ВІТАЄМО З 90-РІЧНИМ ЮВІЛЕЄМ ПРОФЕСОРА ЄВГЕНА ТИМОФІЙОВИЧА СКЛЯРЕНКА
14.10.2014
Вельмишановний Євгене Тимофійовичу!
Багатотисячний колектив Національного медичного університету імені О.О. Богомольця вітає Вас із 90-річним ювілеєм!
Ви маєте значний досвід,володієте яскравим багатогранним талантом, постійно працюєте над поповненням своїх знань. Ви унікальна за своєю обдарованістю людина і Ваша діяльність по праву удостоєна високих нагород і почесних звань, а значний внесок у розвиток сучасної медицини приніс Вам заслужений авторитет і повагу у суспільстві.
Ваше життя – це щоденне служіння в ім’я та на благо людей, кероване прагненням приносити добро, наповнює вдячні серця повагою і любов’ю.
Ми з радістю приєднуємося до чисельних побажань, що у цей святковий день висловлюють Вам колеги, учні, друзі та рідні.
Нехай Господь захищає Вас і Вашу родину, нехай кожний день приносить радість буття і благоговіння перед життям. Зичимо Вам багато років, наповнених любов’ю близьких та душевним теплом!
Є. Т. Скляренко
14 жовтня 2014 року виповнюється 90 років з дня народження двічі Лауреата Державної премії України, заслуженого діяча науки України, доктора медичних наук, професора Євгенія Тимофійовича Скляренка.
Перші кроки на шляху становлення спеціаліста-лікаря та науковця Євген Тимофійович почав у далекому 1945 році, коли одразу після демобілізації у тяжких умовах післявоєнного будівництва молодий боєць Радянської Армії почав осягати велику медицину спочатку у Вінницькому, а потім у Львівському медичному інституті, який закінчив з відзнакою у 1950 році та отримав посаду завідувача Шевченківської дільничної лікарні Кілійського району Одеської області. Вже тоді молодий лікар вирізнявся з-поміж колег прагненням до знань, до підвищення своїх професійних навичок та умінням науково обґрунтовувати результати профілактично-лікувальної роботи закладу.
Неординарний підхід до розв’язання поточних практичних питань, постійний творчий пошук, бажання досягнути максимальних результатів в умовах дільничної лікарні спонукають молодого фахівця шукати можливості для реалізації професійного потенціалу. Тож 1952 року він переїздить до Києва, де спочатку працював в Інституті травматології та ортопедії АМН України (з 1952 по 1977 рік), а з 1977 року і до сьогодні – у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця.
В Інституті травматології та ортопедії НАМН України Є. Т. Скляренко пройшов шлях від клінічного ординатора до доктора медичних наук, професора, керівника клініки захворювань суглобів у дорослих. У колективі інституту, в якому працювали та творили видатні, відомі в усьому світі науковці – ортопеди-травматологи проф. О. Г. Єлецький, проф. Г. Є. Фруміна та ін., Євген Тимофійович Скляренко проявив свій яскравий талант науковця-дослідника та хірурга-новатора, який завжди був одним із перших у вирішенні науково-практичних завдань травматології та ортопедії. Важливу роль у формуванні Євгена Тимофійовича як ученого та клініциста відіграв його вчитель Лауреат Сталінської премії К. М. Климов.
У 1959 році Є. Т. Скляренко захистив кандидатську дисертацію на тему «Оперативне лікування переломів вертлюгової області», а вже в 1966 році дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук «Хірургічне лікування хворих на ревматоїдний артрит у III ст.», та у 1968 році отримав вчене звання професора. Увесь цей час Є. Т. Скляренко активно та успішно працює над найбільш актуальними проблемами травматології та ортопедії, виконує великий обсяг консультативної та лікувальної роботи, займається підготовкою асистентів та спеціалістів високої кваліфікації.
