АВАРІЯ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС ОЧИМА ВЧЕНИХ-ЛІКАРІВ НМУ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
26 квітня 1986 року о 23-ій хвилині на другу на четвертому блоці Чорнобильської АЕС сталася найтяжча за всю історію людства техногенна катастрофа. У довкілля потрапило близько 3 відсотків радіонуклідів, накопичених на момент аварії у четвертому енергоблоці. Радіоактивним стронцієм і цезієм було забруднено понад 145 тисяч квадратних кілометрів території України, Білорусі і РФ. Внаслідок цього постраждало майже 5 мільйонів людей. Певною мірою аварія на ЧАЕС зачепила своїм чорним крилом Швецію, Норвегію, Фінляндію, Польщу, Австрію, Німеччину, Францію, Швейцарію, Велику Британію, Угорщину, Словаччину і Чехію.
У результаті аварії на четвертому блоці було знищено бар’єри і систему безпеки, що захищають довкілля від радіонуклідів. Протягом 10 днів – від 26 квітня до 6 травня 1986 року – викид активності із зруйнованого реактора досягав десятків мільйонів кюрі на добу, після чого зменшився у тисячі разів. Після аварії 4-й блок ЧАЕС перетворився на відкрите джерело величезної радіоактивності. Було вирішено побудувати об’єкт, офіційно названий «Укриттям», хоч більш популярним найменням став «Саркофаг».
На плечі викладачів і студентів старших курсів тодішнього Київського медичного інституту – нині НМУ імені О.О.Богомольця, ректором якого був тоді академік Євген Гнатович Гончарук, буквально з перших днів аварії звалився надважкий тягар – об’єктивна і кваліфікована оцінка ситуації і надання медичної допомоги потерпілим. «Близько 300 людей, викладачів і студентів, – згадує учасник тих подій, завідувач кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології НМУ імені О.О.Богомольця, професор, академік УАН Петро Семенович Фліс, – було задіяно в Ріпкинському районі на Чернігівщині. Робота полягала у щоденних, переважно нічних, замірах радіаційного фону, взятті аналізів крові у місцевого населення. І все це в умовах розгубленості і безладу. Часом до смішного доходило. Директор місцевого меблевого заводу ловив у озері рибу. «А не боїтесь, що риба забруднена?» – цікавлюся. «Та ні. Вона ж чиста – у воді миється» – відповідає чоловік».
Тридцять три роки минуло від тих трагічних подій. 26 квітня 2019 року в аудиторії № 2 санітарно-гігієнічного корпусу НМУ імені О.О.Богомольця у своїй відкритій лекції директор Інституту гігієни та екології професор С.Т.Омельчук розповів про маловідомі, часом замовчувані факти, зокрема про участь не менш як тисячі людей, так чи інакше пов’язаних долею з Університетом. Сам Сергій Тихонович проводив у 30-кілометровій зоні серію відтворюваних експериментів з тваринами, щоб дослідити поєднання дії на організм малих доз радіації та екзогенних хімічних факторів – пестицидів і агрохімікатів.
Перший проректор з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти професор Ю.Л.Кучин від імені викладацького колективу Університету висловив щиру подяку лекторові і всім, кого прийнято називати «чорнобильцями». Потім слово взяв проректор з науково-педагогічної та виховної роботи О.А.Канюра, який оголосив Наказ про відзначення подяками і преміями співробітників НМУ імені О.О.Богомольця за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: асистента пропедевтики внутрішньої медицини № 2 О.Ю.Алексійчука, професора кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету В.І.Бульду, доцента патологічної анатомії № 1 В.В.Вербицького, асистента кафедри фармакології В.Л.Віжунова, професора кафедри хірургії № 1 М.П.Захараша, старшого лаборанта кафедри ортопедичної стоматології О.С.Куваєва, асистента кафедри терапевтичної стоматології К.Є.Печковського, доцента кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 А.В.Приму, сторожа учбового корпусу М.П.Романова, сторожа гуртожитку № 6 Н.П.Саєнко, робітника В.І.Самсона, асистента кафедри урології Я.Л.Тарнавського, доцента кафедри акушерства і гінекології № 1 В.О.Ткаліча, завідувача кафедри радіології та радіаційної медицини, професора М.М.Ткаченка, професора кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 2 В.С.Ткачишина, сторожа спорткомплексу С.В.Федоренка, доцента кафедри педіатрії ІПО Г.Г.Шефа, доцента кафедри стоматології ІПО І.А.Шинчуковського, молодшу медсестру І.Ф.Ломову, медсестру Т.В.Михальову, молодшу медсестру Л.П.Радкевич, лікаря-стоматолога-терапевта Г.Ф.Янкову.
