Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини № 1

Історія кафедри

Офіційне літочислення кафедри пропедевтики внутрішньої медицини як вступ до клініки внутрішніх захворювань ведеться з 1928 року, коли були об’єднані кафедри лікарської діагностики та спеціальної патології і терапії, які до цього були окремими структурними підрозділами медичного факультету Київського університету Святого Володимира.

Визначну роль у становленні кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб відіграли класики клінічної медицини, засновники Київської терапевтичної школи В.П. Образцов, Ф.Г. Яновський, М.Д. Стражеско.

 

 

Насамперед їхні ідеї та методичні напрацювання з клінічного обстеження хворого та діагностики хвороб стали теоретичною і практичною основою формування первинного навчального курсу для майбутніх медиків. Новостворена кафедра – єдина у світовій системі підготовки лікарських кадрів, яка отримала назву пропедевтики внутрішніх хвороб. Її першим завідувачем був відомий клініцист і вчений, учень В.П. Образцова – професор М.М. Губергриц, який очолював її протягом 23 років поспіль — із 1928 року до самої смерті у 1951 р.

Під керівництвом М.М. Губергрица було здійснено реорганізацію й розширення клінічної бази кафедри. Вже у 1935 році клініка, що була розташована в 6-му корпусі нинішньої Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, мала у своєму розпорядженні 103 стаціонарні ліжка. Кафедра одночасно була клінічним відділом ендокринології та Інституту харчування.

Науково-педагогічна діяльність М.М. Губергрица сприяла впровадженню в клініку новітніх методів обстеження й діагностики. Він одним із перших у країні почав застосовувати у загально-клінічній практиці метод електрокардіографії, велику увагу приділяв питанням патології серцево-судинної системи. Дотепер актуальні його праці, присвячені грудній жабі, безбольовим формам інфаркту міокарда, механізмам серцевого болю, клініці вмираючого серця. Непересічне значення в семіотиці отримали праці вченого, присвячені механізмам виникнення ритму галопу і фізіологічного третього тону серця. Оригінальними є наукові праці М.М. Губергрица в галузі фізіології та патології органів травлення. Тридцять із сорока років лікарської діяльності М.М. Губергрица були тісно пов’язані з його педагогічною роботою. Його загальноосвітня і професійна ерудиція, великий клінічний досвід, блискучі ораторські здібності, неабиякі наукові досягнення, талант педагога приваблювали на його лекції не лише студентів, але й численних практичних лікарів. М.М. Губергриц — фундатор і форматор новітнього напрямку в клінічній підготовці лікарських кадрів. Саме за його ініціативою читання лекцій і проведення практичних занять від теоретичного викладання перейшло до практичної клінічної підготовки, основу якої складали демонстрації хворих у лекційному процесі, а при проведенні практичних занять безпосередньо біля ліжка хворого.

За видатні досягнення в галузі вирішення наукових проблем внутрішньої медицини йому в 1935 році присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки, у 1949 році його обирають академіком Академії наук України. За заслуги в розвитку вітчизняної медицини його було нагороджено двома орденами Червоної Зірки, медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». Із метою увічнення пам’яті видатного педагога рішенням уряду Української РСР його ім’я присвоєно клініці 6-го корпусу клінічної Київської міської лікарні.

Після смерті М.М. Губергрица (у травні 1951 року) кафедру очолив професор Ф.Я. Примак. Як клініцист і педагог він завжди сповідував відомий афоризм свого вчителя Ф.Г. Яновського: «Ближче до хворого». Педагогічна діяльність кафедри, очолюваної Ф.Я. Примаком, продовжувала традиції, основані на читанні лекцій і проведенні практичних занять за участю тематичних хворих, із самостійною участю студентів у клінічному обстеженні пацієнтів.

На основі вчень М.Д. Стражеска про гематопаренхіматозний бар’єр, О.О. Богомольця про сполучну тканину і М.М. Сиротініна про кисневу недостатність Ф.Я. Примак опрацював оригінальну концепцію гіпоксично-дистонічного синдрому в клініці внутрішніх хвороб. Уперше у вітчизняній клінічній науці він обґрунтував поняття гіпоксидозу як універсального патогенетичного механізму численних захворювань, що супроводжуються кисневою недостатністю. У ці роки під керівництвом професора Ф.Я. Примака продовжується наукове дослідження клініки і діагностики токсичних міокардитів, ефективності оксигенотерапії при захворюваннях серцево-судинної системи, органів дихання і травлення. Під його керівництвом виконано 6 докторських і 27 кандидатських дисертацій. Ф.Я. Примак упродовж багатьох років був членом Всесоюзного і Київського міського товариств терапевтів, членом редакційної ради журналу «Лікарська справа», членом експертної терапевтичної комісії Вищої атестаційної комісії, головним терапевтом МОЗ України. За великі заслуги перед вітчизняною медициною Ф.Я. Примаку присвоєно почесне звання Заслуженного діяча науки Української РСР, нагороджено орденом Леніна, двома орденами «Знак Пошани», багатьма медалями. Кілька років знаходився у складі делегації від України при Організації Об’єднаних Націй.

