КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ

Щорічно 1 грудня у багатьох країнах світу відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом (World AIDS Day). Це – один із найважливіших міжнародних днів, пов’язаних із питаннями охорони здоров’я та однією із ключових можливостей підвищення інформованості населення, а також  можливості відзначити досягнення медицини у заходах профілактики та лікуванні цієї хвороби.

Напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом ми зустрілися із завідувачем кафедри інфекційних хвороб, професором Ольгою Анатоліївною Голубовською, яка дала це інтерв’ю.

• Ольго Анатоліївно, СНІД – це відносно “молоде” захворювання, коли у світі стало відомо про його виникнення?

О.А.Г.: Національний Центр контролю за інфекційними захворюваннями США 5 червня 1981 року зареєстрував нову хворобу і, оскільки основним проявом невідомого захворювання було різке ослаблення імунітету, їй дали назву – синдром набутого імунодефіциту – СНІД. Ретроспективний аналіз захворювань, що зберігалися у Центрі, показав, що перші випадки синдрому набутого імунодефіциту людини відносяться до 50-х років ХХ століття, і що виникла ця хвороба в Африці. Впродовж 1980-х років ВIЛ-інфекція поширилася на всі континенти, від початку пандемії й дотепер забравши життя понад 28 млн людей. 1 грудня 1988 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Генасамблея ООН ухвалили рішення щодо щорічного відзначення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, закликаючи світових лідерів і громадян згуртуватися для «глобальної солідарності» з метою  підтримки основних послуг, пов’язаних  з ВІЛ-інфекцією.

• А яка головна мета встановлення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом ?

О.А.Г.: Метою встановлення цього Дня є підвищення обізнаності про епідемію ВІЛ-інфекції та вшанування пам’яті жертв цього захворювання. Щорічне відзначення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом також слугує зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що розповсюджується по всіх регіонах світу. Організовані зусилля спрямовано на зміцнення громадської підтримки програм профілактики розповсюдження ВІЛ/СНІД, організацію навчання та надання інформації з усіх аспектів цієї недуги. У 1996 році ООН створила союз шести всесвітніх організацій. Платформа, названа Спільною програмою Об’єднаних Націй з проблем ВІЛ / СНІДу (Joint United Nations Programme on HIV / AIDS, UNAIDS), підтримує довгострокові глобальні проєкти з профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу, допомагає боротьбі за права людини незалежно від ВІЛ-статусу, здійснює допомогу країнам у всьому світі з проведення навчання заходам профілактики, підтримки досліджень з проблем ВІЛ/СНІДу та роботи з програмами розширення міжнародного фронту боротьби з ВІЛ/СНІДом. Під егідою ВООЗ діє міжнародна медична організація AIDS Care Education and Training, що займається профілактикою поширення ВІЛ-інфекції та підтримкою хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, у різних країнах Європи, Африки, Азії, Америки й Австралії. Новою метою UNAIDS до 2025 року в межах програми «На шляху прискорення для подолання СНІДу» вважається обізнаність населення щодо свого ВІЛ-статусу, тобто  95% усіх людей, які живуть з ВІЛ, мають знати про свій статус, 95% ВІЛ-інфікованих повинні розпочати антиретровірусну терапію (АРТ), а 95% осіб, які отримують лікування, повинні досягти пригнічення вірусної реплікації. Досягнення цих цілей дасть можливість зупинити епідемію ВІЛ-інфекції у країні, попередити нові випадки інфікування ВІЛ, зменшити смертність від хвороб, зумовлених ВІЛ, а людям із ВІЛ — жити повноцінним життям.

• Прошу Вас навести статистичні дані стосовно захворюваності на СНІД у світі та в Україні?

