НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Декани медичного факультету №3

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\2. Sheftel.jpgШефтель Анатолій Якович 

перший декан педіатричного факультету, очолював факультет з 1933 по 1935 роки, з 1936 по 1938 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячої хірургії та ортопедії.

У 1917 році закінчив медичний факультет Київського медичного університету імені академіка О.О. Богомольця, в період евакуації в Челябінську очолював кафедру травматології та військово-польової хірургії.

Наукові дослідження присвячені хірургії опорно-рухового апарату, організації дитячої хірургічної допомоги дітям в Україні.

 

 

 

"Описание: G:\сайт\Фото Деканів\3. Kolner.jpgКольнер Рахіль Юріївна

декан педіатричного факультету з 1935 по 1936 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії лікувального факультету.

У 1925 році закінчила Харківський медичний інститут.

Є автором понад 70 наукових праць, присвячених діагностиці, клініці та лікуванню захворювань печінки у дітей.

 

 

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\4. Cherkasov.jpg

Черкасов Олександр Володимирович

декан педіатричного та лікувального факультетів з  1938 по 1948 роки,  кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячих хвороб. Головний педіатр МОЗ УРСР.

У 1916 році закінчив медичний факультет Київського медичного університету імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 100 наукових праць, присвячених проблемам туберкульозного менінгіту, дифтерії, кишкових інфекцій. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора.

 

 

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\5. Hohol.jpg

Хохол Олена Миколаївна

декан педіатричного факультету з 1948 по 1952 роки, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН СРСР, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб, згодом – кафедри госпітальної педіатрії, Заслужений діяч науки УРСР.

У 1921 році закінчила Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця.

Є автором близько 80 наукових праць, присвячених питанням фізіології і патології раннього дитячого віку, хворобам шлунково-кишкового тракту, туберкульозу, питанням вигодовування дітей першого року життя і розроблення іонічного молока. Голова Республіканського і Київського міського наукового Товариств педіатрів, Член правління Всесоюзного Товариства педіатрів. Нагороджена орденом Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями.

 

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\6. Horodetska.jpg

Городецька Емма Генріхівна

декан педіатричного факультету з 1952 по 1957 роки, доктор медичних наук, професор кафедри факультетської педіатрії, завідувач кафедри дитячих хвороб санітарно гігієнічного та стоматологічного факультетів.

У 1924 році закінчила медичний факультет Саратовського медичного університету.

Засновник розробок із захворювання підшлункової залози у дітей.

 

 

 

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\7. Fedorovskiy.jpg

Федоровський Олексій Олександрович

декан педіатричного факультету з 1957 по 1958 роки, доктор медичних наук, професор кафедри факультетської хірургії, засновник та перший завідувач кафедри хірургії педіатричного факультету, Заслужений діяч науки УРСР, лауреат державної премії УРСР.

У 1921 році закінчив Харківську медичну академію.

Праці О.О. Федоровського присвячено питанням експериментальної та клінічної хірургії, зокрема проблемі переливання крові й кровозмішувачів. Член Міжнародного товариства трансфузіологів і почесний член Всесоюзного та Українського товариства хірургів. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступені, «Знак Пошани» і медалями.

 

 

Описание: G:сайтФото Деканів8. Dmytrieva.jpg

Дмитрієва Неоніла Михайлівна 

декан педіатричного факультету з 1958 по 1962 роки, доктор медичних наук, професор кафедри фармакології, завідувач кафедри фармакології.

У 1937 році закінчила Харківський медичний інститут.

Є автором понад 100 наукових праць, присвячених впливу серцевих глікозидів на функції і метаболізм міокарда.

 

 

 

 

Описание: G:сайтФото Деканів9. Kurylin.jpg

Курилін Іван Авксентійович

декан педіатричного факультету з 1962 по 1966 роки, лікар-отоларинголог, доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки УРСР, Лауреат Державної премії УРСР, завідувач кафедри отолариноларингології.

У 1941 році закінчив Алма-Атинський медичний інститут. В роки Великої Вітчизняної війни служив командиром санітарної роти, старшим лікарем Піхотного полку Сталінградського і Донського фронтів, потім працював ординатором хірургічного госпіталю 7-ї Гвардійської армії. Двічі був поранений.

