ПРОФСПІЛКОВИЙ КОМІТЕТ УХВАЛИВ РІШЕННЯ СТОСОВНО СИТУАЦІЇ, ЩО СКЛАЛАСЯ В УНІВЕРСИТЕТІ

 

СЛУХАЛИ: Голову профкому співробітників НМУ Лук’янець М.М. про ситуацію в НМУ імені О.О. Богомольця.

Печерський районний суд м. Києва 04.07.2014 року виніс рішення у справі №757/23412/13-ц за позовом Москаленка В.Ф. про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди.

При цьому, суд залишив поза увагою ту обставину, що зазначені накази було винесено на підставі та на виконання рішення Конференції трудового колективу НМУ імені О.О.Богомольця, яка є його вищим колегіальним органом громадського самоврядування, про недовіру ректору та відкликання його з посади.

Зазначене рішення було винесено на голосування та ухвалене на підставі відповідного рішення Вченої ради, ухваленого згідно вимог Закону України «Про вищу освіту» та Статуту НМУ імені О.О. Богомольця.

При винесенні наказу, що оскаржується, міністр охорони здоров’я України керувався приписами ст. 39 Закону України «Про вищу освіту», яка передбачає, що керівник вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації (НМУ імені О.О.Богомольця має четвертий рівень акредитації) звільняється з посади у зв'язку із прийняттям рішення про його відкликання органом, який його обрав на посаду.

Відповідно до ст. 37 Закону «Про вищу освіту», таким органом, тобто вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу, є Конференція трудового колективу, яка складається з виборних представників трудового колективу та виборних представників з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Зважаючи на те, що рішення про недовіру та відкликання ректора проголосувала переважна більшість членів КТК (74%), у міністра не було альтернативи звільненню позивача, який втратив довіру колективу.

 Проте, суд в даному випадку просто грубо проігнорував волевиявлення трудового колективу та ухвалив рішення про скасування наказів.

Верховний Суд України неодноразово наголошував на тому, що суд не може переймати на себе повноваження, які відповідно до закону належать органам самоврядування, натомість, в даному випадку суд фактично ухвалив таке рішення за Конференцію трудового колективу, що є неприпустимим.

 Переважна частина позову складається з обґрунтування законності призначення позивача на посаду ректора в 2010 році.

 Проте, в даному випадку позивача було звільнено не на підставі порушень, допущених при призначенні на посаду та укладенні контракту, а на підставі висловленої недовіри та відкликання його з посади уповноваженим органом, який свого часу обрав його на посаду.

  Решта позову складається з доводів про незаконність відсторонення позивача від посади в лютому 2014 році, хоча цей наказ втратив чинність 10.04.2014 року, а підставою для звільнення міністром визначено не порушення, виявлені під час комісійної перевірки МОЗ України, а саме висловлення КТК недовіри ректору та його відкликання з посади.

Позивач не надав жодних доказів незаконності КТК та навіть не посилався на порушення, допущені при проведенні КТК, що свідчить про відсутність таких порушень.

НМУ імені О.О.Богомольця надало суду копію рішення КТК від 11.06.2014 року, яким Амосову К.М. обрано на посаду ректора та на підставі якого міністром охорони здоров’я України було укладено з нею контракт та призначено на посаду. Незважаючи на це, суд не залучив Амосову К.М. до участі у справі та ухвалив рішення, яке прямо порушує її права. Незалучення особи, права та обов’язки якої зачіпає рішення, є грубим процесуальним порушенням та безумовною підставою для скасування рішення.