На посаді завідувача кафедри травматології та ортопедії НМУ імені О. О. Богомольця (до 1997 року) та професора цієї кафедри (до сьогодні) Є. Т. Скляренко проявив себе як видатний педагог, який за 35 років виховав сотні висококваліфікованих спеціалістів-лікарів та науковців, що зараз працюють в Україні та за її межами. Його змістовні, ілюстровані лекції є прикладом для майбутніх лікарів. Сотні лікарів та науковців – вихованців Є. Т. Скляренка сьогодні працюють у різних куточках України, на пострадянському просторі та за кордоном, складають активно діючу ортопедичну школу, яка впроваджує наукові та практичні ідеї видатного вченого та хірурга.
Багатогранна наукова та педагогічна діяльність проф. Є. Т. Скляренка відбита у понад 450 опублікованих наукових статтях, у тому числі 16 монографіях, посібниках та підручниках. Під його науковим керівництвом виконано 28 кандидатських та 9 докторських дисертацій з актуальних проблем травматології та ортопедії. Кандидатські дисертації виконані також і
спеціалістами 6 держав Азії, Африки та Латинської Америки.
Про вагомий внесок проф. Є. Т. Скляренка у розвиток теоретичної і практичної травматології та ортопедії свідчать його основні розробки:
– вивчив кровопостачання великого і малого вертлюгів та запропонував класифікацію переломів проксимального кінця стегнової кістки;
– розкрив дефібризуючі властивості фуразолідону і запровадив його у практику лікування контрактур Дюпюітрена, синовіїтів, рубців;
– розробив методику декальцинації суглобових кінців і експериментально вивчив можливість їх пересадки;
– став автором ідеї розробки біологічної синовіальної рідини і запровадження її у клінічну практику;
– розробив методику визначення функціонального стану синовіальної оболонки за допомогою артросцинтографії;
– розкрив патогенез звичного заднього вивиху плеча і запропонував методику лікування;
– розробив класифікацію захворювань суглобів;
– розробив методики закритого і відкритого остеосинтезу переломів кісток та заміщень їх дефектів, пластику сухожилля;
– обгрунтував і втілив у клінічну практику новий напрям в ортопедії – ревмоортопедію;
– став автором ряду реконструктивно-відновлювальних операцій на суглобах (тотальної одномоментної синовектомії колінного суглоба, кістково-пластичної резекції колінного суглоба, артродеза гомілково-ступневого суглоба, артропластик великих суглобів погружної пересадки суглобів та ін.);
– обгрунтував патогенетичний підхід лікування дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів, виходячи з форми патологічного процесу;
– систематизував номенклатуру деформуючого остеоартрозу для уніфікації статистики, тактики лікування і порівняння ідентичних груп при оцінці наслідків лікування;
– обгрунтував відмову від вичікувальної тактики при ураженнях суглобів у хворих на гемофілію і розробив активно-хірургічну тактику лікування їх відповідно до розробленої класифікації;
– обгрунтував показання і методи лікування уражень суглобів у хворих на псоріаз;
– розробив модель деформуючого остеоартрозу за допомогою низьких температур;
– став автором теоретичних і клінічних розробок застосування низьких температур в ортопедії та травматології;
– рзробив методику обробки нервів при ампутаціях низькими температурами.
Багатогранною є і громадська діяльність професора Є. Т. Скляренка. Він неодноразово обирався членом правління Всесоюзних та Республіканських наукових товариств ортопедів-травматологів та ревматологів, членом правління і заступником голови наукового товариства ревматологів України, головою І Національного конгресу ревматологів. Він також є головним редактором науково-практичного журналу «Літопис травматології та ортопедії».
Нещодавно вийшов черговий збірник поетичних творів Є. Т. Скляренка. У віршах «Моє кредо» та «Осінні засіви», автор виклав своє життєве кредо, любов до Батьківщини та громадську позицію:
Я вдячний долі, вдячний Богу
За ту даровану дорогу,
Яку дісталося долать.
За працю щиру для народу,
За віру вічну свого роду,
Стремління істини шукать!
***
Вже півсторіччя на передовій!
Літа пройшли, вірніше пролетіли,
І ні на крок з тобою, друже мій,
Не відійшли, бо боротьбою жили.
Своє життя віддали за життя!
У боротьбі черпали мужність, сили.
Хіба є в світі вищі почуття,
Ніж ті, коли батькам рятуєш сина?
Нам притаманна чуйність, співчуття
Душею, серцем горе розуміти.