Автор близько 170 наукових праць, в тому числі 6 монографій, 14 винаходів, 26 рацпропозицій, присвячених питанням новоутворень ЛОР-органів, склеромі, отитам у дітей, тонзилярним патологіям, реконструктивно-відновній хірургії.

Вперше в світовій оториноларингології застосував полімерні матеріали (тефлон, лавсан) для заміни дефектів кісткового і хрящового скелету носа, гортані і трахеї. Запропонував унікальний набір інструментів для видалення склеромних інфільтратів з гортані, трахеї і бронхів.

Використання сітчастих аллотрансплантантів в пластичній ЛОР-хірургії поклало початок новому розділі аллопластики ЛОР-органів. У 1979 році його клініка стала Центром реконструктивно-відновної хірургії ЛОР-органів в Україні.

Талановитий вчений та педагог, створив наукову школу оториноларингологів. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступені, «Знак Пошани», «За оборону Сталінграда», Заслужений винахідник СРСР.

 

Описание: Чеботарьова

Чеботарьова Віра Дмитрівна

декан педіатричного факультету з 1966 по 1976 роки та з 1984 по1990 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб, Заслужений працівник народної освіти України.

У 1951 році закінчила Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 150 наукових праць, 14 з яких видані за кордоном, 3-х монографій, 3-х підручників і багатьох розділів в підручниках та посібниках, 5 методичних рекомендацій і 3-х винаходів.

Наукові пошуки і досягнення стосуються актуальних проблем педіатрії: вивчення різних проблем дитячої пульмонології, кардіоревматології, стан імунної системи і процес гемокоагуляції при різних захворюваннях у дітей, а також питань дитячої нефрології. В 1995 році її було обрано Членом Міжнародної асоціації дитячих нефрологів.

Суттєвий внесок зробила в удосконалення методів лікування пневмонії, у розуміння сутності патогенезу ревматизму і розробку раціональних методів його лікування та профілактики. Нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради, значком «Відмінник охорони здоров’я» та медалями.

 

Описание: 11. Hudzenko.jpg

Гудзенко Прокофій Микитович

декан педіатричного факультету з 1976 по 1978 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри факультетської педіатрії, лауреат Державної премії УРСР.

У 1939 році закінчив Київський медичний інститут інститут імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 150 наукових праць, зокрема 8 монографій, присвячених проблемам туберкульозу у дітей, стафілококовим захворюванням, кишковим інфекціям.

Головний педіатр МОЗ УРСР, Голова правління наукового Товариства педіатрів УРСР. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

 

 

 

Описание: Трішкова

Трішкова Лія Олексіївна

декан педіатричного факультету з 1978 по 1980 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб.

У 1954 році закінчила Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 160 наукових праць, в тому числі 5 монографій.

Вперше в країні вивчала імунологічний фон формування тяжких форм вірусного гепатиту у дітей, обмін мікроелементів при цій патології, запропонувала методи його корекції. Розробляла проблеми гострих кишкових інфекцій, методи діагностики, лікування та профілактики дифтерії. Перебувала у відрядженні по лінії Червоного Хреста СРСР в Республіці Сомалі. Нагороджена грамотою «За допомогу населенню Республіки Сомалі, яка постраждала від повені».

 

 

Описание: Сидельников

Сідельников Віктор Михайлович

декан педіатричного факультету з 1980 по 1984 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри госпітальної педіатрії (педіатрії № 2 з курсом медичної генетики та неонатології), проректор з наукової, а згодом проректор з лікувальної роботи, член-кореспондент АМН СРСР, РАМН, член-кореспондент НАН і АМН України, Заслужений діяч науки УРСР. Головний педіатр МОЗ УРСР (1970-1972), Головний дитячий кардіоревматолог МОЗ України (1973-1997).

У 1955 році закінчив з відзнакою педіатричний факультет Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 300 наукових праць, 15 монографій, 16 винаходів, присвячених дитячій кардіоревматології, пульмонології, алергології, неонатології, ургентній та екологічній педіатрії. Першим в країні розробив алгоритми діагностики та лікування міокардитів, міокардіодистрофій, серцевої недостатності та аритмій у новонароджених та дітей старшого віку.

