Кафедрa аналітичної, фізичної та колоїдної хімії

Історія кафедри

 

Імператорський університет Святого Володимира:

 

1841          хімічні дисципліни студентам медичного факультету викладали професори кафедри хімії, мінералогії та геології, заснованої у 1834 році

1891           кафедра неорганічної хімії

 

 

Київський медичний інститут:

 

1920           кафедра неорганічної хімії

1921           кафедра загальної хімії

1939           кафедра неорганічної хімії

1943           кафедра фізичної та колоїдної хімії

1944           кафедра загальної хімії

1962          кафедра неорганічної хімії з курсом аналітичної та фізико-колоїдної хімії

1983           кафедра біонеорганічної та біофізичної хімії

1988           кафедра загальної хімії

 

 

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця:

 

1992           кафедра загальної хімії

2008           кафедра медичної та загальної хімії

2021           кафедра аналітичної, фізичної та колоїдної хімії

(Наказ № 592 від 31 серпня 2021 року (протокол №1))

 

 

Викладання загальної хімії на медичному факультеті Київського університету св. Володимира було розпочато в 1841 р. на кафедрі хімії, мінералогії та геології професором Ігнатієм Матвійовичем Фонбергом. Він організував першу хімічну лабораторію, де проводив експериментальні дослідження в галузі неорганічної та аналітичної хімії (аналіз мінералів, ґрунтів, дослідження отрути, вивчення складу води з криниць і ставків, встановлення доброякісності продукції різних хімічних заводів). І.М. Фонберг – автор тритомного “Курсу технічної хімії”.

 

Курс неорганічної та органічної хімії у 1859-1862 читав Дмитро Миколайович Абашев. 

 

З 1862 по 1869 кафедрою хімії завідував професор Іван Артамонович Тютчев, який доклав багато зусиль на розширення наукових досліджень. Він с автором підручника «Начальные основы минеральной химии». До своїх експериментальних досліджень І.А. Тютчев широко залучав здібних молодих дослідників.

 

У 1860-1868 рр. відомий анатом професор Володимир Олександрович Бец читав студентам медикам спеціальні курси з питань аналітичної хімії, уроскопії, методів титрування.

 

Курс органічної хімії на медичному факультеті впродовж 25 років читав приват-доцент, а пізніше професор Петро Петрович Алексеев. Перу П.П. Алексеева належить ряд підручників та навчальних посібників, у тому числі фундаментальне керівництво з органічної хімії, в якому описано більше 2000 органічних сполук. Починаючи з 1975 р., він щорічно публікував «Обзоры русской химической литературы».

 

З 1869 по 1891 курс загальної хімії викладав талановитий дослідник, один із засновників Київської хімічної школи, професор Федір Мінович Гарнич-Гарновський

 

У 1891 р. створене хіміко-неорганічне відділення хімічної лабораторії Київського університету, що незабаром стало базою кафедри неорганічної хімії. Цю кафедру з 1894 по 1924 очолював учень П.П. Алексеева професор Яків Миколайович Барзиловський, який читав лекції на медичному факультеті. Він проводив дослідження в галузі органічної хімії (сполук азоту), вивчав склад різних вод, розробляв методи їх аналізу.

 

Професор, член-кореспондент АН СРСР (1928) Сергій Миколайович Реформатський з 1892 читав, і після виділення у 1920 медичного факультету зі складу Київського університету продовжував читати студентам медичного інституту лекції з органічної хімії по 1934. С.М. Реформатський брав активну участь у роботі інститутської фізико-хімічної комісії.

 

Світове визнання набули дослідження С.М. Реформатського в галузі синтезу бета-оксикислот. На даний час «реакції Реформатського» використовуються для вивчення будови та синтезу складних природних сполук: вітамінів, гормонів, терпенів тощо. С.М. Реформатський — автор декількох керівництв і відомого підручника з органічної хімії “Начальный курс органической химии” (1893), за яким навчалося багато поколінь студентів–медиків

 

У 1899-1910 рр. курс фізичної хімії у Київському університеті читав професор Володимир Олександрович Плотніков, згодом академік АН СРСР. Його школа з електрохімії водних розчинів відома в усьому світі. У 1921-1923 рр. він читав лекції з неорганічної хімії студентам медичного факультету.

 

З 1924 по 1029 кафедрою загальної хімії завідувала доцентка Надія Володимирівна Щербина, а з 1930 по 1934 − професор Дмитро Костянтинович Горалевич.