Багато викладачів НМУ присвятили свої наукові праці темі впливу наслідків чорнобильської катастрофи на здоров’я людей. Зокрема, проректор з науково-педагогічної та лікувальної роботи, професор О.М.Науменко у своїх дослідженнях приділив велику увагу впливу малих доз іонізуючого випромінювання на слизову оболонку носа у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Копітка і тривала робота з обстеження і лікування військовослужбовців-ліквідаторів та пересічних мешканців м. Києва, хворих на різні форми хронічного риніту, переросла у глибоке наукове дослідження, на основі якого 2002 року було захищено докторську дисертацію на тему: «Спонтанний та індукований патоморфоз хронічного риніту у мешканців Київського регіону». Результатом цієї роботи стало поліпшення діагностики і лікування хворих на патологію носа і приносових пазух, як причетних до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, так і жителів міста Києва. Розроблено сучасні алгоритми обстеження і лікування таких хворих з огляду на видозмінений перебіг (патоморфоз) цих захворювань.
До речі, під час обговорення лекції професора С.Т.Омельчука Олександр Миколайович пригадав, як він, тоді студент-третьокурсник, у Макарівському районі на Київщині обмивав брандспойтом колеса забрудненої в зоні техніки: «Робили це з якоюсь аж веселістю, не розуміючи всієї глибини трагедії. І нічого дивного. Тодішня інформаційна політика в СРСР була такою, що годі було сподіватися на якусь достовірність і об’єктивність».
Не залишила байдужим «чорнобильська» лекція колеги і академіка НАМН України, завідувача кафедри гігієни та екології № 2 О.П.Яворовського. Докладніше розповівши про експерименти С.Т.Омельчука з віварієм, Олександр Петрович навів ще один приклад. У ті дні доцент кафедри загальної і радіаційної гігієни НМУ В.Н.Корзун на собі випробовував дію солей радіоактивного стронцію і цезію на організм. Віталій Наумович пив отруту, нейтралізуючи її потім за допомогою антидоту – берлінської лазурі.
Завідувач кафедри радіології і радіаційної медицини НМУ імені О.О.Богомольця, професор М. М. Ткаченко разом із колегами брав участь у дослідженні впливу радіоактивного йоду на щитоподібну залозу у дітей від 1 до 18 років у Київській області. «Йод131 став першою страшною небезпекою для населення, особливо дітей, – зазначає Михайло Миколайович, – Протидіяти цьому лихові було складно, бо робити це треба було вкрай оперативно. Інакше у профілактичному насиченні організму чистим йодом втрачався будь-який сенс. Викладачі і науковці кафедри рентгенології та медичної радіології (так вона тоді називалася), професори В.І.Мілько, А.П.Лазар , Р.П.Матюшко, асистент Н.І.Москаленко, інженер А.М.Китаєв та інші проявили себе у чорнобильські дні як мужні і відповідальні медики і громадяни. Багато хто з них, на жаль, не дожив до наших днів».
Науковий керівник кафедри терапії стоматологічного факультету НМУ імені О.О.Богомольця Галина Денисенко (1931-2018) встигла лише побачити сигнальний примірник своєї книги – «Відлуння Чорнобиля очима лікаря (для нащадків)». Авторка викриває злочинну політику КПРС, спрямовану на втаємничення інформації про шкідливий вплив радіації на організм людини, зокрема вплив так званих малих доз. Галина Денисенко описує згубну дію іонізуючого опромінення через призму трагедії своєї сім’ї – боротьби за життя єдиної онучки. На жаль, видання вийшло у світ вкрай малим накладом – 500 примірників. Хоча на презентації, яка відбулася недавно, було зазначено, що книгу Г.Денисенко «Відлуння Чорнобиля очима лікаря (для нащадків)» буде безкоштовно передано бібліотекам та екологічним організаціям України.
Прес-центр НМУ