Із 1973 по 1988 рік кафедрою завідував професор Б.М. Щепотін — учень відомих українських клініцистів О.М. Зюкова, Ф.А. Удінцева, В.С. Нестерова. У науковій роботі Б.М. Щепотін продовжував дослідження патогенезу і клініки серцево-судинних захворювань. Його основна наукова діяльність була спрямована на вивчення некоронарогенних уражень міокарда, проблем кисневої недостатності та порушень гемостазу при інфаркті міокарда і гіпертонічній хворобі.

Під керівництвом Б.М. Щепотіна проведено оригінальні наукові дослідження, які дозволили виявити клінічні й біохімічні прояви хронічного синдрому дисемінованого внутрішньосудинного мікрозгортування крові, обґрунтовано показання щодо комбінованої антигіпертензивної терапії при різних клініко-патофізіологічних, зокрема гемодинамічних, проявах гіпертонічної хвороби, досліджено регіонарні порушення гемоциркуляції у хворих на артеріальну гіпертензію. У цей період учнем Ф.Я. Примака доцентом І.М. Щуліпенком проводилися дослідження, присвячені вивченню ролі й ефективності фітотерапії в реабілітаційному лікуванні гіпертонічної хвороби. На основі останніх досліджень пізніше була визначена і сформована оригінальна концепція сучасної наукової фітотерапії.

Із метою оптимізації лекційного і практичного курсів опрацьовані в новій редакції методичні розробки фактично всіх лекцій і практичних занять. Значно розширено арсенал ілюстративних матеріалів і технічних засобів. Розроблені типова програма і тематичний план нової навчальної дисципліни — догляд за хворими в терапевтичному відділенні. Опрацьовано навчально-методичний комплекс із пропедевтики внутрішніх хвороб. Створено навчальний фільм із медичного догляду за хворими. Величезну роль у розвитку всієї  пропедевтичної терапії в Україні відіграв професор І.М. Щуліпенко, який 40 років викладав на кафедрі пропедевтику внутрішньої медицини, догляд за хворими та медичну деонтологію, був автором запровадження ритуалу посвяти студента-медика у клініцисти. За навчальними програмами і підручниками І.М. Щуліпенка опановувало діагностику захворювань не одне покоління лікарів.

Із 1988 року кафедру очолює член-кореспондент НАМН України, професор В.З. Нетяженко — учень член-кореспондента АМН СРСР, професора О.Й. Грицюка, відомого вченого-клініциста, кардіолога і педагога. У період керівництва кафедрою професором В.З. Нетяженком продовжують розвиватися традиції Київської терапевтичної школи, клініко-педагогічні та наукові ідеї якої нині трансформовані в загальнодержавному, національному масштабі. Діяльність кафедри спрямована на примноження здобутків у науковій, педагогічній діяльності  та клінічно-діагностичній роботі, напрацьованих кафедральними колективами в попередні роки.

Визначні здобутки професора В.З. Нетяженка в науковій, педагогічній, лікувально-консультативній роботі, а також громадській діяльності було відзначено у 2001 році присудженням йому почесного звання «Заслужений діяч науки та техніки України».

У 2002 році його було обрано членом-кореспондентом АМН України. Багатогранна діяльність В.З. Нетяженка охоплює також роботу на посаді голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій, експерта Республіканської проблемної комісії «Терапія», члена Вченої ради МОЗ України.

В організації та реалізації своєї діяльності кафедра дотримується традицій, започаткованих класиками пропедевтичної терапії: клінічне навчання студента з обов’язковою участю пацієнта, поєднання фізикальних, інструментальних і лабораторних методів обстеження у клінічній підготовці медика, а також симптомно-синдромний підхід при вивченні патології в пропедевтичному циклі, формування естетичних і деонтологічних засад, розвиток клінічного мислення на основі проявів хвороби, впровадження новітніх методів діагностики та лікування у практичну медицину.

