ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ ТА КАФЕДРИ МЕДИЧНОЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ ХІМІЇ: ЗВ’ЯЗОК «МЕДИЦИНА – ХІМІЯ» КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОКОЛІНЬ СІМ’Ї ПРОФЕСОРА, ЗАВІДУВАЧА КАФЕДРИ Д.М. СТРАЖЕСКА

Валентина Олександрівна Калібабчук – завідувач кафедри медичної та загальної хімії НМУ імені О.О. Богомольця, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії наук вищої школи України.

Вона – відомий спеціаліст у галузі неорганічної та фізичної хімії. Вперше розробила теоретичні та практичні основи фізичної хімії диазонафтолів як перспективних світлочутливих матеріалів для безсрібних шарів; розвинула новий підхід для вивчення хімічно модифікованих кремнеземів для розробки нових хімічних сенсорів; отримала важливі результати у синтезі поліядерних координаційних сполук біометалів з біолігандами та створенні на їх основі сучасних магнітних матеріалів та лікарських засобів. Автор понад 500 наукових праць, серед яких18 монографій та підручників з грифами МОЗ та МОН України, відомий спеціаліст у галузі медичної освіти.

Педагогічною діяльністю займається впродовж 60 років, з яких 31 рік − в НМУ імені О.О. Богомольця на кафедрі медичної та загальної хімії, яка є провідною з питань навчально-методичної роботи серед профільних кафедр вищих медичних навчальних закладів України. Під її керівництвом видано підручники „Медична хімія” „Медицинская химия”, „Химия” для іноземних студентів підготовчого відділення, „Medical chemistry” для англомовних студентів, „Загальна та неорганічна хімія”, частини І та ІІ, а також базовий підручник «Медична хімія» для студентів вищих медичних навчальних закладів освіти ІV рівня акредитації, рекомендованого МОЗ та МОН України; підручник “General and Inorganic Сhemistry“ для англомовних студентів фармацевтичного факультету тощо. Свій нарис Валентина Олександрівна присвятила Дмитру Миколайовичу Стражеску:

“Мій учитель – Віктор Васильович Скопенко, академік НАН України, який був ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка понад 22 роки. Але він не працював в НМУ імені О.О. Богомольця, хоча з великою повагою ставився і до медуніверситету, і до своїх «рідних» хіміків (а на кафедрі близько 80% випускників Шевченківського університету).

Сьогодні мова йтиме про не менш відомого вченого, який працював в НМУ імені О.О. Богомольця, а саме про Дмитра Миколайовича Стражеска.

Його батько, Микола Дмитрович Стражеско – онук  контр-адмірала Анемподиста Христофоровича Вінка (1812 – 1888 рр).

Контр-адмірал Анемподист Христофорович Вінк (1812 – 1888 рр.)

 

У контр-адмірала А.Х. Вінка було троє дітей – Анна, Федір і Микола. Донька контр-адмірала Анна вийшла заміж за Дмитра Єгоровича Стражеска – батька майбутнього відомого вченого-терапевта Миколи Дмитровича Стражеска.

Донька контр-адмірала А.Х.Вінка-Анна Анемподистівна Стражеско

із сином Миколою (майбутнім академіком М. Д. Стражеском)

та її чоловік – Дмитро Єгорович Стражеско.

 

Микола Дмитрович Стражеско (1876 -1952 рр.) народився 17 грудня 1876 року в Одесі. Відомий радянський учений-терапевт, організатор науки, Герой Соціалістичної праці, академік трьох академій: АН СРСР, АН УРСР, АМН СРСР. Відомий фахівець із серцевих, судинних та багатьох інших захворювань, засновник Українського науково-дослідного інституту клінічної медицини (нині Національний науковий центр «Інститут кардіології імені М.Д.Стражеска»).

Микола Дмитрович  Стражеско

(1876 – 1952 рр.)

 

Микола Дмитрович Стражеско був одружений із Наталією Василівною Образцовою (1878 – 1938 рр.) – донькою свого вчителя – професора Василя Парменовича Образцова (1851 – 1920 рр.), відомого російського клініциста, професора КМІ, фахівця із захворювань органів черевної порожнини, ученого зі світовим ім’ям, одного із засновників Київської терапевтичної школи.

У шлюбі М.Д. Стражеска з Н.В. Образцовою народилося четверо дітей: Олександра, Наталія, Дмитро та Ірина.

М.Д. Сражеско з дітьми: Дмитром та Іриною.

 

Помер Микола Дмитрович Сражеско від інфаркту і був похований у Києві на Лук’янівському кладовищі.

 

Дмитро Миколайович Стражеско народився 26 вересня 1913 р. в Києві.

