва у 1943 р. стоматологічний факультет був відновлений у складі медичного інституту. Із демобілізацією почали повертатися до Києва співробітники кафедри.

 

 

 

У 1945 році стоматологічний факультет вже вдруге був реорганізований у стоматологічний інститут. Поступово розширювалися його навчальні бази, формувалися наукові та педагогічні кадри. У 1947–1948 навчальному році в інституті навчалося близько 1000 студентів.

 

Наказом №750 МОЗ УРСР від 31.12.1954 р. з 1 лютого 1955 року Київський медичний стоматологічний інститут було ліквідовано, і на його базі організовано стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця. Реорганізація сприяла значному поліпшенню навчально-методичної роботи на профільних кафедрах, зріс рівень викладання теоретичних та загальномедичних дисциплін. Факультет очолювали такі видатні постаті, як Олександра Пилипівна Кисельова (у 1955-1960 рр.), Микола Федорович Данилевський (у 1960-1962 і у 1966-1970 рр.), Василина Степанівна Коваленко (у 1962-1966 і у 1971-1985 рр.), Анатолій Павлович Грохольський (у 1985-1988 рр.), Джон Васильович Дудко (у 1988-1993 рр.). У 1964 р. була збудована основна клінічна база стоматологічного факультету НМУ – стоматологічний корпус, при будівництві якого враховувалась специфіка профільних кафедр. А на фото клінічних консультацій можна впізнати молодих викладачів, яким судилося невдовзі очолити кафедри провідного факультету України.

 

Сьогодення, народжене столітньою історією

 

Фантомні класи

Лабораторії

Операційні

Лекційні аудиторії

Головний скарб факультету – люди, що на ньому працюють

Кафедра терапевтичної стоматології.

Зав. кафедрою – д.м.н., професор Анатолій Борисенко: «Основою виходу наукової стоматології на якісно новий рівень є досягнення в майбутньому високого економічного розвитку України на рівні країн Європи і високий рівень фінансування наукової сфери стоматологічної галузі. Потужні кадрові стоматологічні нашої країни здатні забезпечити цей якісний «прорив».

 

Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії.

Зав. кафедрою – член-кореспондент Національної академії медичних наук України, заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за 2019 р., д.м.н., професор Владислав Маланчук: «У недалекому майбутньому я бачу керівників, викладачів і співробітників університету, факультету громадянами планети, патріотами України, найкращими професійними, досвідченими, чесними фахівцями, які думають і діють спочатку для користі українського народу і Батьківщини, для студентів і пацієнтів, для науки, кафедри, факультету, університету, а лише потім – для себе, бо отримують гідну їхньому професіоналізму і якості роботи заробітну плату, умови роботи та належне ставлення як з боку соціуму, так і держави».

 

Кафедра ортопедичної стоматології.

Зав. кафедрою – професор Валерій Неспрядько, заслужений діяч науки і техніки, д.м.н., професор: «Найважливішими складниками успішного розвитку стоматологічної галузі в майбутньому є позитивний досвід інших країн, державна підтримка цієї професійної сфери, належна матеріальна база для навчання і для роботи лікаря-стоматолога. А ще повинен бути багатим народ».

 

Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку.

Зав. кафедрою – професор Людмила Яковенко: «У майбутньому я бачу стоматологічний факультет із визначеними стоматологічними спеціальностями різного профілю, висококваліфікованими викладачами та вмотивованими студентами. Гадаю, це буде

інституція на базі розбудованої, оснащеної університетської стоматологічної клініки із підрозділами стаціонарної щелепно­лицевої хірургії (для дорослих та дітей)».

 

Кафедра ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології

Зав. кафедрою – заслужений діяч науки і техніки, д.м.н., професор Петро Фліс: «Ортодонтія – одна з найперспективніших спеціальностей у сучасній стоматології. Брекети на сьогоднішній час уже є не панацеєю, а звичайним інструментом для лікування. Але у всьому світі розуміють, що найважливіше – це профілактика. Профілактика в ортодонтії – це дитяче зубне протезування і значний арсенал знімної апаратури. Майбутнє – за сучасними методами анкоражу, цифровими технологіями виготовлення ортодонтичних апаратів та ортогнатичною хірургією, яка без участі ортодонтів неможлива».

Кафедра дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань.

Зав. кафедрою – професор Олександр Савичук: «У майбутньому я уявляю факультет із найбільшою і найкращою клінічною базою в Європі, з високими рейтинговими показниками, що забезпечать місце серед 10 найкращих стоматологічних факультетів світу. Я гордий за свій університет і заздрю професійним можливостям випускників через 50 років».