ДО 180-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ. «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ НА КНИЖКОВІЙ ПОЛИЦІ БІБЛІОТЕКИ» — З КОЛЕКЦІЇ ФОНДУ РІДКІСНИХ І ЦІННИХ ВИДАНЬ БІБЛІОТЕКИ НМУ. ВЕРБИЦЬКИЙ ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ (9.04.1881 – 04.05.1971)

22.11.2021

ВЕРБИЦЬКИЙ ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ

(9.04.1881 – 04.05.1971)

Лікар-терапевт, доктор медицини(1906), екстраординарний(1911), ординарний(1913) професор, завідувач кафедри лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою Саратовського Імператорського Миколаївського університету, завідувач кафедри лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою (1914-1917), завідувач факультетської терапевтичної клініки (1918-1919) Імператорського Університету Св. Володимира.

Народився в сім’ї священика в Чернігівській губернії. У 1903 році з відзнакою закінчив Імператорську Воєнно-медичну академію. Призначений молодшим лікарем в Осовецький піхотний полк (травень 1904 – лютий 1905). У 1905 р. з метою вдосконалення призначений лікарем у клінічний військовий госпіталь Санкт-Петербурзької військово-медичної академії. У жовтні 1907 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора медицини «К вопросу о теплорегуляции организма при действии термического раздражителя на слизистую оболочку желудка и кишок».

Після захисту був відряджений за кордон для продовження наукової праці (Бактеріологічний інститут у Берліні, Пастерівський інститут у Парижі, Інститут експериментальної терапії у Франкфурті). Автор низки статей німецькою та французькою мовами. Стаття «Безблефаробластные трипанозомы» широко цитувалась у європейській  та американській медичній літературі. У 1914 р. – ординарний професор Університету Св. Володимира, завідувач кафедри лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою.

5 квітня 1918 р. був обраний ординарним професором Університету Св. Володимира та став наступником по кафедрі факультетської терапії професора В. П. Образцова, який залишався на посаді понадштатного ординарного професора. За короткий час роботи на кафедрі опублікував монографію «О язве двенадцатиперстной кишки» (1918). Після 1919 р. перебував в еміграції. З 1920 р. – у Югославії, лейб-медик короля Олександра І, член Вищої монархічної ради Югославії.

У1945-1948 рр. –  професор та декан медичного факультету Інтернаціонального університету UNRRA (The United Nations Relief and Rehabilitation Administration) у Мюнхені, згодом – декан Стоматологічного інституту (Мюнхен),  у 1945 р. – шеф Козачого госпіталю у Відні. Протягом 1949-1971 рр. мешкав в Аргентині, у 1951-1965 рр. працював в Інституті мікробіології (відділ вірусології). Автор 48 праць з бактеріології, біології та клініки внутрішніх та інфекційних хвороб, хіміотерапії, курортології. Помер в Аргентині.

У бібліотеці Національного медичного університету імені О. О.Богомольця зберігаються прижиттєві видання Федора Васильовича Вербицького:

– К вопросу о теплорегуляции организма при действии термического раздражителя на слизистую оболочку желудка и кишек. – Санкт-Петербург, 1907.  – 75 с.

– Об язве двенадцатиперстной кишки. – Петроград  : Практическая Медицина (В. С. Эттингер), 1916. – 45 с.

– Прошлое и настоящее диагностики и ее задачи. – Саратов, Типография Союза Печатного Дела, 1911. – 21 с.

– Основы химиотерапии и ее практическое значение. – Санкт-Петербург, 1910.

 

Бібліотека НМУ