Стражеско Дмитро Миколайович

(1913–1978 рр.)

Відомий український фізико-хімік, фахівець в галузі йонного обміну та адсорбції. До 1930 р. освіту здобував дома. Досконало оволодів п’ятьма мовами: українською, російською, французькою, англійською та німецькою.

Не бажаючи „купатися в променях слави” свого знаменитого батька і відчуваючи нахил до точних наук, у вересні 1930 р. вступив на хімічний факультет Київського університету, який закінчив у 1934 р. У лютому 1935 р. вступив в аспірантуру при кафедрі фізичної хімії Київського університету, керівником якої був відомий фізико-хімік професор Костянтин Петрович Волков, і закінчив її у червні 1937 р. У 1938 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: „Адсорбція електролітів із неводних розчинів”. З листопада 1945 по вересень 1949 рр. навчався в докторантурі при Інституті фізичної хімії АН УРСР ім. Л.В. Писаржевського. У червні 1952 р. на засіданні Вченої ради Інституту фізичної хімії Академії наук СРСР (м. Москва) Д.М. Стражеско захистив докторську дисертацію на тему: „Адсорбція із розчинів на активованому вугіллі”. У лютому 1953 р. Вища атестаційна комісія при Міністерстві вищої освіти СРСР присвоїла Д. М. Стражеску вчений ступінь доктора хімічних наук, а в грудні цього ж року йому було присвоєно вчене звання професора.

Трудову діяльність Д.М. Стражеско розпочав ще в студентські роки, коли поєднував навчання в університеті з роботою в Інституті біохімії АН УРСР, де в 1933-1934 рр. обіймав посаду лаборанта. Після закінчення університету з 1934 р. по жовтень 1935 р. працював асистентом кафедри біохімії 1-го Київського медичного інституту . Навчаючись в аспірантурі з жовтня 1935 р. по червень 1937 р., одночасно працював асистентом Київської філії Всеукраїнського санітарно-хімічного інституту. Після закінчення аспірантури у вересні 1937 р. був зарахований на посаду виконуючого обов’язки доцента кафедри хімії Київського медінституту, а з квітня 1939р. затверджений на посаду доцента кафедри неорганічної хімії КМІ, де і працював до початку Другої світової війни. З 1939 по 1941 рр. за сумісництвом працював консультантом, а згодом завідувачем хімічного відділу Київського санітарно-хімічного інституту.

У роки війни Д.М. Стражеска за його власним бажанням було прикріплено до Штабу оборони Києва на посаду старшого хіміка, де, починаючи з середини липня по 18 вересня 1941 р., виконував спеціальні завдання МСС МПВО Києва. З 21 листопада 1941 р. по вересень 1943 р. працював завідувачем кафедри фізичної та аналітичної хімії «Полімедикума», так називався медінститут в роки тимчасової окупації Києва німцями. Одночасно з 22 липня 1942 р. по 5 листопада 1943 р. працював консультантом-хіміком Київського аптекоуправління. У грудні 1941 р. одержав свідоцтво ремісника 2-ої категорії та патент на право виготовлення хіміко-фармацевтичних препаратів, користуючись яким займався добуванням стрептоциду, соди, парфумів, есенцій тощо.

Після визволення Києва частинами Червоної Армії у вересні 1943 р. Наркомздрав УРСР за згодою з Київським обкомом КП(б) України призначив Д.М. Стражеска на посаду директора і головного інженера хіміко-фармацевтичного заводу ім. М. Ломоносова (вул. Фрунзе (нині – Кирилівська), 74), У вересні 1944 р. звільнився з цієї посади за власним бажанням у зв’язку з великим педагогічним та організаційним навантаженням доцента кафедри хімії КМІ. У вересні 1944 р. за розпорядженням Наркомздрава УРСР був направлений у службове відрядження в м. Москву, де читав лекції студентам Медичного інституту з неорганічної хімії (I семестр лікувального факультету) та з фізичної і колоїдної хімії (III семестр санітарно-гігієнічного факультету). З листопада 1944 р. по квітень 1948 р. працював на посаді наукового керівника і консультанта заводу ім. М. Ломоносова МОЗ СРСР за сумісництвом.

У грудні 1943 р. призначений виконуючим обов’язки завідувача кафедри фізичної та колоїдної хімії 1-го Київського медичного інституту за сумісництвом.