 

У 1934-1938 рр. кафедрою завідував професор Костянтин Павлович Волков, відомий педагог і методист, який читав курс неорганічної та фізичної хімії. Наприкінці 1938 кафедру загальної хімії реорганізовано в кафедру неорганічної хімії та кафедру органічної хімії, яку очолював доцент С.К. Можар, яка існувала до 1955 р., а потім влилася на правах самостійного курсу в кафедру біологічної хімії. Кафедру неорганічної хімії з 1938 по 1941 очолював професор Анатолій Петрович Семенцов.

 

У 1941 році Київський медичний інститут було евакуйовано до м. Челябінськ. Завідувачка кафедри неорганічної хімії у 1941-1944 професорка, Ганна Михайлівна Хухрикова науково – дослідну роботу кафедри  спрямовала на потреби практичної медицини. У 1943 – кафедру неорганічної хімії перейменовано на кафедру фізичної та колоїдної хімії.

 

Після повернення КМІ до Києва у 1944 році кафедру фізичної та колоїдної хімії перейменовано на кафедру загальної хімії. З 1944 по 1953 р. завідувачем кафедри був професор Борис Якович Дайн. Розвиваючи ідеї свого вчителя, академіка Л.В. Пісаржевського, про роль електронних механізмів в окисно-відновних системах, він створив новий науковий напрямок — фотохімію конденсованих систем, став основоположником сучасних уявлень щодо фотопереносу електронів у розчинах, вивчив механізми фотореакцій окислення води в життєдіяльності рослин при фотосинтезі. Б.Я. Дайн підготував двох докторів та 15 кандидатів наук.

 

У 1953-1971 рр. кафедру очолював професор Дмитро Миколайович Стражеско. У 1962 – кафедру загальної хімії перейменовано на кафедру неорганічної хімії з курсом аналітичної та фізико-колоїдної хімії. Колектив кафедри за керівництва Д.М. Стражеска розробив теоретичні основи застосування адсорбентів різної природи (активоване вугілля, силікагелі, іонообмінні смоли) і застосував їх для очистки ряду антибіотиків. Одночасно на кафедрі проводилися дослідження по застосуванню комплексних сполук в аналітичній хімії і розроблялися нові способи аналізу лікарських препаратів.

 

З 1971 по 1988 р. кафедру неорганічної хімії з курсом аналітичної та фізико-колоїдної хімії очолювала професорка Валентина Арсеніївна Луньонок-Бурмакіна, учениця професора Д.М. Стражеска та академіка АН УРСР А.І. Бродського. У 1983 кафедру перейменовано на кафедру біонеорганічної та біофізичної хімії.

 

Під керівництвом В.А. Луньонок-Бурмакіної досліджено реакції комплексоутворення іонів біометалів з кардіотонічними препаратами і амінокислотами з метою виявлення молекулярного механізму дії лікарських засобів і підбору їх ефективних композиції. На основі пероксидних сполук розроблено нові дезінфікуючі композиції, які впроваджено в практику охорони здоров’я.

 

З 1988 по 1991 кафедру очолював доктор хімічних наук, професор  Володимир Миколайович Поляков, учень академіка В.Я. Мінкіна. У 1988  кафедру біонеорганічної та біофізичної хімії  перейменовано на кафедру загальної хімії. Науково-дослідна робота кафедри у цей період була спрямована на вивчення процесів комплексоутворення кобальту з азотовмісними біолігандами з метою одержання сполук з бактерицидними властивостями. Під його керівництвом створено бактерицидні матеріали (бинти, марлі, прокладки), що знайшли застосування в медичній практиці.

 

З 1991 по 2021 кафедру очолювала доктор хімічних наук, професор, заслужений  діяч науки і техніки України, академік АН Вищої освіти Валентина Олександрівна Калібабчук, учениця академіка В.В. Скопенка.

 

У 2008 кафедру загальної хімії перейменовано на кафедру медичної та загальної хімії. Наказом № 592 від 31 серпня 2021 року (протокол № 1)  кафедру медичної та загальної хімії реорганізовано у кафедру аналітичної, фізичної та колоїдної хімії, а навчальну дисципліну «Медична хімія» передано кафедрі медичної біохімії та молекулярної біології.

 

В.О. Калібабчук – відомий спеціаліст у галузі неорганічної та фізичної хімії, розробила теоретичні та практичні основи фізичної хімії диазонафтолів як перспективних світлочутливих матеріалів для безсрібних шарів; розвинула новий підхід для вивчення хімічно  модифікованих кремнеземів для розробки нових хімічних сенсорів; синтез поліядерних координаційних сполук біометалів з біолігандами та створення на їх основі сучасних магнітних матеріалів та лікарських засобів.