Твій труд несе здоров’ю вороття:
Для цього варто жити і служити.
Наш колега, товариш та Вчитель Євген Тимофійович є прикладом для наслідування у ставленні до життя та до професійної діяльності. Свій ювілей професор Є. Т. Скляренко зустрічає, працюючи над новими актуальними проблемами травматології та ортопедії, продовжуючи педагогічну, творчу діяльність та зберігаючи віру в Людину.
Колектив Національного медичного університету імені О. О. Богомольця,
колектив ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України»,
кафедра травматології та ортопедії НМУ імені О.О. Богомольця,
Асоціація травматологів-ортопедів України.
ІЗ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ Є.Т. СКЛЯРЕНКА:
· Невежество, как демоническая сила, не истребима ни прогрессом, ни цивилизацией.
· Табу у подавляющего большинства людей для негативных поступков, в первую очередь, служит страх наказания, беспощадная молва, а во вторую очередь – совесть, честность, долг, добро и любовь.
· История не обуславливает эволюционную смену поколений к лучшему, а новое, молодое, бунтующее, авантюристичное, тщеславное, самоуверенное, нередко фанатичное, невежественное поколение рвётся к власти без понятия исторической сущности обстоятельств, ввергая в пучину трагедий обывательские, всегда недовольные массы и ломает лучшие традиции любой формации.
· Возраст не охлаждает, не отрезвляет злобную неудовлетворенную душу, а наоборот, с нарастанием физической слабости, болезненности, снижением социальной активности разжигает ее в злобе, зависти, всеобщем беспредметном критиканстве всего существующего на земле.
· Бесцельность, безынициативность, отсутствие самодисциплины и стремления к знанию, безразличие к прошлому и настоящему, неуважение к женщине и старости не могут сформировать нравственное, здоровое поколение.
· Творчеству не научить, если нет врожденных задатков. Хороший, трудолюбивый, добросовестный исполнитель может быть квалифицированным ремесленником. Он не в состоянии возглавлять творческий коллектив, он его загубит. Поэтому роль, задача учителя – выявлять одаренность, создавать ей условия, осторожно корректируя его развитие с учетом индивидуальных особенностей и вовремя выпускать на самостоятельный творческий путь.
· Без самокритики, трудолюбия, силы воли, умения отстаивать собственное мнение, без знания вклада предшественников, достичь успеха в науке невозможно.
· Если художник живет в мире красок, образов, музыкант — в мире звуков, мелодий музыки, а танцор – в грациозной пластике, красоте движений, то настоящий врач постоянно живет в океане трагедии, болезней, слез, мук, страданий, агонии и смерти, к которым он не привыкает и душа его не очерствевает, не теряет сострадание, веру, тем более, что постоянно болеют его родные, да и сам. Кроме того, врач должен быть постоянно психологически готовым к оказанию помощи, борьбе за здоровье, жизнь, т. е. его жизнь проходит в постоянных нервно-психических перенапряжениях, которые как снежный ком нарастают, наваливаются на его человеческую нервную систему, здоровье, сжигая его в сознании долга, борьбы за самое дорогое — здоровье и жизнь человека. Следовательно, человечество в постоянном долгу перед врачом.
· Учение становится только тогда прогрессивным, когда оно ведет не одного человека к нравственному совершенству, облагораживанию, а общество, нацию, человечество.Истинный ученый входит в Пантеон науки со стремлением и внутренней потребностью познания, совершенствования, а не пролезает в него хитростью, лестью, угодничеством, протаскиванием сильными мира сего, деньгами с целью обеспечить себе кормушку и дутую славу.
· Чтобы определять будущее, необходимо отбросить личные амбиции, служить истине и без предвзятости знать историю.
· Губят красоту и счастье молодости – лень, бесцельность, бесхарактерность, стадное чувство, подчинение инстинктам, вино и разврат.
· Желание трудиться необходимо развивать, как слух и голос.
· Человечность не столько врожденное качество, сколько кропотливо воспитанное трудолюбием, терпимостью, состраданием, любовью к ближнему.