Після завершення навчання у докторантурі (1945 -1949 рр.)з вересня 1949 р. по червень 1960 р. працював на посаді старшого наукового співробітника Інституту фізичної хімії АН УРСР, а з вересня 1950 р. – на посаді доцента кафедри хімії Київського медичного інституту на 0,5 ставки за сумісництвом (ставка доцента становила 2800 карбованців (1946)). У серпні 1953 р. обраний Радою професорів Київського медінституту на посаду завідувача кафедри загальної хімії і затверджений на цій посаді МОЗ УРСР у вересні 1953 р. У грудні 1953 р. ВАК МВО СРСР присвоїв Д.М. Стражеску вчене звання професора кафедри хімії КМІ, де він працював на 0,5 ставки за сумісництвом до січня 1971 р., коли за станом здоров’я був звільнений за власним бажанням.

У 1960 р., коли у ІФХ АН УРСР було створено відділ йонного обміну та адсорбції, Вчена рада інституту призначила Д.М. Стражеска завідувачем цього відділу, який він очолював до останніх своїх днів (лютий 1978 р).

Відділ йонного обміну та адсорбції

(зав. відділом Д.М. Стражеско)

Інституту фізичної хімії імені

Л.В. Писаржевського АН УРСР.

 

У Київському медичному інституті (КМІ) Д.М. Стражеско працював за сумісництвом протягом 37 років з 1934 р. по 1971 р. з перервою в роки війни (1941 – 1943 рр.) із них очолював кафедру загальної хімії протягом 18 років (1953 – 1971 рр.). Це були роки напруженої, копіткої роботи. В повоєнний час розруха, нестача реактивів, відсутність належної бази і матеріального забезпечення вимагали затрати великих зусиль, ініціативи, винахідливості та терпіння, щоб проводити викладання хімії на необхідному рівні. Адже практичні заняття проводилися в непристосованих для цього помешканнях – в кімнатах колишнього житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 65 (колишня вул. Чкалова), які не опалювалися. Лекції для студентів читалися в будинку колишнього Анатомічного театру, розташованого на вул. Б.Хмельницького, 37 (колишня вул. Леніна), нині там розташований Музей медицини України. Проте колектив кафедри справлявся з цими труднощами.

Велика заслуга Д.М. Стражеска в тому, що він в ці роки, згідно з вимогами нової програми, створив на кафедрі загальної хімії окремий курс фізичної та колоїдної хімії. Був блискучим лектором, забезпечуючи лекції необхідними навчально-методичними матеріалами. До раніше виданого підручника «Практичні роботи з фізичної хімії для студентів медичних інститутів» (1946 р.) було написано новий підручник – «Практичні роботи з фізичної та колоїдної хімії», (1949 р.). У 1940-1963 рр. Д.М.Стражеско розробив навчальні програми для студентів медичних інститутів із загальної, фізичної, неорганічної та аналітичної хімії та написав і видав “Курс лекцій із загальної хімії” для студентів медінститутів.

Паралельно з викладацькою та практичною діяльністю Д.М.Стражеско активно займався науковою роботою. Йому належить понад 125 опублікованих наукових праць, 6 авторських свідоцтв на винаходи, 3 навчально-методичні посібники з фізичної, колоїдної та загальної хімії для студентів медінститутів. Його наукові роботи присвячені питанням фізичної хімії, хімічної технології та біохімії, а також хімії БОР (бойових отруйних речовин), методам дегазації, індикації та захисту. Основними напрямками робіт Д.М. Стражеска були: електрохімія поверхневих явищ; йонний обмін на активованому вугіллі, дисперсних кремнеземах та інших неорганічних сорбентах; вивчення ролі адсорбційного фактора в механізмі коагуляції ліофобних золів електролітами; розробка нових методів добування речовин особливої чистоти та добування радіоактивних ізотопів; удосконалення технології виділення і очищення фізіологічно-активних сполук (уротропіну, резорцину, кальцій хлориду та натрій хлориду). Багато із цих робіт з успіхом було впроваджено в промисловість. Так, у 1946 – 1947 рр. впроваджений в народне господарство метод виготовлення препарату ДДТ, що принесло тільки заводу імені М. Ломоносова (м. Київ) мільйон карбованців економії за рік.

У 1952 – 1953 рр. Д.М. Стражеском розроблено і впроваджено новий метод виділення важливого антибіотика – стрептоміцину, а через деякий час було запропоновано спосіб очищення другого цінного антибіотика – полімексину тощо.

Праці Д.М. Стражеска одержали широке визнання і високу оцінку вчених нашої країни і за кордоном. Він був постійним учасником конференцій та симпозіумів різного ґатунку з питань адсорбції та адсорбентів, на яких завжди виступав із змістовними доповідями різними мовами.