 

В.О. Калібабчук − автор понад 550 наукових праць, у т.ч. 18 монографій та підручників з грифами МОЗ та МОН України, відомий спеціаліст у галузі медичної освіти.

 

Педагогічною діяльністю займається впродовж 60 років, з яких останні 31 років − в НМУ на кафедрі медичної та загальної хімії, яка була провідною з питань навчально-методичної роботи серед профільних кафедр вищих медичних навчальних закладів України. Під її керівництвом видано підручники „Медична хімія” (2006), „Медицинская химия” (2008), „Химия” для іноземних студентів підготовчого відділення (2008), „Medical chemistry” (2010, 2012, 2015, 2016, 2017, 2018, 2020) для англомовних студентів, „Загальна та неорганічна хімія”, частина І (2011) та частина ІІ (2014), а також базовий підручник «Медична хімія» для студентів вищих медичних навчальних закладів освіти ІV рівня акредитації, рекомендованого МОЗ та МОН України (2013, 2015, 2017, 2019); підручник “General and Inorganic Сhemistry” (2019) для англомовних студентів фармацевтичного факультету. Розроблено типові (примірні) навчальні програми з дисциплін для галузі знань 22 «Охорона здоров’я» для спеціальностей: 222 «Медицина», 221 «Стоматологія», 225 «Медична та психологічна реабілітація» 228 «Педіатрія», та робочі навчальні програми дисциплін, які викладались на кафедрі.

 

В.О. Калібабчук веде велику науково-організаційну роботу на засадах члена комісії з хімії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти та науки України, члена президії Українського хімічного товариства, члена президії секції „Хімія та хімічна технологія” при НАН України, була членом спеціалізованих вчених рад Д 26.001.03 Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Д 26.003.07 НМУ імені О.О.Богомольця, членом експертної ради ВАК України (1992 – 1998рр.); член спеціалізованої вченої ради Д 26.003.10. з педагогіки НМУ імені О.О. Богомольця.

Академік АН Вищої школи України з 1995 (Відділення хімії та хімічної технології). Заслужений діяч науки і техніки України (2006р.)

Неодноразово відзначалась подяками та грамотами Голови КМДА, подяками Міністра охорони здоров’я, грамотою Верховної Ради України. В 2019 році отримала медаль від голови Київської міської державної адміністрація, 2021 році – Знак пошани НАМН України.

 

З 29.10.2021 кафедру аналітичної, фізичної та колоїдної хімії очолює доцентка, кандидатка хімічних наук Галина Миколаївна Зайцева, учениця професора О.П. Рябушка і академіка НАН України В.В. Стрелка.

 

Г.М. Зайцева має великий досвід науково-педагогічної роботи, виявляє високий рівень професіоналізму, досконало володіє ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу, забезпечує високу результативність своєї праці. Є співавтором понад 250 друкованих робіт, зокрема: 5 підручників (з них 2 національні); 12 навчально-методичних посібників; 14 робочих програм навчальних дисциплін, 36 наукових статей, з яких 13 у журналах, що входять до Scopus; 5 патентів на корисну модель; понад 100 науково-методичних праць тощо. Займається науковою діяльністю в напрямках: модифіковані високодисперсні оксиди як аналітичні реагенти на неорганічні та органічні сполуки; теорія та методика викладання дисциплін з природничо-наукової та професійної підготовки фахівців у закладах вищої медичної (фармацевтичної) освіти. Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат хімічних наук за темою «Властивості та хіміко-аналітичне використання кремнеземів з іммобілізованими O-, N-, S, P–вмісними  органічними реагентами» за спеціальністю 02.00.02 «аналітична хімія».

Рівень володіння англійською мовою – В2 (West Finland College).

Індекс Гірша за Scopus − 4,  Web of Science − 2, за  Google Scholar – 7.

 

Г.М. Зайцева постійно удосконалює свій професійний рівень. Пройшла міжнародні стажування за програмами: Британської Ради (1991), НАТО (1996), IWISE-США” (1998),  ФАПЕСП -Бразилія (1999-2000), ICWES (2005, 2009); IIASC (2019, 2021).

 

Неодноразово відзначалась подяками та грамотами Голови КМДА (2016, 2021) , Вченої ради НМУ імені О.О. Богомольця (2018).

 

 

Презентація завідувача кафедри до 180-річчя НМУ