Вперше в світі описав найдрібніший дефект міжшлуночкової перегородки. Ініціатор та організатор кардіологічних та алергологічних центрів.

У 1957 році створив Київську міську дитячу клінічну лікарню № 2, де вперше у м. Києві були відкриті спеціалізовані відділення дитячої алергології, кардіології та реанімації.

Науковий керівник Українсько-американської програми з проблем перинатології та неонатології, заклав основи партнерства з педіатрії між Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця та Пенсильванським університетом (США, 1992).

Один з перших професорів-медиків взяв участь у наданні медичної допомоги дитячому населенню з регіону Чорнобильської катастрофи та відкрив новий напрямок роботи клініки – розвиток проблем екологічної педіатрії. Голова Товариства дитячих лікарів України.

Фундатор Української школи дитячої кардіоревматології та алергології. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, чотирма медалями, знаком «Відмінник охорони здоров’я» , Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

 

Описание: 14.Holota.jpg

Голота Владислав Якович  

декан педіатричного факультету з 1990 по 1999 роки.  доктор медичних наук, професор, академік НАН України. Заслужений діяч науки і техніки УРСР.

У 1959 році закінчив Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця. З 1982 року засновник і постійний завідувач кафедри акушерства і гінекології № 3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Автор 340 наукових праць, в тому числі 26 монографії та 2 підручників 26 авторських пропозицій, 4 патентів на винаходи.

Провідне місце в наукових дослідженнях належить розробкам раціонального харчування вагітних, профілактиці гнійно-запальних захворювань в акушерській і гінекологічній практиці, антенатальна охорона плоду та профілактиці перинатальних ускладнень під час патологічного перебігу вагітності.

Вперше в країні науково обґрунтував і практично реалізував санаторно-курортний етап лікувальних реабілітаційних заходів для вагітних. Ініціатор розробки та втілення нових методів профілактики позапланованої вагітності.

Дійсний член Європейської та Всесвітньої асоціацій акушерів-гінекологів; Віце-президент правління Асоціації Українського товариства акушерів-гінекологів. Головний акушер-гінеколог Києва. Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.

 

Описание: Лизогуб

Лизогуб Віктор Григорович

декан медичного факультету №3 з 1999 по 2005 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри факультетської терапії № 2, заступник проректора з наукової роботи, – начальник науково-дослідної частини університету. Заслужений діяч науки і техніки України. Заступник директора Державного фармакологічного центру МОЗ України. Директор Науково-експертного центру лікарських засобів, створених на основі нанотехнологій НАН України (2009).

У 1972 році закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця.

Автор понад 200 наукових праць, в тому числі 3 монографій, патентів на винаходи, методичних рекомендацій, 2 навчальних посібників.

Основні напрямки наукової діяльності – розробка методів діагностики та лікування ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби.

Розроблені сучасні ефективні методи діагностики та лікування ішемічної хвороби серця, які захищені патентами та авторськими свідоцтвами. Вперше показана роль шкіри в ґенезі коронарного атеросклерозу та перебігу ішемічної хвороби.

Член Європейського товариства кардіологів, член президії Українського товариства терапевтів.

 

Описание: Майданник

Майданник Віталій Григорович

декан медичного факультету № 3 з 2005 по 2010 роки, відомий лікар-педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії № 4, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, проректор з лікувальної роботи (1994-2000), академік НАМН України.

У 1980 році закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця, занесений до « Золотої книги пошани» .

Автор 545 наукових праць, у тому числі 26 монографій, 6 підручників та 12 навчально-методичних посібників.

Наукові доробки захищені 3 авторськими свідоцтвами і 32 патентами на винаходи.

Наукові праці присвячені актуальним питанням нефрології, кардіоревматології, вегетології, пульмонології, гастроентерології та ендокринології дитячого віку. Зробив значний внесок у вивчення механізмів розвитку та розробку нових методів діагностики і лікування мікробно-запальних захворювань сечової системи у дітей.

Обґрунтував та розробив нові методи діагностики і лікування пієлонефриту, які широко впроваджені в клінічну практику. За його ініціативою в 1998 році створене перше в Україні дитяче відділення хронічного гемодіалізу, в якому під його керівництвом вперше на основі фрактального аналізу були розроблені критерії адекватності гемодіалізу, що дозволило суттєво покращити надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю.