Mechanism of cationexchangeonsilicagele /

D. N. Strazhesko, V. V. Strelko, V. N. Belyakov. S. C. Rubanik //

J. Chromatogr. – 1974. – Alf. 102. – P. 191 – 195.

 

Д.М. Стражеско дбав про виховання висококваліфікованих кадрів. Під його безпосереднім керівництвом захищено 5 докторських і 18 кандидатських дисертацій. Серед його учнів, в першу чергу, можна назвати академіка НАН України В.В. Стрелка, директора інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України, який в пам’ять про свого вчителя написав спогади «Дмитрий Николаевич Стражеско, 1913-1978».

Д.М. Стражеско постійно опікувався зростанням наукового рівня не тільки співробітників відділу йонного обміну та адсорбції ІФХ АН УРСР, але і викладачів кафедри загальної хімії медичного інституту. Шість його аспірантів після захисту кандидатських дисертацій впродовж багатьох років працювали на кафедрі загальної хімії медінституту – це доценти Г.П. Янковська, З.Д.Скрипник, В.Б.Ємельянов та В.І. Галинська та асистент С.К. Рубанік. Гідною зміною Д.М. Стражеска як завідувача кафедри загальної хімії КМІ також була його учениця, одна із його перших аспіранток, доктор хімічних наук, професор В.А. Луненок-Бурмакіна, яка очолювала цю кафедру протягом 17 років ( 1971 – 1988 рр.).

 

Колектив кафедри загальної хімії

Київського медичного інституту на чолі

з завідувачем кафедри Д.М. Стражеском.

 

Д.М. Стражеско проводив велику науково-організаційну роботу: був членом Вченої ради ІФХ АН УРСР ім. Л.В. Писаржевського та кваліфікаційної Ради Інституту колоїдної хімії та хімії води АН УРСР ім. А.В. Думанського, входив до складу редакційної колегії «Українського хімічного журналу» і був редактором Республіканського міжвідомчого збірника «Адсорбція і адсорбенти». Впродовж багатьох років був головою екзаменаційної комісії по прийому кандидатів в аспірантуру ІФХ АН УРСР та комісії по прийому екзаменів з кандидатського мінімуму з дисциплін – “фізична хімія”, “адсорбція та йонний обмін”.

За практичне впровадження своїх теоретичних напрацювань Д.М. Стражеско багато разів нагороджувався грошовими преміями та грамотами МОЗ УРСР та Міністерства медичної промисловості СРСР. За розробку нового методу препаративної радіохімії, який має важливе наукове і народногосподарське значення, у 1951 р. Д.М. Стражескові була присуджена премія Президії АН СРСР 1-го ступеня; у 1970 р. за заслуги в області науки – медаль «За доблесний труд».

Дмитро Миколайович був одружений двічі. Перший раз – у 1936 р. з Оленою Миколаївною Зобніною, яка померла у 1962 р. від невиліковної хвороби. Їх син – Микола Дмитрович Стражеско, 1935 р. народження, у 1959 р. закінчив Київський медичний інститут, помер у 1979 р.

Вдруге Дмитро Миколайович одружився у 1963 році з Зоєю Дмитрівною Скрипник, яка обіймала посаду доцента кафедри біохімії Київського медінституту, де читала курс фізичної та колоїдної хімії для студентів 1-го курсу всіх факультетів. У 1976 р. цей курс остаточно був переданий на кафедру загальної хімії КМІ, де Зоя Дмитрівна продовжувала працювати до виходу на пенсію у 1984 р. З 1990 р. жила в Москві. Їхня донька – Ірина Дмитрівна Стражеско достойно продовжує справу свого славетного дідуся академіка кардіолога Миколи Дмитровича Стражеска. У 1988 р. вона закінчила з відзнакою лікувальний факультет Київського медінституту і поступила в аспірантуру при Інституті клінічної кардіології (м. Москва), директором якого був випускник Київського медінституту академік Є.І. Чазов. У 1993 р. захистила кандидатську дисертацію, і їй присуджено вчене звання кандидата медичних наук. Проживає з сім’єю (чоловік, двоє дітей) у Москві, працює в Інституті клінічної кардіології Російського науково-промислового комплексу Міністерства охорони здоров’я.

Життєвий шлях Дмитра Миколайовича Стражеска обірвався 10 лютого 1978 року. Йому всього було 65 років. Поховано Д.М. Стражеска на Байковому кладовищі.

Навесні кожного року рідні приїжджають на свою Батьківщину до Києва, щоб впорядкувати могили та віддати данину пам’яті і любові своїм дорогим й незабутнімМиколі Дмитровичу та Дмитру Миколайовичу Стражескам.

Кафедра медичної та загальної хімії пам’ятає великі заслуги Д.М. Стражеска у педагогічній та науковій діяльності та продовжує творчі традиції, закладені їм.

 

 

Прес-центр за матеріалами кафедри медичної та загальної хімії