ДО 210-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ ІВАНОВИЧА ПИРОГОВА — ВИДАТНОГО ХІРУРГА, АНАТОМА, ПЕДАГОГА

25.11.2020

13 (25) листопада 2020 року виповнюється 210 років з дня народження Миколи Івановича Пирогова – геніального хірурга, анатома, експериментатора, педагога, громадського діяча. Розповідає в.о. завідувача кафедри описової та клінічної анатомії, доктор медичних наук, професор Ірина Вікторівна Дзевульська:

«Ім’я Пирогова по праву посідає видатне місце серед плеяди корифеїв медичної науки всього світу. Його видатні відкриття та праці в найрізноманітніших галузях медицини визнано найціннішим внеском у вітчизняну науку. Упродовж усього свого життя Микола Іванович боровся за створення національної науки, за її процвітання. Ця цілеспрямованість позначилась як у практичній лікарській діяльності великого вченого, так і в наукових його працях.

М.І.Пирогов заклав основи всієї вітчизняної хірургії. Всі її найголовніші розділи осяяні його генієм. Миколу Івановича вважають батьком військово-польової хірургії. Застосування медичного сортування, наркозу, гіпсової пов’язки, створення основ вчення про травму, знеболювання, блискуча майстерність в галузі пластичної і реконструктивної хірургії, введення експериментального методу в хірургії і анатомії, винахід приладу для трансфузії крові, аналіз шокового стану, гострої судинної недостатності, анаеробного сепсису, тактики при переломах, антисептичного методу лікування ран, визначення форм легеневого туберкульозу, сучасне тлумачення нефрозу, авітамінозу «С», стертих форм скорбуту, переконаність в «медицині запобіжній», заснування Інституту сестер милосердя, право жінок на освіту, громадсько-педагогічна діяльність – пріоритетні заслуги М.І.Пирогова, які поставили його вище багатьох вчених свого часу і не втрачені і в наш час.

Пирогову належить честь обґрунтування нової на той час науки – хірургічної анатомії, яка відігравала величезну роль у розвитку теорії і практики хірургії. Використовуючи вперше започаткований метод розпилів заморожених трупів і отримання відбитків порожнин, Пирогов максимально точно визначив топографію внутрішніх органів людини в нормі і при патологічних змінах. Заповнюючи порожнини тіла рідиною Пирогов довів значні зміни в скелето- та синтопії органів, започаткувавши таким чином основи функціональної, топографічної, скульптурної анатомії.

В кожному сучасному підручнику описано трикутник Пирогова на шиї  (trigonumlinguae), лімфоїдне кільце глотки (кільце Пирогова-Вальдеєра, топографічні особливості заочеревинного простору (простір Пирогова-Богро, простір Пирогова-Ретціуса), приносових пазух, трапецієподібна фасція в ліктьовій ділянці (апоневроз Пирогова), плечовий канал Пирогова (canalisbrachialis), підколінний канал Пирогова, яремний кут Пирогова (angulusvenosus), біла лінія живота (Пироговські смужки), ость Пирогова, лімфатичний вузол Пирогова-Розенмюллера. Будь-який лікар буквально на кожному кроці користується точками та лініями проекції Пирогова для визначення положення артерій та судинно-нервових пучків (стегнової, променевої артерій, плечового та променевого судинно-нервових пучків).  В своїх експериментальних дослідженнях великий вчений визначив особливості будови і топографії органів залежно від віку, статі, фізичного навантаження, заклавши основи вікової анатомії.

Ми повинні надати пальму першості генію Пирогова і в розробці питань опорно-рухового апарату (вивчав анатомію фасцій, зв’язок, кістково-волокнистих каналів, описав оперативне втручання пластики стопи, сполучнотканинні простори, якими можливе розповсюдження патологічних процесів.

Всесвітнє значення мають експериментальні роботи Пирогова, присвячені колатеральному кровообігу при перев’язці  чи поступовому  стенозі  (на турнікеті Буяльського) магістральних судин. Микола Іванович вперше описав можливі анастомози, що виникають при перев’язці черевної аорти, дослідив процеси реваскуляризації в ділянці накладання лігатури, описав новоутворення кровоносних судин в ділянці шва, значення тромбоутворення в процесах регенерації. Методики, якими користувався Пирогов при дослідженні судин, і в наш час мають велике практичне значення – препарування судин на трупах, експериментальне ін’єкційне введення в судини емульсій, різноманітних барвників, накладання лігатур на судини, першим використав мікроскоп для вивчення патологічних змін тканин. Значний внесок М.І.Пирогов зробив у вивчення нервової системи. На заморожених зрізах, зроблених у різних площинах, вчений вперше розпочав вивчення анатомічної будови головного та спинного мозку, першим відкрив ядра півкуль великого мозку, дослідив топографію мозолистого тіла, черепних нервів, топографії нервових стовбурів, розгалуження периферичних нервів, виявив реактивні зміни нервових волокон під впливом ішемії, пояснив походження паралічів, тим самим заклавши основи нейроанатомії. Атласи М.І.Пирогова до теперішнього часу неперевершені.

За видатні заслуги перед медичною наукою, класичні труди і численні прикладні дослідження з анатомії і хірургії, організацію Анатомічного інституту, видатну лікарську діяльність на посаді завідуючого Госпітальною хірургічною клінікою, у 1847 році Миколу Івановича було обрано членом-кореспондентом Академії наук. Він підготував цілу плеяду своїх учнів і послідовників. В ряду вчених-медиків ХІХ століття, які своєю натхнен­ною, самовідданою працею забезпечили інтелектуальну сла­ву Україні, учням М.І.Пирогова – професорам М.І.Козлову, О.П.Вальтеру, П.І.Перемежко, В.О.Караваєву, М.В.Скліфосовському належить почесне місце.

Не тільки лікарською майстерністю великого хірурга, служінням хворому, пораненому, що перетворювались на подвиг, геніальною прозорливістю ученого-анатома, педагога вражає сьогодні нас образ Миколи Івановича Пирогова, що дійшов до нас крізь роки минулого».

 

Прес-центр за матеріалами кафедри описової та клінічної анатомії