ПРАЦІВНИКИ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ ПОБУВАЛИ НА ВІДКРИТТІ ХУДОЖНЬОЇ ВИСТАВКИ «АКВАРЕЛІСТИ КИЄВА» В МВЦ МУЗЕЮ ІСТОРІЇ КИЄВА

06.09.2019

Викладачі Університету, працівники апарату НМУ, студенти є частими гостями, а деякі – й завсідниками столичних музеїв та картинних галерей. Не дивно, що звістка про відкриття виставки «Акварелісти Києва» 4 вересня 2019 року в Музеї історії Києва зацікавила багатьох із них. Зокрема інспектора відділу лікувально-консультативної роботи НМУ О.С. Угарову. «Одна з учасниць, – говорить Олена Сергіївна, – відома в Києві художниця Тетяна Кугай, знаючи про мій інтерес до мистецтва взагалі і до живопису – зокрема, запросила на цю подію. Чи треба казати, наскільки я вдячна мисткині? Вражають не тільки її роботи – самобутні, якоюсь мірою новаторські, а й уся експозиція – дуже різнопланова, як кажуть, на всі смаки…»

У виставці, організованій МВЦ Музею історії Києва, Національною академією мистецтв України і Київською організацією Національної спілки художників України, яка працюватиме до 14 вересня ц.р., беруть участь 14 митців – від корифеїв, таких, як Андрій Чебикін, Василь Чебаник, Микола Соколов, Микола Грох, Анатолій Марчук, до Марини Ольхової, Інни Пантелеймонової, Наталії Журавльової, Лариси Пуханової…

Зворушує зовсім невелика за форматом акварель Василя Чебаника, датована 1960 роком. Це портрет батька-теслі. Він працює у своїй майстерні за верстатом, з-під рубанка сповзають додолу таким собі «водограєм» стружки… Кажуть, акварель – річ не дуже довговічна. Однак художник зберіг її у майже незайманому вигляді. Мабуть має на це підстави…

А поруч – роботи Наталії Журавльової. Пейзажі – переважно міські, натюрморти та інтер’єри і… портрети, між іншим. Зокрема й портрет батька. Художниця подає його у зовсім іншому ключі. Але це теж яскрава демонстрація можливостей акварелі як такої. У картині «Ранок», здавалося б, нічого особливого, але очей не можна відірвати…

Неперевершені майстри жанру – Микола Грох, Анатолій Марчук. Їхні роботи відразу привертають увагу і знову-таки наводять на роздуми про необмежені можливості акварелі. Народний артист України Анатолій Паламаренко якось звернув увагу на віртуозність свого земляка Анатолія Марчука в зображенні неба – чистого і затягнутого хмарами, іноді «буряковими»… Стоїш біля зафіксованого Миколою Грохом куточку українського лісу і ловиш себе на думці, що хотів би сюди потрапити просто зараз. Митець, власне, й дає таку змогу.

Спасівські яблука на акварелі Марини Ольхової, як і композиція в цілому, вражає красою, але й кличе до дискусії. Що за сорт? Схоже на білий налив, але ж білий налив – яблуко раннє, а тут… Антонівка? Вона наче має бути жовтішою. Одне слово, захоплює сам факт того, що хочеться з’ясувати цю маленьку істину. Марина Ольхова по-справжньому вразила портретом батька в гуцульському строї. Анатолій Марчук стверджує, що цей портрет художниця написала на традиційному пленері. Якщо це так, то це просто диво – інакше не назвеш. Карпатський колорит! Персонаж із «Тіней забутих предків» – і все тут! І разом із тим – безумовна портретна схожість.

Знаний в Україні мистецтвознавець Дмитро Степовик, виступаючи на відкритті, порівняв київську виставку з аналогічною одеською, віддавши пальму першості столиці. «Є чим пишатися! Є школа!» – резюме цілком заслужене.

Працівники НМУ, присутні на події, ясна річ, поділяють таку точку зору.

Прес-центр