Основоположник вивчення порушень вегетативної нервової системи та особливостей перебігу психосоматичних захворювань у дітей, запропонував нову їх класифікацію, створив школу дитячих вегетологів та Центр діагностики і лікування вегетативних дисфункцій у дітей (1990).

Протягом останніх років під його керівництвом вивчається проблема артеріальної гіпертензії у дітей.

Вперше в педіатричну практику були впроваджені такі методи дослідження як викликані симпатичні шкірні потенціали, добове моніторування електрокардіограми та оцінка варіабельності серцевого ритму, кристалографічний метод дослідження сечі, добове моніторування артеріального тиску, визначення оксиду азота, методи термографії, нейроміографії і урофлуометрії та ін. Вперше у вітчизняній педіатричній літературі детально описав фіброміалгію, синдром PFAPA, анемію хронічного захворювання, в також синдром хронічної втоми.

Президент Федерації педіатрів країн СНД, віце-президент Асоціації педіатрів України, член Проблемних комісій з педіатрії та нефрології НАМН та МОЗ України, головний педіатр Головного управління охорони здоров’я Київської міської держадміністрації, член Міжнародної асоціації педіатрів та дитячих нефрологів, член редакційних колегій 12 фахових журналів України і Росії.

Його багаторічна лікарська, науково-педагогічна та громадська діяльність відзначена подякою Голови Київської міської держадміністрації (1999), подякою (2007) та Почесною грамотою (2007) МОЗ України. У 2001 році Указом Президента присвоєне почесне звання Заслужений лікар України.

 

 

Описание: Петренко

Петренко Василь Іванович

декан медичного факультету № 3 з 2010 по 2015 роки, лікар-фтизіатр, доктор медичних наук (1997), професор (2001), завідувач кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології (1997).

У 1980 році з акінчив Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця. У 1997 році захистив докторську дисертацію на тему «Система ейкозаноїдів і принципи фармакологічної корекції її порушень у хворих на туберкульоз легень (клініко-експериментальне дослідження)». У 2007-2008 роках – Голова комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу та інших соціально небезпечних хвороб. У 2009-2010 роках – головний фтизіатр міста Києва.

Автор та співавтор понад 250 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 10 патентів на винахід, 2-х раціоналізаторських пропозицій, 5 нововведень, 18 методичних рекомендацій, 2-х навчально-методичних посібників, 7 підручників, з яких «Фтизіатрія» та «Педіатрія» видані українською, російською та англійською мовами, навчального посібника «Туберкульоз і ВІЛ-інфекції/СНІД» .

Основні напрямки наукових досліджень пов’язані з вивченням актуальних проблем фтизіатрії та пульмонології, з особливостями фармакокінетики протитуберкульозних препаратів у хворих із хронічним легеневим серцем.

Провів фундаментальні експериментальні дослідження, спрямовані на вивчення молекулярних механізмів дії препаратів, що використовуються для лікування туберкульозу і неспецифічних хвороб органів дихання, на рівні універсальних сигнальних систем клітини.

Вперше в умовах експерименту клініки визначив принципову можливість фармакологічної корекції порушень системи ейкозаноїдів (лейкотриєни, простацикліни, тромбоксани, простагландини) і циклічних нуклеотидів, які виникають у хворих на туберкульоз, обґрунтував доцільність використання в комплексному лікуванні туберкульозу ессенціальних фосфоліпідів, нестероїдних протизапальних препаратів і флавоноїдів. Працює над удосконаленням питань розвитку екологічної пульмонології, в тому числі проблем, пов’язаних із наслідками аварії на ЧАЕС, запровадженням екологічно безпечних технологій лікування у фтизіатрії і пульмонології. Розробляє та удосконалює методи імунодіагностики та імунокорекції туберкульозу і неспецифічних захворювань легень, а також у їх поєднанні із ВІЛ/СНІДом. Удосконалює існуючі та розробляє нові методи антимікобактеріальної та патогенетичної терапії туберкульозу. Протягом останніх років бере активну участь у розробці нормативно-правових документів щодо туберкульозу.

Очолює Асоціацію фтизіатрів, пульмонологів, торакальних хірургів м. Києва. Засновник та головний редактор журналу «Туберкульоз. Легеневі хвороби. ВІЛ-інфекція» (2010).