О.А.Г.: За даними ВООЗ, на сьогодні понад 38 мільйонів людей інфіковані ВІЛ, понад дві третини з яких (25,4 мільйона) проживають в Африканському регіоні, встановлено, що станом на 2020 рік 1,5 мільйона людей – інфікувалися ВІЛ та близько 680 000 померли від причин, пов’язаних з ВІЛ. Україна сьогодні посідає одне з перших місць серед країн європейського регіону за кількістю ВІЛ-позитивних осіб. За даними ЦГЗ України, станом на 01.10.2021 у закладах охорони здоров’я під медичним наглядом перебуває 149 275 ВІЛ-інфікованих громадян України, при цьому, від початку  2021 року в Україні офіційно зареєстровано 12 626 нових випадків ВІЛ-інфекції, а близько 1500 людей померли від причин, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією. Основною причиною смерті у хворих на ВІЛ-інфекцію залишається туберкульоз — понад 50% всіх випадків. Слід зазначити, що епідемія ВІЛ-інфекції в Україні на сучасному етапі характеризується переважним ураженням осіб працездатного віку зі зростанням частки вікової групи старше 50 років серед нових випадків захворювання.

• Як позначилася пандемія COVID-19 на лікуванні хворих з ВІЛ-інфекцією?

О.А.Г.:   Світ досяг значного прогресу з кінця 1990-х років щодо тестування та лікування ВІЛ-інфекції, але ВІЛ залишається однією з основних глобальних проблем охорони здоров’я. І, як і багато інших серйозних проблем, стикається з додатковими перепонами під час пандемії COVID-19. Служби профілактики, тестування, лікування та догляду за ВІЛ-інфікованими перериваються, особливо в країнах із слабкою системою охорони здоров’я. Такий збій основних послуг через пандемію COVID-19 загрожує життю ВІЛ-інфікованих. Будь-яке уповільнення надання медичної допомоги цій категорії пацієнтів призведе до того, що багато вразливих груп населення піддадуться більшому ризику ВІЛ-інфекції та, відповідно, смертей, пов’язаних з ВІЛ. Тим не менш, у всьому світі медичні працівники та представники громадськості роблять усе можливе, щоб надавати медичну допомогу цим пацієнтам. Є багато нових підходів, які країни застосовують для забезпечення допомоги ВІЛ-інфікованим під час пандемії – наприклад, надання багатомісячних рецептів ліків для лікування ВІЛ-інфекції, тощо. COVID-19 ще більше віддалив світ від зусиль, спрямованих на зупинення епідемії ВІЛ-інфекції як загрози громадському здоров’ю в межах програми UNAIDS до 2030 року, проте повний вплив COVID-19 стане очевидним, коли з’являться додаткові клінічні, епідеміологічні та психосоціальні дані.

• Чи є прогрес у лікуванні ВІЛ-позитивних осіб?

О.А.Г.:   За останні п’ять років досягнуто значного прогресу в лікуванні ВІЛ-позитивних осіб. Охоплення АРТ, згідно з сучасними даними, зросло майже вдвічі, утримання на терапії через 12 і більше місяців від її початку зросло з 69% до 88%. У липні 2021 року ВООЗ опублікувала оновлені рекомендації по профілактиці, тестуванню, лікуванню та моніторингу ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Основною аудиторією цих рекомендацій є керівники національних програм з ВІЛ у країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Рекомендації також є корисним ресурсом для клініцистів, особливо тих, хто працює в службах первинної медичної допомоги, які є першою точкою контакту з пацієнтами. Крім того, таке керівництво щодо надання послуг було розширено, щоб допомогти впровадити та посилити каскад допомоги ВІЛ-інфікованим, в тому числі пацієнтам, які отримують АРТ, за рахунок зниження частоти відвідувань лікувального закладу, відпуск ліків на тривалий період, тощо. Ці заходи мають важливе значення для підвищення якості допомоги людям, які отримують лікування, та зменшення навантаження на заклади охорони здоров’я, особливо в умовах обмежених ресурсів. Що ж до  профілактики, в даних рекомендаціях ідеться як про особливості передконтактної (PrEP), так і постконтактної профілактики (РЕР). Основні керівні принципи щодо профілактики, тестування та лікування ВІЛ-інфекції відображено також у національних протоколах, які постійно оновлюються, відповідно до міжнародних рекомендацій. Отже, зведені рекомендації 2021 року є важливим кроком до досягнення загального доступу до АРВ-препаратів для лікування та профілактики ВІЛ-інфекції, і кінцевою метою – припинення епідемії ВІЛ-інфекції, як основної загрози громадському здоров’ю до 2030 року.

 

Прес-центр