Суттєво вдосконалена система і структура викладання основ медичного догляду за хворими, яка дидактично поєднана із основами діагностики і нозологічної терапії. Надзвичайно важливий напрям цієї роботи – професійна орієнтація молоді через систему ліцеїв. Із 1991 року кафедрою розпочато викладання валеології і догляду за хворими у медичному ліцеї, заснованому при Українському державному медичному університеті імені О.О. Богомольця.

Під керівництвом В.З. Нетяженка суттєво вдосконалилася структура викладання предмету, здійснено радикальну реорганізацію форм проміжного і екзаменаційного контролю, з впровадженням у педагогічний процес комп’ютер-ного тестування. Поглиблено і розширено викладання пропедевтики внутрішніх хвороб із кафедрами теоретичного і клінічного профілю.

Із впровадженням кредитно-модульного навчання кафедрою напрацьовано і впроваджено до навчального процесу типові навчальні програми і плани із пропедевтики внутрішньої медицини, догляду за хворими, сестринської практики, елективних курсів «Деонтологія в медицині» та «Безпека життєдіяльності». У 2008 році кафедру було перейменовано на кафедру пропедевтики внутрішньої медицини №1.

Плідну роботу здійснює кафедра як опорна серед ВНМЗ України в галузі інтерграції й оптимізації пропедевтичної підготовки медичних кадрів. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини №1 активно розробляє алгоритми для підготовки і проведення студентами складання професійно-орієнованого іспиту ОСКІ-1.

Заради покращення засвоєння матеріалу для теоретичної та практичної підготовки створено відео-лекційний матеріал, який розміщується на сторінках Facebook та YouTube. Такі новітні впровадження є у вільному доступі, що вкрай важливо для студентів, які здобувають новий досвід.

Одним із пріоритетних напрямків наукової школи В.З. Нетяженка є проблеми тромбогенезу – артеріальних і венозних тромбозів, гемостазу, тромбоемболічних ускладнень, резистентності до антитромбоцитарних препаратів. В.З. Нетяженко був ініціатором створення першої в Україні лабораторії гемостазу для оцінки тромбофілічних змін не лише при захворюваннях внутрішніх органів, але і у вагітних, оцінці за ефективністю антитромбоцитарної і антикоагулянтної терапії. Серед основних наукових спрямувань кафедри: прогнозування перебігу нестабільних форм ішемічної хвороби серця, обґрунтування патогенетичної ролі та встановлення етіологічних механізмів при стабільній ІХС та її дестабілізації, артеріальній гіпертензії, серцевій недостатності, а також розробка питань клінічної фармакології, традиційних та новітніх лікарських засобів, розробка алгоритмів виявлення загрозливих для життя аритмій, вивчення етіологічної і прогностичної ролі змін вегетативної нервової системи у хворих із суправентрикулярними порушеннями серцевого ритму, стратегія лікування коморбідного пацієнта.

Науковими здобутками кафедри є 650 наукових робіт (25 монографій, винаходів, навчальних програм, підручників та методичних посібників для лікарів, інтернів та студентів). На кафедрі захищено 8 докторських та 30 кандидатських дисертацій. Колектив кафедри щорічно поповнюється новими співробітниками – випускниками Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та інших ВНМЗ.

Співробітниками кафедри під керівництвом В.З. Нетяженка проводиться освітянська робота серед лікарів України. Співробітники кафедри брали активну участь у впровадження національної програми «Доступні ліки» в лікуванні артеріальної гіпертензії, в ході проведення щорічних науково-практичних конференцій ознайомлюють лікарський загал із основними стандартами лікування в клініці внутрішніх хвороб.

Кафедра надає лікувально-консультативну допомогу закладам охорони здоров’я в діагностиці і лікуванні хворих із ускладненим перебігом гострого інфаркту міокарда, тромбоемболією легеневої артерії, серцевих аритмій, серцевої недостатності, цукрового діабету, коморбідних станів.

 

Колектив кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 (2019р.)

Нижній ряд зліва направо: доцент Н.В. Горач, доцент Л.А. Дідківська, професор В.З. Нетяженко, професор Т.Й. Мальчевська, професор Л.В. Шкала, доцент О.М. Плєнова.

Верхній ряд зліва направо: асистент А.В. Ляхоцька, асистент Н.М. Баженова, асистент О.П. Гаврилюк, асистент М.С. Валігура,  асистент Ю.В. Ковбаснюк, асистент Т.В. Козьмик, асистент О.В. Ткачишин, асистент В.В. Таранчук, ст. лаборант П.П. Смоловик, ст. лаборант В.В. Борсук, аспірант І.С. Богдан, аспірант Н.І. Козачишин.