· Умение владеть своими желаниями, иметь взаимопонимание и признание в обществе, в семье и доме, постоянная потребность в труде, стремление к совершенству, наличие добродетели, ощущение потребности в тебе, сопутствующее здоровье составляют понятие счастья. д
· Интерес, пытливость, не как любопытство, а потребность к знанию, совершенствованию, оттачивает ум и является сознательным двигателем творческой мысли.
· Удивительно устроено человечество: многочасовые, пустые разговоры, перемывание косточек людей не утомляют и не надоедают, а беседы, требующие размышления, выяснения сущности бытия скучны, утомительны, не интересны, хотя они касаются его судьбы, существования.
· Если в воспитании доминируют элементы развлечения, удовольствия, то вырастающее поколение будет бездеятельно и для государства гибельно.
· История полезна потомству в том случае, когда оно ее твердо знает, когда опыт истории становится отправной силой для развития и совершенствования его.
· Каждый человек подвластен своему времени.
· Врач не должен опускаться до мещанства.
· Воспитание, не воспламенившее в человеке добродетель, потребность к труду, уважение к личности, обществу, рождает зло, эгоизм, зависть, аморальность и является основанием разложения общества.
· Жизнь без дела — вначале радужное тление, затем гниение на корню.
· Одним из эффективных факторов, вносящих гармонию в жизнь – настоящее классическое искусство. Оно одухотворяет человека, является источником размышления, возрождает потребность к добру, состраданию, мобилизует силы личности, способствует формированию характера, воли, стимулирует творчество, а, главное, позволяет познать духовный мир человека.
· Врач без осмысливания своих действий, анализа результатов своей работы, не совершенствуя свои знания, не может приносить пользы своей профессии.
· Образование без одаренности, трудолюбия, нравственности, что голос без слуха.
· Нет страшнее ада для народа, чем демагогия свободы.
· Трагедией для общества становится тот час, когда невежественная личность взбирается на руководящий пост.
· Вместо воспитания гуманизма, человечности, сохранения традиций нам преподносят блага рынка, а арабы говорят: «Базар не знает ни отца, ни матери», — вот и вся соль нынешней морали.
· Кто бы мог подумать, что все духовно — нравственные ценности в конце XX и начале XXI веков будут подменены прагматизмом?
· Бесконтрольная неограниченность и беспрерывное удовлетворение желаний при отсутствии воспитания, терпимости, трудолюбия, при материальной сытости и родительских поблажках — путь к воспитанию тунеядства и преступников общества.
· Ореолом детства являются фантастические грезы, надежды и удовольствия; юности — любовь; молодости — стремление утверждения; зрелости — счастливый трудовой или творческий наработок, а старости — сохранность физической активности, работоспособности, востребованность общества и семьи.
· Правительство, как кашу, нужно помешивать, а то подгорит на подкупах и коррупции.
· Цивилизация не привела к росту нравственного прогресса, справедливости, т. к. приоритетом бизнеса является не создание условий для развития человечности, духовности, а стремление всю интеллектуальность поставить на службу себе, руководствуясь "законом джунглей".
· Торговля, манипуляции общественным мнением, расцветают в обществе невежественном, лишенном национальной зрелости, истинного образования, духовности, опирающемся на глупость толпы.
· Порочность доминирует над порядочностью, в силу личного представления, что жизнь дана для удовольствия и наслаждения.
· Популярность — капля радости и теплоты, но море горя и клеветы.
· Достоверность — опыт на основании знания, проверенный практикой, экспериментально и отшлифованный в дискуссиях.
· Врач не только обязан быть на передовой времени, но и предусмотреть, предвидеть появление грозящих эколого-технических факторов здоровью общества.
· Научный лидер без творческого окружения, благоприятных условий сгорает в омуте посредственности и хозяйственной дезорганизации.
· Если история нации не вошла в душу потомков, то нет патриотизма, нет духовного единения.
· «Бижутерная» ученость — признак не девальвации науки, а деградации общества.
· Если врач при постоянной перегруженности клинической практикой лишен возможности или потребности систематически проводить анализ и синтез своих результатов, то он превращается в ограниченного примитивного ремесленника.
· Во властных структурах, если сохранишь осанку, потеряешь голову.
· Свобода — пастка для народа.
Вона наркотик, оковита,
Це мариво, бо у природи
Усе пов'язано, взаємно перевито.