Під керівництвом В.І. Петренка підготовлено 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Почесним знаком МОН України «Відмінник освіти», грамотами Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України, Товариства Червоного Хреста.

 

 

Описание: Виговська

Виговська Оксана Валентинівна

декан медичного факультету №3 з 2015 року по теперішній час, доктор медичних наук, доцент, професор кафедри дитячих інфекційних хвороб, лікар дитячий інфекціоніст.

У 1989 році закінчила з відзнакою Київське медичне училище №1, за спеціальністю «Медична сестра», у 1995 році – з відзнакою педіатричний факультет Українського Державного медичного університету ім. О.О. Богомольця. З 1995 р. по 1997 р. навчалася у магістратурі на кафедрі дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за спеціальністю «Педіатрія», яку закінчила з відзнакою. На базі кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ імені О.О. Богомольця проходила навчання в інтернатурі у 1995-1997 рр. З 1997 р. по 2002 р. навчалася в аспірантурі на кафедрі дитячих інфекційних хвороб НМУ за спеціальністю «Педіатрія». У 2002 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Клініко-патогенетична роль порушень показників клітинної ланки гемостазу при дифтерії у дітей» (14.01.10-педіатрія). З 2003 р. – асистент кафедри дитячих інфекційних хвороб, з 2014 р. – доцент цієї ж кафедри, з грудня 2015 року – професор цієї ж кафедри. З 01.09.2015 р. – декан медичного факультету №3.

У 2015 році захистила докторську дисертаційну роботу на тему: «Епштейн-Барр вірусна інфекція у дітей: патогенез, клінічні форми, діагностика, лікування» (14.01.10-педіатрія). Має вищу фахову категорію за спеціальності «дитячі інфекційні хвороби», є консультантом санавіації України, консультант І (боксованого) відділення Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні, консультант відділення дитячої нефрології ДКЛ №7 м. Києва, консультант відділення дитячої гематології ДКЛ № 1 м. Києва, консультує хворих із інфекційною патологією м. Києва, України, ближнього та дальнього зарубіжжя.

Автор і співавтор 300 друкованих наукових робіт, 23 патентів України на корисну модель, 5 інформаційних листів, 4 методичних рекомендацій, має близько 500 виступів на науково-практичних конференціях, з’їздах, конгресах, пленумах по педіатрії, дитячим інфекційним хворобам, інфекційним хворобам, дитячій гастроентерології в Україні та за кордоном. Індекс Гірша – 2,0.

Член Європейської асоціації педіатрів, дитячих інфекціоністів (ESPID), Член асоціації інфекціоністів, педіатрів України, член Евро-Азійської асоціації інфекціоністів та дитячих інфекціоністів, секретар проблемної комісії «Інфекційні та паразитарні хвороби» МОЗ та НАМН України, член кваліфікаційної комісії МОЗ по розбору летальних випадків, експерт Державного експертного центру МОЗ України.

Основні напрямки роботи: Епштейн-Барр вірусна інфекція у дітей; герпесвірусні інфекції у дітей, рецидивуючий афтозний стоматит у дітей; інфекційний мононуклеоз у дітей; імунологічні аспекти різних клінічних форм ЕБВ інфекції; апоптоз при різних клінічних формах ЕБВ інфекції; діти із повторними епізодами респіраторних інфекцій; часто та тривало хворіючи діти; вітряна віспа у дітей на сучасному етапі; кір у дітей в сучасних умовах; цитокіновий та інтерфероновий статус при вірусних захворюваннях у дітей (інфекційний мононуклеоз, хронічна ЕБВ інфекція, кір, вітряна віспа, грип, ГРЗ); пробіотикотерапія в клініці дитячих інфекцій; застосування препаратів інтерферонів в клініці дитячих інфекцій при різних захворюваннях; елімінаційна терапія при поширених інфекційних захворюваннях у дітей; вірусні інфекції у дітей в сучасних умовах; профілактика грипу та ГРЗ у дітей, які мешкають в дитячих будинках;особливості клініко-імунологічної характеристики дітей хворих на дифтерію; лікування ГКІ у дітей, грип та ГРВІ у дітей та ін.